Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МП.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
128.22 Кб
Скачать

11. Багатофакторний підхід оцінки продуктивності

Продуктивність є величиною комплексною, яка включає як екстенсивні, так і інтенсивні величини. Рівень продуктивності, який залежить від тривалості робочого періоду, характеризує її екстенсивну величину. Наприклад, тривалість робочого тижня може становити не 40 робочих годин, а 36 робочих годин і навіть менше залежно, скажімо, від кількості святкових днів, що, природно, позначиться на рівні продуктивнос­ті суб’єктів господарювання. У той же час сукупні витрати ресурсів, що містяться в одиниці однієї й тієї продукції, яка випускається різними фірмами та підприємствами, характеризує інтенсивну величину продуктивності. Так, наприклад, фірми А, Б і В виготовляють однакову продукцію. На фірмі А на виробництво одиниці цієї продукції сукупні витрати становлять 10 грн, на фірмі Б — 10,1 грн, а на фірмі В — 9,8 грн. Звідси видно, що фірма В найбільш інтенсивно використовує ресурси у виробничому процесі. Оскільки продуктивність передбачає ефективне використання у виробничому процесі всіх без винятку ресурсів, то, оцінюючи її рівень треба використовувати багатофакторний підхід. 

12. Вплив соціальних збитків на рівень продуктивності.

Соціальноекономічна продуктивність характеризується відношенням отриманих результатів у певній ланці економіки, зменшених на суму соціальних збитків, спричинених виробничими процесами, до загальних витрат. Необхідність визначення цього виду продуктивності зумовлюється тією обставиною, що певні виробничі процеси негативно впливають на здоров’я людей. І тому соціальні збитки і витрати, пов’язані із негативним впливом на соціальне середовище, повинні враховуватись в обсязі кінцевої продукції з мінусовим знаком. Адже якщо не було б негативного впливу виробничих процесів на людський організм, то національна продуктивність була б значно вищою, оскільки віддача трудового потенціалу в цьому випадку була б вагомішою, а витрати, пов’язані зі збереженням здоров’я людей, були б меншими.

13. Закон спадної продуктивності.

Закон спадної граничної продуктивності - це одне із загальноприйнятих економічний тверджень, згідно з яким застосування одного нового виробничого фактора з часом призводить до зниження обсягів що випускається. Найчастіше цей фактор є додатковим, тобто зовсім не обов'язковим в конкретній галузі. Він може бути застосований навмисно, безпосередньо для того, щоб кількість товарів, що випускаються було знижено, або ж внаслідок збігу деяких обставин. Як правило, закон спадної граничної продуктивності грає ключову роль в теоретичній частині виробництва. Часто його порівнюють з пропозицією про спадної граничної корисності, яка має місце бути в споживчій теорії. Порівняння полягає в тому, що згадане вище пропозиція говорить нам, наскільки кожен окремий покупець, і споживчий ринок в принципі, максимізує загальну корисність виробленого товару, а також визначає цим характер попиту на цінову політику. Закон спадної граничної продуктивності діє саме на кроки, які вживає виробник, на максимізацію прибутку і залежність виставленої ціни від попиту саме з його боку.

Закон спадної граничної продуктивності полягає в тому, що зі збільшенням використання одного фактора, у той час як інші залишаються постійними, граничний продукт змінного фактора зменшується. Закон зменшення граничної продуктивності показує, що граничний продукт змінного фактора за інших незмінних фак вир через певний час починає знижуватися.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]