6. Зв’язок соціальної продуктивності і реальних доходів населення.

Продуктивність праці — це найважливіший з показників ефек­тивності трудового процесу, що виражається відношенням вироб­леної продукції (послуг) до відповідних витрат безпосередньої, живої праці.

Можна розрізняти різні види продуктивності праці залежно від того, на якому економічному рівні проводяться дослідження. Інди­відуальна продуктивність праці — це продуктивність окремого кон­кретного працівника; виробнича продуктивність праці — це продуктивність на певній виробничій ділянці, підприємстві; локаль­на продуктивність праці — це продуктивність праці в регіоні чи галузі; а суспільна продуктивність праці — це продуктивність праці по економіці країни в цілому.

Підвищення продуктивності праці в країні призводить до конкурентоспроможності крани в цілому, тобто підвищення можливостей країни вир більше товарів та послуг. Головною метою кожної країни є досягнення постійного і високого рівня зростаючого життя своїх громадян.

Реальні доходи населення — узагальнюючий показник рівня життя народу, що відображає кількість матеріальних, соціальних, духовних благ і послуг, які можна придбати на грошові доходи (заробітну плату, соціальні витрати держави, відсотки від вкладів, дивідендів та ін.), натуральне споживання продукції індивідуального господарства та її часткової реалізації з урахуванням зміни роздрібних цін, за винятком різних видів відрахувань.

7. Необхідність врахування екологічних збитків при вимірюванні продуктивності.

Необхідна екологічна безпека населення й природи може бути досягнута тільки на основі суворого дотримання підприємствами норм міжнародного та національного законодавства щодо шкідливих викидів і виготовлення продукції, екологічні параметри якої відповідають встановленим стандартом.

Еколого-економічна продуктивність повинна визначатись з урахуванням

шкоди яка завдається виробничими процесами довкіллю різноманітним видам

флори й фауни зменшує їх кількісні та якісні величини.

Екологічний аналіз є важливою частиною розробки проекту, в якому визначаються типи впливу проекту на навколишнє середовище, оцінюються всі вигоди і витрати, які будуть понесені внаслідок цього впливу, та здійснюється розробка заходів, необхідних для пом’якшення або запобігання шкоди навколишньому середовищу під час реалізації та експлуатації проекту. Елементи екологічного аналізу проекту присутні на кожній стадії його життєвого циклу. На етапі генерації ідеї проекту здійснюється оцінка категорії проекту та масштабів робіт з екологічного аналізу, якісного та кількісного складу команди з екологічного аналізу проекту. Схема екологічного аналізу така: аналіз первинних екологічних умов; визначення позитивних і негативних наслідків, які матимуть місце у разі здійснення проекту; обґрунтування усунення негативних наслідків, які неможливо ліквідувати; визначення та аналіз альтернативних можливостей реалізації проекту, розробка заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу проекту на навколишнє середовище; підготовка і навчання екологічного персоналу; моніторинг стану навколишнього середовища та аналіз впливу реалізації проекту на нього. В умовах наявної альтернативи практичної реалізації проекту та при порівнянні можливих варіантів на стадії формулювання проекту, коли підприємство ще не функціонує, використовують кілька методів оцінки впливу проекту на навколишнє середовище: метод контрольних списків; метод матриць; метод діаграми потоків; метод сумісного аналізу карт. Сучасна міжнародна практика оцінки екологічних наслідків проектів найчастіше застосовує методи, побудовані на визначенні ринкової ціни виробництва товарів і послуг (відповідно до таких трьох підходів: визначення продуктивності ресурсів, принцип втраченої вигоди (доходу), альтернативна вартість) та безпосередніх витрат, пов’язаних з реалізацією проекту, до яких насамперед належать методи аналізу ефективності витрат та оцінки превентивних витрат.