59. Система захисту інтелектуальної власності.

Захист інтелектуальної власності — інструмент правового та економічного регулювання винахідницької діяльності, оскільки дає змогу зберігати право власності та одержувати прибуток від винаходів чи нововведень. Система захисту передбачає:

— правовий захист інтелектуальної власності;

— розвиток патентної системи;

— організацію загальнонаціональних конкурсів винахідництва і новаторства тощо.

Нині у світі, зокрема і в Україні, наявні три основні типи захисту інтелектуальної власності:

— патенти, що закріплюють за автором право па винахід;

— авторське право, яке поширюється па твори у сфері науки, літератури і мистецтва;

— товарний знак па виготовлену продукцію підприємств.

Документом, що засвідчує авторство і падає його власнику виняткове право на винахід, є патент. Він може бути підкріплений промисловим зразком або реєстрацією товарного знака. Згода па використання винаходу реалізується через видачу (продаж) ліцензії на часткове чи повне використання патентних прав. Авторське право передбачає виняткове право автора ори ті пальних наукових, технічних, художніх та інших винаходів розмножувати і продавати їх.

60. Склад об’єктів промислової власності.

Промислова власність є поняття, яке застосовується для позначеннявиключного права на використання певних нематеріальних ресурсів. Згідноз Паризькою конвенцією з охорони промислової власності (3, ст.1) дооб’єктів цієї власності належать: патенти на винаходи, корисні моделі,промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки на походження чи найменування місця походження.

Серед об’єктів промислової власності найважливіше місце посідаютьвинаходи.

Винахід – результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології

Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в галузіхудожнього конструювання

Корисна модель – результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології.

Товарний знак та знак обслуговуання це позначення для відмінностітоварів та послуг, які виробляють або надають одні фізичні або юридичні особи, від однорідних товарів та послуг, що виробляють або надають інші фізичні та юридичні особи. У якості товарних знаків можуть бути зареєстровані словесні, образні, об’ємні та інші позначення та їхні комбінації

61. Призначення нематеріальних активів і їх роль у підвищенні продуктивності.

За призначенням розрізняють нематеріальні активи:

виробничого призначення (право на знаки для товарів і послуг, вартість прав на об'єкти промислової власності тощо);

невиробничого призначення - об'єкти, які використовуються обслуговуючими (невиробничими) підрозділами підприємства (наприклад, вартість прав оренди приміщень для організації оздоровчих і спортивних заходів тощо).

Співвідношення окремих видів нематеріальних активів підприємства, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості, називають видовою структурою.

Для визначення загального обсягу нематеріальних активів та їхньої зміни проводять оцінку нематеріальних активів підприємства. Існують три основні підходи до оцінки нематеріальних активів: витратний, прибутковий, порівняльний.

Нематеріальний актив відображають у балансі, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат звітного періоду, в якому їх здійснено:

витрати на дослідження, витрати на підготовку і перепідготовку кадрів, витрати на рекламу і просування продукції на ринку, витрати на створення, реорганізацію та переміщенння підприємства або його частини, витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання.

Первісну вартість нематеріальних активів збільшують на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей і терміну використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.