
- •1.Сутність продуктивності.
- •2.Стратегічні цілі суспільства та їх вплив на продуктивність (економічні, соціальні, демографічні, еколологічні)
- •3.Експорт готової продукції і її влив на рівень продуктивності.
- •4.Негативний вплив бідності населення на динаміку продуктивності.
- •5.Демографічні структурні зміни і їх вплив на рівень продуктивності.
- •6. Зв’язок соціальної продуктивності і реальних доходів населення.
- •7. Необхідність врахування екологічних збитків при вимірюванні продуктивності.
- •8. Оптимальний рівень інтенсивності праці як фактор зростання продуктивності
- •9. Екстенсивна складова продуктивності.
- •10. Інтенсивна складова продуктивності.
- •11. Багатофакторний підхід оцінки продуктивності
- •12. Вплив соціальних збитків на рівень продуктивності.
- •13. Закон спадної продуктивності.
- •14. Модель «пастки» спадної продуктивності.
- •15.Макрорівневі та макрорівневі чинники продуктивності
- •16.Матеріально-технічні чинники продуктивності, їх характеристика
- •17.Соціально-організаційні чинники продуктивності, їх характеристика
- •18.Інтеграційні чинники продуктивності, їх характеристика
- •19.Склад та характеристика макрорівневих чинників продуктивності
- •20. Земля як фактор продуктивності
- •21. Взаємозв’язок платоспроможного попиту населення і динаміки продуктивності.
- •22. Структурні зміни в зайнятості як фактор зростання продуктивності.
- •23. Механізм регуляторної політики та його стадії
- •24. Вплив регуляторної політики на продуктивність
- •25. Вплив національної безпеки держави на рівень продуктивність.
- •28. Матеріаловіддача і її вплив на рівень продуктивності.
- •29. Негативний вплив масштабів виробництва на рівень продуктивності.
- •30. Механізм підвищення продуктивності за рахунок внутрішніх інвестицій
- •31. Структурний підхід доктора Куросави до вимірювання продуктивності на підприємствах.
- •32. Підхід Гоулда до вимірювання в продуктивності.
- •33. Підхід Лоулора до вимірювання продуктивності.
- •34. Вплив податкової політики на рівень продуктивності.
- •36. Економічна безпека держави і її вплив на рівень національної продуктивності.
- •37. Суть інноваційних процесів.
- •38. Гранична і середня продуктивність, їх взаємозв’язок.
- •39. Цінність продукту і його вплив на рівень продуктивності.
- •40. Основні засоби і вплив їх структури на рівень продуктивності.
- •41. Класифікація якісних параметрів виробів.
- •42. Виробнича потужність підприємства як фактор продуктивності.
- •43. Вплив технічного стану основних засобів на рівень продуктивності.
- •44. Фондовіддача і її вплив на рівень продуктивності.
- •45. Вплив вікового стану основних засобів на рівень продуктивності.
- •46. Шляхи недопущення недобросовісної конкуренції як негативного фактора продуктивності.
- •47. Раціональне використання матеріальних ресурсів як фактор зростання продуктивності.
- •48. Коефіцієнт використання матеріалів і його вплив на рівень продуктивності.
- •49. Характеристика соціальних нововведень і їх вплив на рівень продуктивності
- •50. Основні параметри виробу, що задовольняють потреби покупця.
- •51. Підвищення продуктивності за фактором "виріб".
- •52. Кошторис виробництва.
- •53. Склад об’єктів інтелектуальної власності, що охороняються авторськими та суміжними правами.
- •54. Матеріаловіддача і її вплив на рівень продуктивності.
- •55. Порівняльна продуктивність капітальних вкладень.
- •56. Класифікація зовнішніх інвестицій і їх вплив на рівень продуктивності.
- •57. Собівартість продукції.
- •58. Зазначення походження товару і фірмових найменувань в системі факторів підвищення продуктивності.
- •59. Система захисту інтелектуальної власності.
- •60. Склад об’єктів промислової власності.
- •61. Призначення нематеріальних активів і їх роль у підвищенні продуктивності.
- •62. Види мотивів і їх вплив на рівень продуктивності.
- •63. Бізнес – план санаційних заходів на підприємстві
- •Сутність продуктивності.
- •Стратегічні цілі суспільства та їх вплив на продуктивність (економічні, соціальні, демографічні, еколологічні)
59. Система захисту інтелектуальної власності.
Захист інтелектуальної власності — інструмент правового та економічного регулювання винахідницької діяльності, оскільки дає змогу зберігати право власності та одержувати прибуток від винаходів чи нововведень. Система захисту передбачає:
— правовий захист інтелектуальної власності;
— розвиток патентної системи;
— організацію загальнонаціональних конкурсів винахідництва і новаторства тощо.
Нині у світі, зокрема і в Україні, наявні три основні типи захисту інтелектуальної власності:
— патенти, що закріплюють за автором право па винахід;
— авторське право, яке поширюється па твори у сфері науки, літератури і мистецтва;
— товарний знак па виготовлену продукцію підприємств.
Документом, що засвідчує авторство і падає його власнику виняткове право на винахід, є патент. Він може бути підкріплений промисловим зразком або реєстрацією товарного знака. Згода па використання винаходу реалізується через видачу (продаж) ліцензії на часткове чи повне використання патентних прав. Авторське право передбачає виняткове право автора ори ті пальних наукових, технічних, художніх та інших винаходів розмножувати і продавати їх.
60. Склад об’єктів промислової власності.
Промислова власність є поняття, яке застосовується для позначеннявиключного права на використання певних нематеріальних ресурсів. Згідноз Паризькою конвенцією з охорони промислової власності (3, ст.1) дооб’єктів цієї власності належать: патенти на винаходи, корисні моделі,промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки на походження чи найменування місця походження.
Серед об’єктів промислової власності найважливіше місце посідаютьвинаходи.
Винахід – результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології
Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в галузіхудожнього конструювання
Корисна модель – результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології.
Товарний знак та знак обслуговуання це позначення для відмінностітоварів та послуг, які виробляють або надають одні фізичні або юридичні особи, від однорідних товарів та послуг, що виробляють або надають інші фізичні та юридичні особи. У якості товарних знаків можуть бути зареєстровані словесні, образні, об’ємні та інші позначення та їхні комбінації
61. Призначення нематеріальних активів і їх роль у підвищенні продуктивності.
За призначенням розрізняють нематеріальні активи:
виробничого призначення (право на знаки для товарів і послуг, вартість прав на об'єкти промислової власності тощо);
невиробничого призначення - об'єкти, які використовуються обслуговуючими (невиробничими) підрозділами підприємства (наприклад, вартість прав оренди приміщень для організації оздоровчих і спортивних заходів тощо).
Співвідношення окремих видів нематеріальних активів підприємства, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості, називають видовою структурою.
Для визначення загального обсягу нематеріальних активів та їхньої зміни проводять оцінку нематеріальних активів підприємства. Існують три основні підходи до оцінки нематеріальних активів: витратний, прибутковий, порівняльний.
Нематеріальний актив відображають у балансі, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.
Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат звітного періоду, в якому їх здійснено:
витрати на дослідження, витрати на підготовку і перепідготовку кадрів, витрати на рекламу і просування продукції на ринку, витрати на створення, реорганізацію та переміщенння підприємства або його частини, витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).
Придбані (створені) нематеріальні активи зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання.
Первісну вартість нематеріальних активів збільшують на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей і терміну використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.