51. Підвищення продуктивності за фактором "виріб".

Внутрішні фактори — це ті, які перебувають у зоні контролю окремого підприємства і поділяються на "тверді" та "м'які". "Тверді"(стійкі, сталі) фактори включають:

виріб — його якість, призначення, дизайн, тобто якою мірою він відповідає вимогам, що ставляться до нього споживачем, ринком;

технологію та устаткування і підвищення ефективності використання матеріалів, поліпшення коефіцієнта обігу матеріалів, управління матеріалами, розвиток ефективних джерел постачання.

До "м'яких" факторів належать:

якість робочої сили, підвищення ефективності її використання шляхом подальшого вдосконалення мотивації праці, поліпшення її поділу і кооперації, участі всіх категорій працівників в управлінні підприємством;

організаційні системи і методи, а саме: динамічність і гнучкість структури підприємства, вдосконалення організації виробництва і праці, трудових методів;

стилі і методи управління, вплив їх на організаційну структуру, кадрову політику, планування діяльності підприємства.

Окреме місце серед матеріально-технічних факторів належить підвищенню якості продукції. По-перше, задоволення суспільних потреб здійснюється меншими затратами засобів і праці, тому що вироби високої якості замінюють велику кількість виробів низької якості. По-друге, підвищення якості означає підвищення довговічності виробів, що рівнозначно збільшенню їх випуску.

52. Кошторис виробництва.

Кошторис виробництва — це витрати підприємства, які пов'язані з основною (операційною) його діяльністю за певний період. Зведений кошторис підприємства складається по економічних елементах. Зразкова форма показана в табл. 1, а нижче стисло розглянуто зміст окремих елементів витрат і порядок розробки кошторису.

Кошторис виробництва складається за такими економічними елементами:

-матеріальні витрати

-заробітна плата

-відрахування на соціальні потреби

-амортизація основних фондів.

-інші витрати

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. Кошторис виробництва обчислюється по кожному елементу на підставі планових обсягів продукції, норм і цін. Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх та великих – кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб тощо).

53. Склад об’єктів інтелектуальної власності, що охороняються авторськими та суміжними правами.

Об’єкти інтелектуальної власності є нематеріальними активами підприємства. До нематеріальних активів відносять цінності, що мають вартісну оцінку і при цьому не є фізичними об’єктами.

Нематеріальні активи — це винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, матеріальним вираженням прав на який є документи виключного права, патенти і свідоцтва про реєстрацію. Нематеріальними активами є також права на ноу-хау, а також права, отримані в результаті покупки ліцензій у патентовласників. Нематеріальними активами можуть бути програмні продукти, програми для ЕОМ і бази даних.

Слід зазначити, що бувають випадки, коли права, що випливають з різних видів об’єктів інтелектуальної власності, перетинаються, тобто в одній і тій же предметній області існує правова охорона того самого об’єкта як у якості патентованого об’єкта, так і як об’єкта авторського права. Останнім часом мають місце випадки одночасної реєстрації упакування товару як товарного знаку і як промислового зразка.

До об’єктів інтелектуальної власності відносяться такі права, як виключне право патентовласника на винахід, промисловий зразок, корисна модель, селекційні досягнення; виняткове авторське право на програми для, бази даних; майнове право автора іншого правовласника на топології інтегральних мікросхем; виключне право власника на товарний знак і знак обслуговування, найменування місця походження товарів.