31. Структурний підхід доктора Куросави до вимірювання продуктивності на підприємствах.

Сутність структурного підходу доктора Куросави до вимірювання продуктивності на підприємстві полягає у структуризації обсягу продукції на окремі структурні елементи. Додана вартість на підприємстві може мати кілька форм. Вибір кожної із них залежить від управлінських завдань, що стоять перед підприємством. В управлінні продуктивністю додана вартість, як правило, використовується в сполученні не тільки з чисельністю працюючих на підприємстві, а й іншими перемінними чинниками виробництва. У щоденній діяльності додана вартість визначається в поточних цінах. Додана вартість, що визначена в постійних цінах застосовується переважно в аналітичних цілях. Метод, що застосовується для усунення впливу зміни цін на додану вартість, є методом подвійної дефляції. Математично його можна подати у вигляді такої формули: , де   — валовий обсяг виробництва в поточних цінах;   — сукупні витрати в поточних цінах;   — ринкові ціни;   — кількість реалізованих виробів;   — ціна і-го виробу як чинника проміжних витрат;   — кількість і-х виробів, що використані в проміжному споживанні;   — індекс цін на продукцію;   — індекс цін на проміжні статті витрат.

32. Підхід Гоулда до вимірювання в продуктивності.

Основний критерій продуктивності за Гоулдом повинен ґрунтуватися на швидкості обертання капітальних вкладень. При цьому він зіставляє прибуток із п’ятьма основними елементами:

цінами виробів;

витратами на одиницю продукції;

використанням будинків, споруд та обладнання;

продуктивністю споруд, обладнання;

розподілом капітальних ресурсів між основним та оборотним капіталом.

П’ять елементів об’єднуються в одне рівняння за таким алгоритмом: У наведеному рівнянні перші три відношення після знаку рівності означають короткочасні зміни, а останні два — довгострокові. Дане рівняння також ілюструє, наскільки зміни в прибутковос­ті від одного періоду до іншого залежать від взаємодії між надходженням від реалізації продукції, використанням виробничих потужностей та частки сумарних капіталовкладень, розміщених у виробничі потужності.

33. Підхід Лоулора до вимірювання продуктивності.

Лоулор (Англія) виходить з того, що продуктивність є всеосяж­ним показником діяльності організації. Саме за допомогою часткових показників продуктивності, на його думку, необхідно постійно аналізувати соціально-економічний стан організації за такими п’ятьма напрямками:

рівень досягнення цілей;

рівень коефіцієнта корисної дії (ККД);

рівень ефективності;

ступінь порівнянності результатів;

прогресивність тенденцій. Підвищення продуктивності потребує поєднання як збільшення обсягів продукції, так і більш раціонального використання наявних ресурсів. Це положення може бути проілюстроване такими чотирма пропорціями:

фактичний обсяг продукції, що виробляється, віднесений до фактичних витрат виробництва (статус-кво);

більш високий обсяг продукції, що виробляється, віднесений до існуючих фактичних витрат виробництва;

фактичний обсяг продукції, що виробляється, віднесений до більш низьких витрат виробництва;

максимальний обсяг продукції, що виробляється, віднесений до мінімальних витрат виробництва.

Порівнянність показників організаційної діяльності вельми важлива, оскільки своє місце серед конкурентів організація може визначити тільки зівставленням результатів. В організації показники продуктивності доцільно порівнювати за такими напрямами:

порівняння існуючого економічного показника з базисним показником. Таке порівняння дасть можливість з’ясувати, наскіль­ки краще чи гірше спрацювало підприємство у звітному періоді;

порівняння економічних показників між однорідними вироб­ничими одиницями — окремими працівниками, відділами, служ і т. д.;

порівняння факт ек показника з плановим.