Галузі приватного права, як основа захисту прав та інтересів громадян у суспільстві Актуальні проблеми визнання і виконання міжнародних арбітражних рішень в Україні

Подобєд К.В. викладач кафедри правознавства Херсонського інституту МАУП

Однією з переваг міжнародного комерційного арбітражу, що сприяє розвитку та популяризації цього альтернативного способу вирішення зовнішньоекономічних спорів, є міжнародно-правове забезпечення примусового виконання арбітражних рішень, основу якого становить Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, прийнята 9 липня 1958 р.[4, с.202-206]

На сьогодні учасниками Нью-Йоркської конвенції є 145 держав світу, у тому числі й Україна, для якої Конвенція набула чинності з 8 січня 1961 р.

Нью-Йоркська Конвенція дає можливість кожній державі-учасниці у рамках зазначених принципів самостійно визначити орган «компетентної влади», який розглядає клопотання про визнання і виконання арбітражного рішення, та встановити власний процесуальний порядок визнання та виконання арбітражних рішень. В Україні це правило ґрунтується на ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», відповідно до яких чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України й у випадку, якщо міжнародним договором за участю України передбачені інші правила, ніж ті, що передбачені в законодавстві України, застосовуються правила міжнародного договору.

В Україні загальні положення про визнання та виконання арбітражних рішень містяться у статтях 35, 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» [4,с.158], які повністю відповідають Нью-Йоркській конвенції.

На жаль, Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не дає відповіді на питання, який судовий орган компетентний розглядати клопотання про визнання та виконання арбітражних рішень в Україні. Водночас таку норму було б доцільно передбачити у ст. 6 «Органи для виконання певних функцій сприяння та контролю щодо арбітражу» зазначеного Закону, оскільки в цій статті визначений судовий орган, який здійснює розгляд клопотань про скасування, як винятковий засіб оспорювання арбітражного рішення. Визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, яке здійснюється судовими органами, також є однією з форм судового контролю за цими рішеннями. Тому доповнення ст. 6 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» відповідними положеннями було б цілком органічним та корисним.

Протягом останніх майже 20 років законодавство України у питанні визнання та виконання арбітражних рішень зазнало значних змін, які насамперед стосувалися порядку виконання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України. Водночас порядок визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів, незважаючи на зміну законодавчих актів, у яких ці положення містилися, кардинально не змінювався. Ці рішення визнавалися та виконувалися на підставі виконавчих листів, що видавалися загальними судами, якщо рішення іноземних судів та арбітражів були визнані та допущені до виконання на території України відповідно до норм міжнародних договорів та законодавства України.

Протягом 1999-2004 рр. Закон України «Про виконавче провадження» містив положення, згідно з якими рішення третейських судів, зокрема МКАС та МАК при ТПП України, були виконавчими документами. Водночас такий порядок виконання рішень МКАС та МАК при ТПП України, незважаючи на свою, на перший погляд, простоту, не завжди був ефективним та досконалим. Однак державний виконавець не міг самостійно змінювати порядок та спосіб виконання рішення, визначений у виконавчому документі. Таке право належить лише органу, що видав виконавчий документ. Водночас таке право відсутнє також і у складу арбітражного суду, що розглянув справу, оскільки арбітражний розгляд припиняється остаточним арбітражним рішенням і склад арбітражного суду з моменту підписання цього рішення втрачає свої повноваження і може лише виправити або роз’яснити рішення у випадках, передбачених Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», зокрема коли в арбітражному рішенні допущені помилки в підрахунках, описки, друкарські помилки або інші помилки аналогічного характеру, або винести додаткове рішення стосовно вимог, які були заявлені під час арбітражного розгляду, але не були відображені в рішенні.

Крім того, у період, коли рішення МКАС та МАК при ТПП України мали безпосередньо виконавчу силу, а іноземні арбітражні рішення виконувалися на підставі виконавчих документів, що видавались компетентними судами, була відсутня однаковість правового регулювання, спрямована на забезпечення виконуваності арбітражного рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесене, що не відповідало Нью-Йоркській конвенції. У зв’язку з цим у цей період поступово почалась формуватися альтернативна судова практика, згідно з якою рішення МКАС та МАК при ТПП України почали виконуватися на підставі виконавчих листів, що видавалися загальними судами на підставі клопотань стягувачів[3, с. 127].

У зв’язку з прийняттям у травні 2004 р. Закону України «Про третейські суди» у Закон України «Про виконавче провадження» були внесені зміни, відповідно до яких як рішення іноземних судів та арбітражів, так і рішення третейських судів, що прийняті в Україні, виконуються на підставі виконавчих документів, які видаються судовими органами.

Таким чином, на сьогодні розгляд клопотань про приведення до виконання рішень МКАС та МАК при ТПП України віднесений до компетенції загальних судів, до розгляду цих клопотань застосовується порядок, встановлений розділом VІІІ ЦПК України. Зазначене підтверджене і судовою практикою, у тому числі рішеннями Верховного Суду України.