Україна та Європейський союз: співробітництво в галузі прав людини

Ігнатюк О.Р. – студент 2-го курсу Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова

(Науковий керівник: Єщук О. М. – доцент кафедри адміністративного і господарського права Херсонського державного університету, к.ю.н. )

Європейський Союз стоїть на порозі нового етапу розширення - безпрецедентного як щодо кількості країн, які приєднаються до ЄС найближчими роками, так і щодо глибини пов'язаних з цим перетворень. Цей етап особливий і для України, оскільки наш курс на європейську інтеграцію здійснюватиметься в новій ситуації, коли наша держава матиме спільний кордон з розширеним ЄС [1].

Курс на європейську інтеграцію є природним наслідком здобуття Україною незалежності. Його витоки - в історії нашого народу та усвідомленні права жити в демократичній, економічно розвиненій, соціальне орієнтованій країні. Його мета - створення шляхом масштабних внутрішніх перетворень умов для входження до спільноти європейських розвинутих країн. Сьогодні цей курс є домінантою внутрішньої та зовнішньої державної політики [1].

Процес розширення ЄС відкриває для України нові стратегічні перспективи та додаткові можливості поглиблення євроінтеграційної політики нашої держави. Україна буде безпосередньо межувати з Євросоюзом (сумарна протяжність кордону України з ЄС сягне близько 1400 км). Це якісно нова політична ситуація у відносинах Україна - ЄС. Вона значною мірою визначить як характер цих відносин, так і перспективи дальшого розвитку України [1].

М.Л. Заінчковський в своїх наукових працях зазначає, що виходячи з природи суспільства як організованої спільності життя людей, неможливо уявити соціального порядку, який би не визнавав за своїми членами певних можливостей діяти, володіти, реалізовувати свої інтереси. Ці соціальні можливості втілюються та акумулюються у правах члена суспільства, так само як право загалом акумулюється у системі законодавства, що регламентує всі відносини і дії. У переважній більшості політико-правових систем права належать людині (індивіду, особистості) не безпосередньо, а опосередкуються її місцем у соціальній структурі, тобто визначаються її соціальним статусом і роллю. Відтак носієм прав фактично є не особа, а соціальна спільнота, персоніфікована тим чи тим статусом [2, с. 10].

Слушною при цьому є думка І.С. Крилової, що за час свого існування Європейський Союз став впливовою організацією країн Західної Європи, має значний вплив на економіку і політику не тільки цих країн, але й, можна без перебільшення сказати, усього світу [3, с. 59].

І основне у ракурсі окресленим нами проблем це забезпечення поваги до прав людини та основних свобод у відповідності до міжнародних та європейських стандартів, що забезпечується такими заходами: сприяння дотриманню та забезпеченню виконання основних конвенцій та відповідних факультативних протоколів ООН та Ради Європи [4, с. 1].

Продовжуючи характеризувати, співробітництво в галузі прав людини України та Європейський Союз: на наш погляд доречно було б зазначити думку С.А Яновського, що роль і значення міжнародного права у вирішенні вказаних питань останнім часом має чітку тенденцію до зростання, що пов’язано із розвитком економічної, політичної і культурної інтеграції у світі у другій половині XX – на початку XXI ст., і багато в чому пояснюється інтенсивністю процесів взаємопроникнення і впливу один на одного міжнародного права і національного права окремих держав. З одного боку, саме внутрішнє право визначає позицію держави на зовнішньополітичній арені і, відповідно, обумовлює розвиток міжнародного права. Зокрема, при розробленні принципів і норм міжнародного права держави, як правило, не йдуть на ухвалення міжнародних зобов’язань, що суперечать основам їх права, оскільки в більшості випадків ратифікація тієї або іншої міжнародної угоди вказує на необхідність зміни певних норм внутрішнього права, включаючи конституцію відповідної країни. З іншого боку, в останні десятиліття у деяких крупних блоках суспільних відносин, врегульованих як національним, так і міжнародним правом, вплив останнього почав різко зростати, що проявилося, зокрема, при розробленні нових правових принципів у цих галузей при напрацюванні більш досконалих механізмів реалізації таких норм і принципів. Сказане насамперед можна віднести до міжнародно-правової регламентації питань захисту прав і свобод людини [5, с. 909].

Важливим етапом у співробітництві ЄС та України взагалі, та у сфері прав людини зокрема, стало 30 березня 2012, знаменний час, коло глави делегацій на переговорах України та Європейського Союзу парафували Угоду про асоціацію, включаючи поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі. Під час 15-го Саміту Україна – ЄС, який відбувся у грудні 2011 року, лідери України та Європейського Союзу оголосили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію, метою якої є перехід до політичної асоціації та економічної інтеграції між Україною та Європейським Союзом. Ця Угода замінить чинну з 1998 року Угоду про партнерство та співробітництво в якості правової основи їхніх відносин. У ході Саміту лідери також доручили главам переговорних делегацій якнайскоріше парафувати Угоду [6; 7].

Європейський Союз впливова міжнародна організація стоїть зараз на порозі нового етапу розширення - безпрецедентного як щодо кількості країн, які приєднаються до ЄС найближчими роками, так і щодо глибини пов'язаних з цим перетворень.

Хотілося б ще раз акцентувати увагу, що безперечно важливим етапом у співробітництві ЄС та України взагалі, та у сфері прав людини зокрема, стало 30 березня 2012, знаменний час, коло глави делегацій на переговорах України та Європейського Союзу парафували Угоду про асоціацію, включаючи поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі, наша країна сподівається на подальшу плідну співпрацю з ЄС у сфері захисту прав людини.

Використана література:

1. Розширення Європейського Союзу - нові можливості та перспективи для України : [Електронний ресурс] / Поглиблення співробітництва України з розширеним ЄС у сфері політики та безпеки – 23 листопада 2012. – Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/Evrointeg/Prez1/roz9.htm – Назва з екрану.

2. Заінчковський М.Л. Права людини як новоєвропейський філософський та політико-правовий феномен: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук  спеціальність: 12.00.12 – філософія права / М.Л. Заінчковський - К., 2003. – 19 с.

3. Крылова И.С. / Проблемы управления в Европейском Союзе в связи с его расширением / И.С. Крылова // Государство и право. – 2003. – № 7. – С. 59-66.

4. План дій "Україна - Європейський Союз" Європейський Союз, Україна; План, Міжнародний документ від 12 лютого 2005 : [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної ради України. - 21 листопада 2012.- Режим доступу до Законодавство України : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_693/page2 – Назва з екрану.

5. Янковський С.А. Міжнародно-правові аспекти інституту громадянства у контексті європейської правової традиції / С.А. Янковський  // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 909-914 : [Електронний ресурс]. – 24 листопада 2012. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ e-journals/FP/2009-2/09eomdvu.pdf. – Назва з екрану.

6. Глави делегацій на переговорах України та Європейського Союзу парафували Угоду про асоціацію, включаючи поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі: [Електронний ресурс] / Представництво України при Європейському Союзі –21 листопада 2012. – Режим доступу : http://www.ukraine-eu.mfa.gov.ua/eu/ua/news/detail/78903.htm – Назва з екрану.

7. Резолюція Європейського Парламенту про Рекомендації Раді ЄС, Комісії, ЄСЗД щодо Угоди про асоціацію Україна-ЄС : [Електронний ресурс] / Представництво України при Європейському Союзі – 25 листопада 2012. – Режим доступу : http://www.ukraine-eu.mfa.gov.ua/eu/ua/31001.htm – Назва з екрану.