Корупція – основна проблема сучасності

Калівошко В. В. – студентка 1 курсу юридичного факультету Херсонського державного університету

(Науковий керівник: Єщук О. М. – доцент кафедри адміністративного і господарського права Херсонського державного університету, к.ю.н.)

Становлення України, як сучасної правової держави не можна уявити собі без ефективного подолання проблеми корупції, що, безперечно, є однією з найбільш гострих проблем у сфері забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Деякі дослідники взагалі вважають, що корупція стала основною проблемою кінця XX століття. За будь-яких підходів та оцінок однозначно одне - корупція є проблемою, розв’язання якої для багатьох країн є надзвичайно актуальною справою. Це стосується і України. Корупція в сучасних умовах стала чинником, який реально загрожує національній безпеці і конституційному ладу України. Це явище негативно впливає на різні сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини.

Ключовим питанням, яке не має на сьогодні чіткого і однозначного вирішення, є питання щодо визначення поняття корупції. Над цим питанням працювали і працюють багато вчених: С. І. Ожегов, М. Ю. Тихомиров, О. І. Мізерій, П. М. Панченко, В. С. Лукомський, П.С. Матишевський, С. В. Степашин та багато інших науковців.

С. І. Ожегов. «Корупція, - зазначає він, - підкуп хабарами, продажність посадових осіб, політичних діячів». Як злочинну діяльність у сфері політики або державного управління, що полягає у використанні посадовими особами наданих їм прав і владних можливостей з метою особистого збагачення, пропонує розглядати корупцію М. Ю. Тихомиров. До найбільш типових проявів корупції він відносить підкуп чиновників і громадсько-політичних діячів, хабарництво за законне чи незаконне надання благ і переваг, протекціонізм - висування працівників за ознаками родичання, земляцтва, особистої відданості і приятельських стосунків. Як видно із вжитих М. Ю. Тихомировим у пропонованій ним дефініції поняття «корупція» слів «злочинна діяльність» цей автор відносить до корупції лише кримінально карані діяння.

Приблизно такої ж позиції щодо розуміння поняття «корупція» дотримуються значна частина авторів інших юридичних енциклопедичних видань. Наукове розуміння поняття «корупція». Аналіз вживання терміна «корупція» в юридичній літературі засвідчує, що вченими висловлюється надзвичайно широке розмаїття думок щодо розуміння суті цього явища. При цьому інколи висловлюються не тільки надзвичайно загальні, нечіткі формулювання, а й такі, що виключають одне одного. Як справедливо зауважує російський дослідник О. І. Мізерій, існує багато різних визначень поняття «корупція», але повної ясності і правової точності до цього часу немає.

С. В. Степашин відзначає, «корупція – не просто хабарі, не просто зловживання службовим становищем, не просто заувальвані види підкупу чиновників. Це хвороба більш глибока, яка має у своїй основі психологічну установку використовувати державну службу як невичерпне джерело для досягнення корисливої мети» [1, с. 2].

У ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р. №3206-VI «використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей» [2], при цьому неправомірна вигода визначена як «грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги матеріального або нематеріального характеру, що їх обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, без законних на те підстав» [2].

Аналіз вказаного визначення вимагає ознайомлення із деякими визначеннями корупції, що надаються в міжнародно-правових актах. Зокрема, у Кодексі поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, прийнятому 34-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1979 році, державам надається право самостійно визначати поняття корупції, разом із тим відзначаючи, що в загальному смислі корупція представляє собою: «скоєння або нескоєння дії при виконанні обов’язків або з причин цих обов’язків у результаті одержання подарунків, що приймаються або вимагаються, обіцянок або стимулів кожного разу, коли має місце така діяльність або бездіяльність» [3, с. 5–12]. У Цивільній конвенції про боротьбу з корупцією, ратифікованою Україною в 2005 році, корупцію визначено як «прямі чи опосередковані вимагання, пропонування, дачу або одержання хабара чи будь якої іншої неправомірної вигоди або можливості її отримання, які порушують належне виконання будь-якого обов’язку особою, що отримує хабара, неправомірну вигоду чи можливість мати таку вигоду, або поведінку такої особи» [4].

Отже, визначення поняття корупції обмежуються загальними ознаками і характеризується відсутністю чітких формулювань, які б дозволили виділити суттєві ознаки цієї правової категорії.

Наприкінці хотілося б підкреслити, що корупція є надзвичайно негативним явищем, її суспільна небезпечність полягає у тому, що вона: порушує принцип верховенства права; призводить до гальмування та викривлення соціально-економічних реформ, перешкоджає розвитку ринкових відносин, а також надходження іноземних інвестицій; надає незаконні привілеї корумпованим угрупуванням і кланам, підпорядковує державну владу їхнім інтересам тощо.

Використана література:

1. Степашин С. В. Против криминализации России // Российская юстиция – 1999-№1. – 24 с.

2. Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» : від 11.06.2009 р., № 1506-VI // ВВР України – 2009. – № 45. –Ст. 691.

3. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / упоряд. Камлик М. І. – К. : Школяр, 1999. – 478 с.

4. Закон України «Про ратифікацію Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією» : від 16.03.2005 р., № 2476-IV // Урядовий кур’єр. – 21.04.2005.

5. Невмержицький Є.В. Корупція як соціально-політичне явище: особливості проявів і механізми подолання в сучасній Україні: дисертація канд. Політ. Наук: 23.00.02 /Інститут держави і права України НАН України. – К., 1999. – С. 6 - 7.

6. Зеленский А. Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание. – Юринком Интер. 1999. – 240 с.