Сутність правової категорії «зайнятість населення»

Кучерява Т.О. – студентка 3 курсу Херсонського інституту МАУП

(Науковий керівник: Миронова В.О. – завідувач кафедри правових дисциплін ХІ МАУП, кандидат юридичних наук)

«Зайнятість населення» є доволі складним науковим поняттям, яке протягом тривалого часу було предметом глибоких наукових досліджень в багатьох галузях нау­ки: права, філософії, соціології, політології, тощо. Базу­ючись на різних законах розвитку планетарного життя, природи та людського буття, науковці вивчають його з різних позицій та поглядів. Як зазначає В.І. Прокопенко, зайнятість населення забез­печує розвиток здібностей і особистості людини [1, с. 60]. Розвиваючи думку про економічну природу зайнятості населення, варто зазначити, що зайнятість - це задо­волення потреб працездатного населення у сфері сус­пільної та індивідуальної праці. Як вважає А. Ананьєв, воно є своєрідним «... індикатором економічного здоро­в'я суспільства, в якому безпосередньо відображаються соціально-економічні процеси, які відбуваються в країні» [2, с.10]. Зайнятість населення має важливе міжнародне політико-правове значення, яке полягає у визнанні світо­вою спільнотою безперечного права кожної людини на «працю, на вільний вибір праці, на справедливі і сприя­тливі умови праці та на захист від безробіття» [3, с.19].

Серед всього цього різноманіття складових, прита­манних поняттю зайнятості населення, головними є правова та економічна складові, які тісно пов'язані одна з одною. Цей зв'язок обумовлений перш за все тим, що зайнятість населення, як соціально - економічна кате­горія (явище), формується відповідними економічними законами та регулюється відповідними правовими нор­мами, які відображають сучасні економічні та правові умови життя українського суспільства. Правові норми, що регулюють зайнятість населення, визначають його правову сутність. Правове регулювання зайнятості на­селення в сучасній Україні здійснюється шляхом реалі­зації державної політики у цій сфері за допомогою від­повідного правового механізму, який існує у державі. Наявність в правовому механізмі регулювання зайнято­сті населення законодавчо-нормативних, соціальних та організаційно - адміністративних складових має велике значення для успішного вирішення існуючих у цій сфері актуальних питань [5, с. 17].

Основу державної політики у сфері правового регулювання зайнятості формує Конституція Украї­ни. Вона визнає право кожного громадянина на працю; право на відповідні, безпечні та здорові умови праці; право на таку заробітну плату, яка визна­чена законом; право на захист від безробіття; право на захист від незаконного звільнення, а також право на своєчасне отримання винагороди за свою працю [6, с.13]. Ця політика зайнятості здійснюється шляхом: а) забезпе­чення усім громадянам рівних можливостей в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професіональної підготовки з урахуван­ням особистих інтересів та суспільних потреб, незале­жно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політич­них переконань, ставлення до релігії; б) забезпечення ефективної зайнятості громадян шляхом запобігання безробіттю, створення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва; в) координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і со­ціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості; г) взаємодії органів державної управління з професійними спілками, асоціаціями (спіл­ками) підприємців, власників підприємств, установ, ор­ганізацій або уповноважених ними органів в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо за­безпечення зайнятості населення; д) сприянню розвітку міжнародного співробітництва у вирішенні проблем за­йнятості населення, у тому числі громадян України за кордоном та іноземних громадян в України.

Механізм державного правового регулювання зайнятості населення формується на основі соціально - правових норм Закону України «Про зайнятість грома­дян», Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування на ви­падок безробіття» та іншими нормативно-правовими актами, які визначають правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення та його захисту від безробіття, а також соціальні гаран­тії з боку держави в реалізації громадянами права на працю, яка визначена в нашій державі найвищою соці­альною цінністю, незалежно від сфери її застосування. Створюючи умови для повного здійснення громадянами права на працю, держава передбачає реалізацію захо­дів інвестиційної та податкової політики, спрямованої на раціональне розміщення продуктивних сил, підви­щення мобільності працівників, створення нових техно­логій та заохочення підприємництва, а також проведен­ня аналітичних та наукових досліджень структури еко­номіки і прогнозування наступних змін, якості й розподі­лу робочої сили та вдосконалення законодавства про зайнятість населення і працю [7].

Отже, поняття «зайнятості населення», як правова категорія, в обов'язковому порядку має містити дві ос­новні складові: по-перше, це діяльність громадян, яка пов'язана із задоволенням особистих та суспільних по­треб і така, що, як правило, приносить їм дохід у гро­шовій або іншій формі; по-друге, це діяльність грома­дян, яка в обов'язковому порядку має здійснюватись у рамках існуючого законодавства. Адже будь - яка дія­льність (зайнятість) громадян може задовольнити осо­бисті і особливо суспільні потреби тільки у випадку, коли вона здійснюється в рамках існуючого правового поля (хоча, якщо говорити про задоволення особистих потреб, то в житті можуть бути виключення). В іншому випадку така діяльність набуває статусу незаконної (протизаконної) і переслідується законом.

Таким чином, можна зазначити, що сутність пра­вової категорії «зайнятість населення», полягає у правовому регулюванні відповідних дій та вини­каючих на їх основі відповідних відносин, пов'яза­них з реалізацією громадянами права на працю, соціальний захист та захист від безробіття. Су­б'єктами цих дій та правовідносин виступають, з одного боку, громадяни, з іншого - роботодавці та державні органи управління. Правове регулю­вання здійснюється певною системою правових норм, до якої відносяться норми різних галузей права, головою серед яких є трудове.

Використана література:

1. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. - X.: «Консум», 2000. - 180 с.

2. Ананьєв А. Нові процеси в зайнятості населення. Зкономіст, № 1,1995. - 22 с.

3. Загальна Декларація прав людини 10 грудня 1948 року. Офіційний вісник України від 15.12.2008 р. - 2008 р., №93. - 89 с., ст. 23.

5. Ушенко Н.В. Зайнятість населення та вдосконалення економічного механізму ії державного регулювання в ринкових умовах 2003 року. Дисертація к.е.н., спец. 08.02.03. Науково - дослідний інститут міністерства еконо­міки та з питань свроінтеграції України. - К., 2003. - 60 с.

6. Конституція України. - Х. : Одіссей, 2012. – 56 с. ст. 43.

7. Закон України «Про зайнятість населення» [Електронний ресурс]: http://zakon.rada.gov.ua