- •1. Поняття, завдання та система кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.
- •2. Функції кримінального права, предмет і метод кримінально-правового регулювання.
- •4. Принципи кримінального права України.
- •1. Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності. Поняття, ознаки, зміст. Виникнен¬ня та припинення кримінальної відповідальності
- •1. Поняття складу злочину та його кримінально-правове значення.
- •1. Теорії об’єкта злочину в кримінальному праві.
- •1. Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •1. Поняття та ознаки суб‘єкта злочину.
- •1.2. Суб‘єкт злочину та особа злочинця
- •5. Спеціальний суб’єкт злочину.
- •5.1. Поняття спеціального суб’єкта злочину
- •5.2. Види (класифікація) спеціальних суб’єктів злочину
- •1. Поняття суб’єктивної сторони складу злочину та її ознаки.
- •7. Подвійна (складна чи змішана) форма вини. Її значення для кваліфікації.
- •9. Поняття та види помилок у кримінальному праві. Їхній уплив на кримінальну відповідальність.
- •1) Помилка особи у злочинності власного діяння та його можливих наслідків.
- •2) Помилка особи у незлочинності власного діяння та його можливих наслідків.
- •3) Помилка винної особи в кваліфікації вчиненого злочину.
- •4) Помилка у виді чи розміру покарання.
- •3. Поняття та види готування до злочину. Відмінність готування від виявлення наміру. Кваліфікація готування до злочину.
- •4. Поняття та види замаху на злочин. Види замаху. Кваліфікація замаху на злочин. Відмінність замаху від готування.
- •1. Поняття та значення співучасті у злочині. Об’єктивні й суб’єктивні ознаки співучасті.
- •2. Види співучасників. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників.
- •1. Поняття та види одиничних злочинів.
- •2. Поняття та види множинності злочинів. Відмінність множинності злочинів від триваючих, продовжуваних та складних (складених) злочинів.
- •3. Поняття, ознаки та види повторності злочинів. Правові наслідки повторності злочинів.
- •4. Сукупність злочинів і їх види. Значення сукупності для кваліфікації злочину та призначення покарання.
- •5. Поняття й види рецидиву злочинів. Кримінально-правове значен¬ня рецидиву.
- •1. Поняття та види обставин, які виключають злочинність діяння.
- •2. Поняття необхідної оборони й умови її правомірності.
- •4. Затримання особи, що вчинила злочин. Підстави, ознаки й умови правомірного затримання злочинця та заподіяння йому шкоди.
- •7. Виконання наказу чи розпорядження.
- •1. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •6. Перебіг строків давності - правова підстава звільнення від кримінальної відповідальності.
- •1. Поняття та ознаки покарання.
- •4. Класифікація покарань в кк України.
- •1. Принципи та загальні засади призначення покарання.
- •2. Обставини, що пом’якшують покарання.
- •4. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •5. Призначення покарання за сукупністю злочинів .
- •1. Поняття звільнення від покарання та його види.
- •4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жі-нок і жінок, які мають дітей віком до семи років.
- •5. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням стро-ків давності виконання обвинувального вироку.
- •6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
- •7. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.
- •8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
- •10. Амністія і помилування.
- •2. Поняття, ознаки та мета судимості.
- •4. Кримінально-правові наслідки судимості.
- •1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •3. Види примусових заходів медичного характеру. Їх продовження, зміна чи припинення
- •4. Примусове лікування. Підстави призначення та порядок відбування
- •1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •До зазначених вище категорій осіб суд застосовує примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 ст. 105 кк (перелік цих заходів вичерпний):
- •Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи
- •3. Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх.
- •Звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 104)
- •Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105);
- •Положення ч. 5 ст.80 не можуть стосуватися осіб, засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, оскільки до них довічне позбавлення волі не застосовується (ч. 2 ст.64).
- •1. Поняття порівняльного кримінального права та загальна характеристика основних сучасних правових сімей.
- •Кримінальне право. Загальна частина (2 курс) – молодший спеціаліст)
- •Кримінальне право. Особлива частина (3 курс) – молодший спеціаліст)
- •Кримінальне право. Загальна частина (2 курс) – бакалавр)
- •Кримінальне право. Особлива частина (3 курс) – бакалавр)
- •2015 Рік --- Державний іспит (бакалавр)
7. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.
1. Заміна невідбутої частини покарання більш м 'яким передбачає не скорочення невідбутої частини призначеного вироком суду покарання, а безумовну її заміну іншим, більш м'яким видом покарання, яке засуджений продовжує відбувати. В цьому разі іспитовий строк не встановлюється. Необхідність заміни невідбутої частини покарання більш м'яким виникає тоді, коли засуджений став на шлях виправлення, і для закріплення досягнутих результатів бажано продовжити виправний вплив на нього в інших, менш суворих умовах. Відповідно до ст. 82 КК невідбута частина покарання може бути замінена більш м'яким лише тим особам, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинно перевищувати нс-відбутого строку покарання, призначеного вироком. Подібна заміна можлива тоді, якщо засуджений став на шлях виправлення. 2. Схожість цього інституту з умовно-достроковим звільненням є традиційною. В КК 1960 р. вони навіть регламентувалися однією і тією ж статтею, застосовувалися при відбуванні тих самих видів покарань і після відбуття засудженим тих самих строків покарання (не менше 1/2, 2/3 і 3/4). Але заміна невідбутого строку покарання більш м'яким ніколи не розглядалася як різновид умовно-дострокового звільнення. Відмінність між ними полягає в тому, що, по-перше, умовно-дострокове звільнення застосовується під певною умовою, а заміна невідбутого строку покарання є безумовною. По-друге, при умовно-достроковому звільненні особа повністю звільняється від подальшого відбування покарання; при заміні ж невідбутої частини покарання більш м'яким засуджений продовжує відбувати покарання, хоча й більш м'яке. І, нарешті, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, коли особа тільки стала на шлях виправлення, а при умовно-достроковому звільненні вже довела своє виправлення. 3. Більш м'яким вважається покарання, яке у системі покарань стоїть вище, ніж те покарання, яке особа відбуває (ст. 51 КК). 4. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким застосовується після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі; 3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання. 5. При заміні невідбутої частини покарання більш м'яким закон передбачає можливість звільнення особи повністю або частково від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 82 КК). Відповідно до ч.5 ст.82 КК до осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими ст. 81 КК.
У разі вчинення особою, яка відбуває більш м'яке покарання, нового злочину, суд відповідно до правил статей 71 і 72 КК додає до покарання за новий злочин невідбуту частину більш м'якого покарання.