2. Фінансовий механізм як сукупність форм і методів організації фінансових відносин

Сукупність способів, форм і інструментів створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення потреб держави, господарюючих суб'єктів, населення називають фінансовим механізмом.

Фінансовий механізм — сукупність фінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Ринкова економіка ґрунтується на поєднанні як власної саморегулюючої дії, що становить саму її основу, так і системи державного регулювання ринкових відносин. Ринок на основі балансу попиту і пропозиції через механізм вільного ціноутворення загалом самостійно регулює розвиток окремих галузей, регіонів і підприємств, виробництво певних товарів та сферу послуг. Разом з тим необхідна і система державного регулювання, однак не повного регулювання, а підрегулювання, коригування, спрямування ринкових механізмів на досягнення певних цілей і реалізацію визначених завдань. Державне регулювання не замінює ринкового саморегулювання, а лише доповнює його.

Державне регулювання економіки може здійснюватися двома способами:

• створення системи планового керівництва, в основі якої лежать адміністративно-командні методи. Завдання збалансування економічного і соціального розвитку вирішуються на основі єдиного директивного централізованого планування;

• застосуванні економічних методів управління, серед яких провідна роль належить фінансам. Дія фінансового механізму на різні сторони соціально-економічного розвитку має кількісну й якісну визначеність. Кількісна визначеність виявляється в сумі коштів, що виділяються для досягнення тих чи інших цілей. Це первинна основа функціонування цього механізму. Без відповідних асигнувань і кредитів неможливе розв’язання жодного завдання суспільного розвитку.

Суб'єкти фінансової діяльності мають право вибору найраціональніших форм і методів фінансової діяльності, але при цьому, які не заборонені до використання нормативними актами.

Фінансовий механізм і його забезпечення.(самостійна робота)

Наприклад: фінансовий механізм передбачає такі способи залучення фінансових ресурсів СПД:

1. Самофінансування (залучення додаткових фінансових ресурсів за рахунок доходів, одержаних в попередніх періодах);

2. Кредитування (залучення ресурсів на умовах позики);

3. Емісія і розміщення цінних паперів (це залучення ресурсів шляхом проведення емісії і продажі цінних паперів);

4. Державне фінансування (залучення ресурсів з державного бюджету або цільових державних фінансів за рішенням державних органів управління);

5. Зарубіжне фінансування (це залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій, іноземних держав, іноземних юридичних і фізичних осіб);

6. Ін. фінансування (безкоштовна передача цінностей, внески в УФ господарюючих суб’єктів, засоби, одержані в процесі реструктуризації капіталу).

3. Фінансове планування. Зведений фінансовий баланс держави

Фінансове планування є складовою фінансового механізму і є процесом формування цілей, визначення фінансових можливостей держави, підприємства, населення для забезпечення реалізації поставлених цілей та забезпечення розвитку.

Об’єктом фінансового планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом — різні види фінансових планів і прогнозів.

Фінансовий план — це план формування і використання фінансових ресурсів.

За чинною практикою всі фінансові плани поділяються на дві великі групи — зведені та індивідуальні. У свою чергу, зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, плани окремих господарських об’єднань (промислово-фінансових груп, кон­цернів, асоціацій тощо) і територіальні. Індивідуальні — це фінансові плани окремих підприємницьких структур.

За тривалістю дії розрізняють:

• перспективні фінансові плани (на період понад один рік);

• поточні (на один рік);

• оперативні (на квартал, місяць).

Принципи планування:

• орієнтація планів на якнайповніше задоволення потреб суспільства і добробут народу;

• принцип збалансованості плану (полягає в балансовій ув'язці показників об'єму виробництва з суспільною потребою продукції; грошових доходів населення, підприємств з їх витратами, наявність ресурсів з їх суспільною потребою);

• принцип правильного визначення головних напрямів в планах;

• принцип поєднання перспективного і поточного планування;

• принцип єдності відтворення, раціонального використовування і охорони всіх видів ресурсів;

• принцип узгодженості суспільних, колективних і особистих інтересів.

Методи фінансового планування:

• аналітичний (планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу і індексів їх зміни в плановому періоді);

• балансовий (заснований на побудові відповідних балансових таблиць і забезпечує ув'язку потреб і ресурсів, тобто для кожної статті витрат визначають конкретне джерело покриття і збалансують підсумкові показники доходів і витрат);

• нормативний (на підставі встановлених фінансових норм і техніко-економічних нормативів розраховують потребу у фінансових ресурсах і визначають джерела цих ресурсів);

• економіко-математичне моделювання (засновано на виборі зі всієї сукупності варіантів, варіанту з мін. витратами, при цьому використовувати точний математичний опис чинників, які характеризують структуру і закономірності зміни даного економічного явища: графіки, діаграми, таблиці).

Важлива роль в проведенні фінансової політики належить розробці та реалізації фінансових планів. Вони приймаються на різних рівнях: загальнодержавному, республіканському, місцевому, підприємствами і установами та іншими суб'єктами фінансової діяльності. За допомогою фінансових планів здійснюється прогнозування фінансового розвитку об'єкта. Прийняті та затверджені плани розглядаються як керівний документ, що є основою проведення фінансового планування об'єкту. Особлива роль в проведені державної фінансової політики належить загальнодержавним планам.

Фінансовий план - це обов'язкове завдання з формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, прийняте на визначений період з метою забезпечення діяльності суб'єкта. В фінансовому плані містяться завдання з визначення обсягів і джерел доходів, напрями їх розподілу, структури витрат, обсягів і джерел інвестиційної політики, формування та використання резервних фондів та ін. Фінансовий план розробляється у формі балансу доходів і витрат і має декілька розділів: надходження коштів і структура доходів; витрати і відрахування фінансових ресурсів, фінансові результати (сальдо доходів і витрат).

До фінансових планів, що виконуються на загальнодержавному рівні відносяться:

• зведений бюджет держави;

• державний бюджет;

• баланс фінансових ресурсів і витрат держави;

• бюджети державних цільових фондів;

• баланс грошових доходів і витрат населення;

• інші плани.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави - це план надходження фінансових ресурсів і їх використання в усіх секторах економіки країни. В ньому відображається система показників про джерела утворення, обсяги, напрями розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів держави. Він складається з метою розробки прогнозів економічного та соціального розвитку, що є основою розробки багатьох державних планів і програм. До них, зокрема, відносяться: державний бюджет, баланс грошових доходів і видатків населення, платіжний баланс країни та ін.

Баланс фінансових ресурсів і витрат складається не тільки на загальнодержавному, а і регіональному рівні. Для прикладу розглянемо структуру балансу фінансових ресурсів і витрат Херсонської області. В першому розділі балансу відображаються фінансові ресурси, створені в області та надходження коштів до області від інших суб'єктів. Зокрема, сюди включаються доходи бюджетів області, фінансові ресурси господарських структур, кошти централізованих і децентралізованих державних цільових фондів, кредитні ресурси комерційних банків, а також кошти, що залучаються на умовах позики. Другий розділ балансу відображає витрати, що здійснюються різними суб'єктами фінансової діяльності: місцевими бюджетами, Державним бюджетом, суб'єктами підприємництва, державними цільовими фондами та ін.

Структура балансу фінансових ресурсів і витрат регіону включає такі розділи:

1. Доходи

1. Прибуток.

1. Податки, збори, обов'язкові відрахування юридичних і фізичних осіб до Державного бюджету і державних цільових фондів.

2. Амортизаційні відрахування.

3. Довгострокові вклади населення.

4. Іноземні кредити та надходження.

5. Надходження коштів з Державного бюджету.

1.7. Інпгі доходи.

Баланс.

2. Витрати

2.1. Витрати на розвиток економіки (капітальні вкладення за рахунок всіх джерел фінансування).

2. Державні дотації та виплати різниці _в цінах.

3. Витрати на соціальні гарантії населенню.

4. Витрати на соціально-культурні Заходи.

5. Пенсії та надання допомоги.

6. Витрати на управління.

7. Витрати за рахунок державних цільових фондів.

8. Витрати господарських структур на соціальні заходи.

9. Інші витрати господарських структур.

10. Інші витрати бюджету.

11. Передача коштів до Державного бюджету.

12. Баланс.

До витрат на розвиток економіки відносяться капітальні вкладення, що здійснюються за рахунок всі* джерел фінансування. Такі витрати, зокрема, включають капітальні вкладення суб'єктів господарювання, видатки розвитку бюджету області, Державного бюджету, державних цільових фондів; капітальні вкладення господарських структур, довгострокові видати, що здійснюються за рахунок банківських кредитів. Державні дотації та виплати різниці в цінах - це асигнування з місцевого бюджету на виплату різниці в цінах на газ, тверде паливо (при реалізації _їх населенню), житлово-експлутаційним організаціям та комунальному господарству, суспільному транспорту, шкільним їдальням, медичним установам та ін.

Витрати на соціальні гарантії населену включають фінансування (з місцевого бюджету) виплат допомоги На дітей віком до 16 років; громадянам з мінімальними доходами, житлових субсидій (з оплати електроенергії, газу, твердого палива та житлово-комунальних послуг), переселенцям, одиноким матерям, інвалідам, ветеранам га ін. Виділення коштів з місцевого бюджету на утримання дитячих дошкільних закладів, шкіл, витрати на розвиток культури та перепідготовку кадрів, охорону здоров'я, фізкультуру та ін. - це витрати на соціально-культурні заходи.

Пенсії та допомога включають витрати, що фінансуються І Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування, а також 1 місцевих бюджетів. Допомога виплачується пенсіонерам, тимчасово непрацездатним та іншим категоріям населення. До витрат господарських структур на соціальні заходи відносяться витрати на матеріальне заохочення, поліпшення житлових умов працівників, на організацію відпочинку і лікування. Такі витрати фінансуються за рахунок прибутку підприємств і установ. Інші витрати господарських структур - це витрати на створення резервних фондів, на благодійні заходи та ін. До інших витрат бюджету відноситься фінансування цивільної оборони, створення резервних фондів, охорону навколишнього середовища, передача коштів до бюджетів нижчих рівнів та ін.

Таким чином, показники балансу фінансових ресурсів і витрат області охоплюють всі фінансові ресурси, які формуються, розподіляються, перерозподіляються і використовуються на території регіону протягом визначеного періоду. Загальна сума надходжень повинна дорівнювати загальній сумі витрат. При цьому, частина доходів, одержаних в регіоні перераховується за його межі: податки і відрахування до Державного бюджету, до державних цільових фондів та ін. З другого боку, певна сума надходжень забезпечується перерахуванням з джерел за межами області: з Державного бюджету, кредитних ресурсів з інших регіонів і надходжень від іноземних держав таін.

Баланс фінансових ресурсів і витрат області є основою для розробки програм соціально-економічного розвитку регіону, підготовки та прийняття місцевих бюджетів, цільових програм та інших заходів регіонального значення. Сам по собі баланс виступає як фінансовий план. Разом з тим, він не є безпосереднім обов'язковим завданням місцевим органам влади. Але оскільки на його основі формуються більш імперативні фінансові плани, баланс відіграє важливу роль в проведені фінансової політики в регіонах і в країні в цілому.

Зведений фінансовий баланс держави – це система показників, які характеризують величину створених і використаних фінансових ресурсів за відповідний період.

Його основні функції:

• забезпечення узгодженості вартісних і натуральних показників ресурсів за джерелами створення і напрямами використовування;

• виявлення можливостей збільшення фінансових ресурсів на підставі підвищення ефективності господарювання;

• посилення впливу фінансового механізму на підвищення раціонального використовування всіх видів ресурсів.

Зведений фінансовий баланс включає:

1. фінансові ресурси:

• створені у всіх секторах економіки, незалежно від форм власності;

• добровільні і обов'язкові платежі;

• довгострокові кредити банків;

• доходи від ВЕД;

2. напрями використання:

• на розвиток економіки;

• на соціальні гарантії;

• на соціально-культурні заходи;

• на обслуговування державного боргу і т.д.

Зведений баланс складають по встановленій формі. Розробляється в цілому по Україні і в розрізі областей і районів. Складається в два етапи:

I-й етап: - на підставі концепції економічного і соціального розвитку України прогнозуються загальноекономічні показники (обсяг ВВП, об'єм капітальних вкладень, фонд оплати праці), потім ці показники деталізують (визначається величина ОФ, ставки податків, кількість учнів, пенсіонерів, бюджетних установ);

- встановлюють загальні можливості держави по фінансовому забезпеченню показників або окремих програм в декількох варіантах.

II-й етап: - уточнення показників зведеного балансу після завершення роботи над планом і бюджетом.

Фінансові показники — це абсолютні або відносні величини, які характеризують створення й використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за допомогою фінансів.

До зведених фінансових показників належать: загальний обсяг фінансових ресурсів, обсяги доходів і видатків бюджету, обсяг грошових нагромаджень в економіці та ін. Зведені показники складаються з індивідуальних. Так, зведений показник доходів бюджету можна деталізувати за такими показниками: платежі населення, підприємницьких структур, неподаткові надходження тощо.