Тема 20. Правові відносини.

Правовідносини – це врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв'язку між правомочними і зобов'язаними суб'єктами – носіями суб'єктив­них юридичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальнос­ті – і забезпечуються державою.

Суб'єкт правовідносин – це такий суб'єкт суспільного життя, який здатний виступати учасником правовідносин як носій юридичних прав і обов'язків.

Правосуб’єктність фізичної особи – це можливість й здат­ність особи бути суб'єктом правовідносин.

Правоздатність – це здатність суб'єкта права мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Дієздатність – це здатність суб'єкта права своїми діями приймати на себе обов'язки і використовувати свої права.

Деліктоздатність – це здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення.

Юридична особа — це суб'єкт права, організація, створена та зареєстрована у встановленому законодавством порядку.

Фізична особа – це людина як учасник правовідносин.

Об’єкти правовідносин – це ма­теріальні або нематеріальні блага, заради одержання, передачі або використання яких виникають права і обов'язки учасників правовідносин.

Правомочність – це складова частина змісту суб'єктивного пра­ва, що становить конкретну юридичну можливість, яка надаєть­ся правосуб'єктній особі з метою задоволення її інтересів.

Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, припинення або зміну правових відносин.

Юридичні події – це такі обставини, які породжують, змінюють або припиняють правовідносини незалежно від волі людей.

Юридичні дії – це факти, які породжують, змінюють або припиняють правовідносини на основі волевиявлення людей.

Тема 21. Реалізація норм права.

Реалізація норм права – це про­цес їхнього фактичного втілення в суспільних відносинах через правомірну поведінку соціальних суб'єктів, що здійснюють на­лежні їм суб'єктивні юридичні права і обов'язки.

Використання норм права – це форма правореалізації, яка характеризується використанням особою юридично ви­знаних за нею можливостей для задоволення її потреб та інте­ресів через активну чи пасивну поведінку.

Виконання норм права – це форма правореалізації, яка полягає в обов'язковому вчиненні активних дій, що наказуються нормами права в інтересах правомочної сторони, у виконанні обов'язків.

Дотримання норм права – це форма реалізації забороняючих правових норм, якими встановлюються юридичні обов'язки пасивного ти­пу, і полягає у відмові суб'єктів права від юридично заборонених видів поведінки

Правозастосування – це здійснювана в процесу­альному порядку владно-організуюча діяльність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб’єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права.

Правозастосовчий акт – це такий правовий акт, у якому формально закріплюється рішення державного органу в конкретній юридичній справі.