Теми рефератів.

1. Особливості становлення громадянського суспільства у незалежній Україні.

2. Позитиви та недоліки демократії.

Література.

1. Бандурка О., Пушкін О.Право і держава - теоретичний аспект // Право України. 1995р.

2. Д6емиденко Г.Г. Історія вчень про державу і право: Хрестоматія, X. 2002р.

3. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права. Л 2003. 4.Комаров С.А. Общая теория государства и права. М. 1998. 5.Конституція України 1996р.

4. Лазарев В.В, Общая теборьія государства и права. М. 1972.

5. Общая теория государства и права. Академический курс в двух томах. М. 1992г.

6. Основьі государства и права; Хрестоматия. Ильютченко Н.В. М. 1998. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави та права. X. 2002р. 10.Теорія держави та права. К. 2002.

7. Теорія держави та права / за ред Лисенка С.Л.

8. Цвік М.В. Загальна теорія держави та права. X. 2002.

Семінар № 5.

Тема: Норми права. Мета семінару:

З'ясувати:

• сутність соціальних норм, класифікувати їх;

• суть правової норми, виділити її ознаки;

• структуру правової норми, класифікацію правових норм.

План.

1.Поняття і загальні ознаки норм права.

2.Структура норм права.

3. Норми - масштаби як класична модель поведінки та її риси.

4.Класифікація норм права:

• регулятивні і правоохоронні норми. Спеціалізовані норми права;

• види норм права в залежності від характеру її принципів;

• норми матеріального і процесуального права, їх співвідношення.

Основні поняття: правова норма, регулятивні норми права, правоохоронні норми, норми матеріального права, норми процесуального права, уповноважуючи норми, зобов'язуючи норми, забороняючи норми, структура (елементи )правової норми /гіпотеза , санкція, диспозиція/, нормативні приписи, стаття нормативного акту.

Методичні рекомендації.

Розглядаючи перше питання, необхідно засвоїти основні риси і особливості, що охоплюються поняттям „норма права". Це поняття несе основне навантаження права в регулюванні суспільних відносин, звідси його формальний і змістовний зв'язок з такими істотними ознаками права, як нормативність, системність, формальна визначеність, державна гарантованість і т.д. У такому контексті правові норми умовно називають „клітинкою" права, його „початковим" елементом, за допомогою яких визначаються ті чи інші моделі поведінки суб'єктів правовідносин. Як відносно самостійне утворення правова форма являє собою юридично встановлену міру соціальної свободи і відповідальності в державі, що фіксується законодавством у формі дозволів, обов'язків і заборон.

Вивчення другого питання пов'язане з тим, що правова норма як модель можливої, належної чи забороненої поведінки має певну побудову (структуру). Елементами структури правової норми є гіпотеза, диспозиція і санкція. З’ясувавши, що являють собою кожна з цих частин норма права, слід сумлінно розібратись в основних положеннях дискусії з питань структури норми права, про те/ наскільки обґрунтованим є уявлення про двох - та трьохелементну структуру, спробувавши визначити свій погляд на цю проблему. Прикладне значення мають положення про види гіпотез, санкцій, диспозицій (прості, складні, абсолютно та відносно визначені) та форми викладу правових норм у статтях нормативно - правових актів (казуїстична, абстрактна, пряма, посилкова та бланкетна).

З’ясовуючи суть третього питання і застосовуючи вже отримані знання про форму права, треба виходити з різноманіття норм, серед яких виділяються правові норми. Основна увага тут повинна бути сконцентрована на тому, що не завжди формально - обов'язкове правило фізичної поведінки загального характеру носить двосторонньо - зобов’язуючий характер і не обов'язково в ЇЇ структурі присутні всі елементи (диспозиція, гіпотеза, санкція).

Четверте питання покликане сформувати загальний погляд на різновид норм права, класифікація яких досить широка. Щодо класифікації юридичних норм, то вона розкриває їх видові особливості, які зумовлюють специфіку діяльності суб'єктів права щодо їхнього застосування і реалізації. Класифікаційним критерієм може виступати, наприклад, та чи інша галузь права або загальна функціональна роль норм права в регулюванні суспільних відносин - регулятивних та правоохоронних. За характером приписів норми поділяють на уповноважуючи, зобов'язуючи, забороняючи, а за субординацією - матеріальні та процесуальні.