Назви аніонів і лігандів

формула	аніон	ліганд	формула	аніон	ліганд
F –	флуорид	флуоро-	H–	гідрид	гідридо-
Cl–	хлорид	хлоро-	OH–	гідроксид	гідроксо-
Br–	бромід	бромо-	O22–	пероксид	пероксо-
I–	йодид	йодо-	S2–	сульфід	тіо-
O2–	оксид	оксо-	CN–	ціанід	ціано-

Приклади назв координаційних сполук, що містять аніонні ліганди: Na₃[Fe(CN)₆] – натрій гексаціаноферат (III);  H[AuCl₃OH] – гідроген гідроксотрихлороаурат (III). Назви координованих молекул (нейтральні ліганди) використовуються без змін. Лише координовані вода, амоніак, нітроген (II) і карбон (II) оксиди мають свої специфічні традиційні назви: аква, амін, нітрозил, карбоніл, які входять до назви комплексу: [Co(NH₃)₆]Cl₃ – гексаамінкобальт (III) хлорид, [CrOH(H₂O)₂(NH₃)₃]I₂ – діакватриамінгідроксохром (ІІІ) йодид.

Завдання для самоконтролю

1. Складіть рівняння та вкажіть тип реакцій між:

1) магній оксидом і сульфур (VI) оксидом; 2) алюміній оксидом і сульфатною кислотою; 3) хром (VI) оксидом і літій оксидом; 4) цинк гідроксидом і натрій гідроксидом; 5) купрум (II) сульфатом і цинком; 6) карбон (ІV) оксидом і барій оксидом; 7) цинком і хлоридною кислотою; 8) сульфур (IV) оксидом і натрій гідроксидом; 9) натрієм і аргентум нітратом; 10) алюміній оксидом і хлоридною кислотою; 11) магнієм і хлоридною кислотою; 12) алюміній оксидом і натрій гідроксидом; 13) ферум (ІІІ) гідроксидом і нітратною кислотою; 14) розведеною нітратною кислотою і міддю.

2. Складіть рівняння одержання середніх солей із кислих і основних:

1. Mg(OH)Cl	5. Al(OH)Cl2	9. Bі(OH)2NO3	13. Fe(OH)SO4
2. KHS	6. Fe(HSO3)2	10. Ca(H2PO4)2	14. Zn(HCO3)2
3. Sb(OH)Br	7. Cr(OH)SO4	11. Sn(OH)Cl	15. (SnOH)2SO4
4. CaHPO4	8. Fe(H2PO4)3	12. Na2HPO4	16. Cu(HCO3)2

3. Які солі можуть утворитися при взаємодії даних речовин. Напишіть рівняння реакцій.

1. Ca(OH)2+H3PO4 →	6. Al(OH)3 + H2SO4 →	11. NH4OH+ H3PO4 →
2. NaOH + H2CO3 →	7. Bа(NO3)2+ Na2SO4→	12. Cr(OH)2+HNO3 →
3. Bі(OH)3 + H2SO4 →	8. SO2 + NaOH →	13. Nі(OH)2 + HCl →
4. Sn(OH)2+H2CO3 →	9. КОН + H2SO3 →	14. H2SO4+Zn(OH)2 →
5. NH4OH + H2SO4 →	10. H3РO4+ Ва(OH)2 →	15. Zn(OH)2+ HCl →

4. Напишіть рівняння реакцій, за допомогою яких можна здійснити такі перетворення:

1) Ca  Ca(OH)₂  CaCO₃  Ca(HCO₃)₂  CaCO₃  CaO;

2) Al  Al₂O₃  AlCl₃  Al(OH)₃ Al(НSO₄)₃;

3) Cu  Cu(NO₃)₂  Cu(OH)₂  CuO  CuSO₄  CuS;

4) Zn  ZnO  Zn(NO₃)₂  Zn(OH)₂  ZnOHNO₃;

5) K  K₂O → К₂SO₄ → KOH  К₂ZnO₂.

5. Назвіть комплексні сполуки а) [РtСl₂(NН₃)₂], б) [Cd(NH₃)₄]Cl₂, в) Na₄[Pt(SO₃)₄] та визначте: тип комплексної сполуки; ступінь окиснення комплексоутворювача; координаційне число комплексоутворювача; заряд комплексного йона; заряд ліганду.

Розділ 1.2. Основні закони хімії

Закон збереження маси (М.В. Ломоносов 1748-1856 р., А. Лавуазье 1789 р.): в результаті хімічних перетворень сума мас речовин до реакції і сума мас речовин після реакції однакова.

Закон збереження енергії (М.В. Ломоносов): будь-яка енергія не зникає і не виникає, а тільки одні її види переходять в інші.

Закон сталості складу (Ж. Пруст, 1808 р.): кожна речовина має постійний якісний і кількісний склад незалежно від способів її одержання. Речовини, що отримані різними способами, але які мають той самий якісний і кількісний склад, повинні мати однакові хімічні властивості.

Закон кратних відношень (Д. Дальтон, 1803 р.): якщо два елементи утворюють один з одним кілька хімічних сполук, то маси одного елемента, що приходяться на ту саму масу іншого елемента, відносяться між собою як невеликі цілі числа. Застосовують до сполук, що утворюються з двох елементів. Наприклад, Карбон і Оксиген утворюють два оксиди: СО і СО₂. У цих оксидах маси Оксигену, що приходяться на одну і ту ж масу Карбону, відносяться як 1:2.

Закон об’ємних відношень (Ж. Гей-Люссак, 1805-1808 р.): об’єми взаємодіючих газоподібних речовин відносяться між собою і до об’ємів продуктів реакції, як невеликі цілі числа.

Наприклад, 2NO + O₂ = 2NO₂; = 2 : 1 : 2.

Закон Авогадро (А. Авогадро, 1811 р.): у рівних об’ємах різних газів за однакових умовах міститься однакове число часток (молекул, атомів, йонів). Наслідки:

1) Моль будь-якого газу при нормальних умовах займає об’єм 22,4 л.

2) Моль будь-якого газу при нормальних умовах містить 6,02 · 10²³  часток (стала Авогадро N_А).

Закон еквівалентів (Д. Дальтон, 1803 р.)

Еквівалент (Е) – масова кількість речовини, що взаємодіє з одним атомом чи йоном Гідрогену чи заміщає таку його кількість у хімічних реакціях. Еквівалент Гідрогену Е_Н дорівнює одиниці (Е_Н = 1). Еквівалент Оксигену Е_О дорівнює восьми (Е_О = 8). Еквівалент елемента – величина змінна, що залежить від атомної маси (А) і валентності (В), що елемент має в конкретній сполуці:

. (1.1)

Наприклад, визначимо еквівалент Сульфуру в оксидах SO₂ і SO₃. У SO₂: Е_S = 32/4 = 8, а в SO₃: Е_S = 32/6 = 5,33.

Масу 1 моля еквівалентів речовини називають молярною масою еквівалентів речовини або еквівалентною масою (М_Е).

Молярні маси еквівалентів простих речовин розраховують за формулою:

(г/моль), (1.2)

де – валентність елемента;  – число атомів елемента у молекулі.

Молярна маса еквівалентів простої речовини дорівнює молярній масі еквівалентів хімічного елемента. Наприклад: М_Е(Н₂) = 1 г/моль, М_Е(О₂) = 8 г/моль.