Тема: Сутність фінансів, їх функції і роль
Зміст
Предмет науки про фінанси.
Фінанси як специфічна форма суспільних відносин.
Фінанси як економічна, вартісна, розподільча та історична категорія.
Специфічні риси фінансів
Роль фінансів в розвитку економіки.
2. Моделі фінансових відносин.
Функції фінансів.
1.1.Термін «фінанси» в перекладі з латинського «financia» означає дохід, готівка, в перекладі з французького «financer» - грошові кошти.
У повсякденному житті ми часто використовуємо слово «фінанси» маючи на увазі гроші. Дійсно, фінанси завжди мають грошову форму вираження, і це головна ознака фінансів. Немає грошей – не може бути і фінансів, так як фінанси завжди мають грошову форму вираження.
Але на відміну від грошей, фінанси реально не можливо відчути. Тому кажуть, що фінанси мають як видиму, так і приховану форму прояву.
Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб’єктами фінансових відносин. Ці потоки — їх характер і форми, спрямованість і обсяги — є предметом практичної фінансової діяльності. Прихована, змістова, сторона фінансів пов’язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме — рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини. Від налагодженості цих відносин залежить ефективність економічної системи і розвиток суспільства. Обмінно-розподільні відносини характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки.
У економічній науці термін «фінанси» та «фінансові відносини» ідентичні та взаємозамінні. Іншими словами, фінанси – це економічні відносини між людьми в суспільстві або між державою та суспільством, які виражаються в грошовій формі.
Характеристика фінансових відносин пов’язана з виділенням їх об’єктів і суб’єктів. Об’єктами даних відносин є національне багатство і вироблений ВВП (схема 1).
Схема 1
Розподіл ВВП є необхідною передумовою забезпечення безперервності виробництва. Фінанси виконують роль сполучної ланки між кількома виробничими циклами, без них неможливе відтворення виробництва — ні просте, ні розширене. Тому, з одного боку, розподіл ВВП є закономірною необхідністю. З іншого боку, саме ВВП як об’єкт фінансових відносин характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що воно створює.
За умов, коли об’єктом фінансових відносин є національне багатство, для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями або дане природою. Закономірним таке явище можна назвати тільки в тому разі, коли існують зайві основні засоби чи матеріальні ресурси, які не використовуються, а також коли є значні запаси природних ресурсів, що перевищують потреби даної країни. В інших випадках розпродаж національного багатства означатиме звичайне «проїдання» ресурсів. У свою чергу, це може бути викликане економічною чи фінансовою кризою, коли іншого виходу практично не існує, чи безвідповідальною фінансовою політикою.
Нормальна фінансова ситуація |
Кризова фінансова ситуація |
Основним об’єктом фінансових відносин є ВВП; національне багатство — тільки в частині зайвих ресурсів. |
ВВП не вистачає для формування доходів і фінансових ресурсів, тому розпродається національне багатство. |
Суб’єктами фінансових відносин у процесі створення ВВП є підприємці, робітники і службовці, держава (схема 2).
Схема 2
Інструмент фінансових відносин - гроші.
Фінанси – це сукупність економічних відносин, зв’язаних з формуванням, розподілом та використанням в грошовій формі вартості ВВП, а в деяких випадках і національного багатства.
1.2. Фінанси виступають вартісною та розподільною категорією, т.я. у процесі фінансової діяльності різних суб’єктів які взаємодіють між собою відбуваються процеси розподілу та перерозподілу вартості ВВП та національного багатства. Крім того, у процесі проведення того чи іншого виду діяльності виникають проблеми залучення фінансових ресурсів. Таке залучення не є пасивним процесом, а потребує активної, цілеспрямованої діяльності.
Фінанси є історичною категорією, т.я. мають стадії виникнення, розвитку, тобто змінюються в часі.
Вперше термін «фінанси» почали застосовувати в XII – XV.в. в Італії, де міста Венеція та Флоренція стали важливими торгівельними центрами.
Фінанси виникли у період формування держави та становлення товарно-грошових відносин (XIII ст..). В цей період фінанси відображали обов’язкову плату громадянина у розпорядження монарха або іншого правителя на його утримання або на інші витрати державного характеру. В умовах натурального господарства основна частина доходів держави мала натуральний характер (платили оброк). Розвиток міст, ремесел призвели до розвитку грошових відносин. Державні фінанси набувають грошової форми вираження, виникають інші форми залучення грошових коштів: промисловий податок, земельний податок, подушний, домовий.
У ХІХ ст.. спостерігається бурхливий економічний розвиток. Поняття фінансів удосконалюється та охоплює такі нові сфери їх впливі та функціонування, як то фінанси сфери виробництва, фінансові ринки, державний кредит, фінансові інститути.
Проблеми фінансів стають предметом вивчення та наукових досліджень, т.я. кризи в фінансовій сфері призводять до революцій, спаду виробництва, занепаду або навпаки – до процвітання економічних систем, до загибелі цивілізацій. Так, Римська імперія занепала внаслідок непосильного тягаря податків та сборів.
В умовах ринкової економіки термін «фінанси» використовується в значенні «грошові доходи», «грошові платежі», «грошовий обіг». Тобто з плином часу структура, функції та роль фінансів ускладнюються, удосконалюються, з розвитком та удосконаленням економічних відносин.
Фінанси – це діяльність суб’єктів фінансових відносин зв’язана з формуванням, розподілом, використанням фінансових ресурсів з метою рішення поставлених завдань.
Предметом фінансів є діяльність суб’єктів, яка зв’язана з проведенням мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів для реалізації поставлених цілей. Кожний напрямок передбачає проведення певних операцій та використання певних механізмів їх здійснення. Вивченням порядку проведення таких операцій та можливості використання певних механізмів під час проведення господарської діяльності і займається фінансова наука.