16 Сесій, кожна 45-60 хвилин

Сесії

Кожна сесія формує ретельно визначений крок на одній з п’яти терапевтичних стадій:

• Психологічна освіта (сесії 1-2):

Клієнт та його чи її партнер вчаться сприймати симптоми ПТСР як дисфункціональні і такі, що викликані травматичною подією.

• Образна експозиція/Вплив уявлення та використання пам’ятних речей (сесії 2-6)

Образна експозиція/Вплив уявлення сфокусований на пригніченні інтенсивних печальних емоцій. Вплив у КЕП відрізняється від сфокусованої на травмі когнітивно-поведінкової терапії у тому сенсі що у КЕП основною метою є вивільнення інтенсивних емоцій що відносяться до травми. Клієнтів піддають впливу різних частин травматичною події в окремих сесіях. Пам’ятні речі використовуються для стимуляції пригадування травматичної події

• Написання листа, інтеграція і визначення сенсу ( сесії 7-12):

Лист пишеться до винної у травматичній події людині або організації.

Лист спеціально використовувається щоб допомоги виразити агресивні почуття.

Після цього клієнти можуть зосередитись на тому, який вплив завдала травма на їх погляд на самих себе та на їхній світ.

• Ритуал прощання (сесії 13-16):

Лікування закінчується ритуалом прощання, у якому клієнт с його партнером якщо це можливо, спалює лита та/або пам’ятні речі щоб залишити травматичну подію позаду. Це дозволяє клієнту повернутися обличчям до життя та майбутнього, ніколи не забуваючи того, що сталося, але без того, щоб це заважало їх можливості продовжувати повсякденне життя.

Фармакологічне лікування ПТСР

Медикаментозне лікування ПТСР не повинно використовуватись в якості звичайної терапії для дорослих в перевазі до психологічної терапії сфокусованої на травмі (NCCMH, 2005). Якщо ПСР у дорослих лікується медикаментами, то антидепресанти пароксетин, миртазепин, фенелзин та амитріптилін були рекомендовані серед інших препаратів (NCCMH, 2005). Гіпнотичні ліки (бензодіазепіни і не-бензодіазепіни) іноді використовуваються для лікування розладів сну при ПТСР

Показання для медикаментозного лікування ПТСР

Медикаментозне лікування ПТСР у дорослих необхідно розглядати якщо/коли:

• Клієнт з ПТСР не бажає долучатися до психологічного лікування, зорієнтованого на травмі;

• Клієнт з ПТСР не може почати психологічну терапію через серйозну загрозу подальшого травмування;

• Зорієнтоване на травму психологічне лікування не принесло дуже малу або майже ніякої користі;

• Можливість клієнта отримати користь від психологічного лікування знижується через значну супутню депресію або глибокого надмірного збудження ( тобто фармакологія розглядається як доповнення до психологічного лікування);

• Лікування повинно надаватися компетентними людьми, які отримали відповідну медичну освіту.

Ефективність

Серед фармакологічних втручань, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) разом з пароксетіном були найбільш досліджені як ті, що мають найбільш переконливий рівень результату (NCCMH, 2005). Ці препарати показали себе як ті, що добре переносяться і мають м’який ефект зниження симптомів ПТСР у всіх трьох кластерах порівняно с плацебо, як для чоловіків так і для жінок (Marshall et al., 2001, 2007: Stein et al., 2003). Результати декількох невеликих досліджень показують, що міртазапін, амітриптилін і фенелзин можуть мати клінічно важливий ефект (NCCMH, 2005).

Тривалість лікування

Позитивні результати з’являються вже через декілька тижнів, однак лікування часто збільшують до 8-12 тижнів. Подальше зменшення симптомів спостерігалось до 6 місяців з початку лікування (Marshall et al., 2007) і покращення залишались до 52 тижнів (Kim et al 2008; Davidson et al., 2001). Рекомендується проводити медикаментозне лікування що найменш 6 місяців, як правило 12 місяців, якщо було досягнуто позитивного результату. Для гіпнотичних ліків (бензодіазепіни і не-бензодіазепіни) рекомендоване тільки короткочасне використання.

Сесії

Рекомендовано (NCCMH, 2005):

- Клієнтів з ПТСР з підвищеним ризиком самогубства слід оглядати частіше, ніж клієнтів з ПТСР без такого підвищеного ризику

- Клієнти з ПТСР повинні бути поінформовані про потенційні побічні ефекти, про ризик дострокового припинення терапії та абстинентний синдром.

- Переносимість антидепресантів слід регулярно перевіряти (наприклад , ознаки розвитку акатизии, суїцидальні думки).

- Припинення повинно бути зроблено через поступове зменшення дози протягом чотирьох тижнів.

Втручання до травмованих дітей та підлітків

Спеціальну підтримку і увагу потрібно приділяти дітям та підліткам, які попали під вплив травматичних подій та лих. Інформація, допомога та лікування повинні базуватись на знаннях про характерні для кожного віку уразливості та ресурси. У разі травми або лиха необхідно проінформувати батьків або опікунів про можливість розвинення ПТСР у їх дітей. Вони повинні знати про необхідність звернутися до сімейного лікаря якщо симптоми тривають більше місяця (NCCMH, 2005).

Рекомендоване лікування для хронічних ПТСР симптомів у дітей

• Дітям з важким ПСТР необхідно запропонувати сфокусовану на травмі когнітивно-поведінкову терапію яка відповідає обставинам і розвитку.

• Більш старшим дітям з важкими посттравматичними симптомами або с важким ПСТР на першому місяці після травми необхідно запропонувати сфокусовану на травмі когнітивно-поведінкову терапію (NCCMH, 2005).

• ДПРО (десенсибілізація і перереботка через рухи очей) зазвичай запропоновують біль старшим дітям (>7 років)

Ефективність

Структурована терапія більш ефективна для зниження ПТСР у дітей а ніж загальна підтримка. Існують докази ефективності Сфокусованої на травмі когнітивно-поведінкової терапії (СТ-КПТ) та ДПРО (у ДПРО протоколі для дітей більше значення надається становленню безпечного місця що визиває позитивні емоції ще до початку процедури).

Тривалість лікування

8-12 зустрічей тривалістю 90 хвилин регулярної терапії з одним і тим же терапевтом

Інформацію про хід лікування необхідно надавати як батькам так і дітям

Сесії (сфокусованої на травмі) когнітивно-поведінкової терапії для дітей

• Психологічна освіта для дітей та батьків

• Дослідження симптомів (наприклад, щоденники спогадів, кошмарів, розладів).

• Відновляючи процедури

• Навчання навичкам керування проблемою

• Поступовий вплив – до звикання

• Тренінг зі створення безпеки та саморегуляції

Типовий хід, відновлення та природа посттравматичних симптомів у дітей

• Майже вся діти демонструють значний страх, чіпляння до батьків і нав’язливі симптоми негайно після впливу травми;

• Більшість ( ~ 75 %) , показують поступове зменшення симптомів протягом перших місяців;

• Якщо не надавати допомоги, десь у 13-25% за 3-6 місяців після значної катастрофи розвивається ПТСР;

• Депресивні симптоми можуть проявлятися пізніше, наприклад, через 6-9 місяців

• Травма може мати вплив на всеосяжний психосоціальний розвиток, наприклад , патологічне горе , надмірні побоювання , фантазії, ігри і сни.

Фактори ризику для прогнозування ПТСР або інший психопатології

• Фактори, що передували травмі: сімейні проблеми з психічним здоров'ям і проблеми відносин;

• Попередній вплив важкої травми;

• Під час травми: важка оцінка, безпорадність , надмірний страх за безпеку сім'ї;

• Фактори після травми: порушення відносин з батьками, переміщення, заперечення та уникання стратегій виживання .

Розвиваючі аспекти

• Діти можуть бути уразливі для ПТСР та психосоціальних порушень у будь-якому віці.

• Значення травми, способи її обробки та прояви симптомів залежать від віку:

Немовля: висока збудженість і важке розслаблення.

Повзунки: труднощі з регуляцією емоцій і зайвих страхів, порушений сон.

Дошкільнята: ігри, що постійно повторюються, важка в управлінні агресія, нічні кошмари.

Діти початкових класів: проблеми з концентрацією, соматичні симптоми, різні страхи.

Підлітки: скорочене почуття майбутнього, пошук небезпек, депресивні симптоми.

• Поведінка з пристосування і пошуку безпеки активується у будь-якому віці.

• Сильно травмовані діти можуть втратити свої досягнення у розвитку , наприклад , заїкання у дошкільному віці і незалежність в підлітковому віці.