Тема: «Контроль і управління якістю середовища» План заняття

1.Поняття про якість, контроль та управління середовищем.

2.Екологічна стандартизація та нормування.

3.Екологічний менеджмент, аудит та маркетинг.

4.Нормування антропогенного навантаження.

1.Поняття про якість, контроль та управління середовищем

Природне середовище – природна складова частина середовища мешкання та виробничої діяльності людей. Включає всю сукупність об’єктів живої та неживої природи (природні ресурси), що оточують людину, антропогенно змінених і тих, які не зазнали впливу людської діяльності.

Якість природного середовища – стан природних і змінених людиною екологічних систем, який зберігає їх здатність до постійного обміну речовин і енергії та відтворення життя. Управління якістю НПС – система державних заходів для забезпечення якості природного середовища на основі правильного поєднання і узгодженого задоволення економічних та екологічних інтересів.

Важливою ланкою в забезпечені якості природного середовища є система екологічного контролю за його станом, яка включає: спостереження за станом навколишнього середовища і прогнозування змін; виявлення та оцінка джерел забруднення; попередження появи підвищених забруднень; дотримання діючих природоохоронних правил, вимог і норм на всіх етапах діяльності людини, яка пов’язана з змінами стану навколишнього середовища.

Загальна ціль екологічного аналізу та контролю ПС може бути визначена як забезпечення виконання діючих природоохоронних і ресурсозберігаючих правил, вимог і норм на всіх етапах діяльності людини, яка пов’язана з активною чи побічною зміною стану навколишнього середовища (або компонентів, включаючи саму людину). Цей процес повинен бути багатогранним, не виключати ні однієї сфери діяльності людини, яка так чи інакше впливає на зміну стану природного середовища.

Основні завдання екологічного контролю: формування інформаційної бази стану та змін навколишнього середовища, отримання необхідної повної достовірної інформації про вплив і стан природного середовища, виявлення випадків шкідливих впливів на окремі компоненти чи природне середовище в цілому, профілактика понаднормативної екологічної шкоди і ін.

Завдання еколога при здійсненні екологічного аналізу та контролю: на основі отриманих цілісних уявлень про методи аналізу та контролю природного середовища вміти самостійно оцінити конкретну екологічну ситуацію об’єктів навколишнього середовища; правильно застосовувати методи попередження їх забруднення; отримання практичних навиків по відбору проб з об’єктів навколишнього середовища та проведення експрес-аналізів; формування інформаційної бази стану і змін природного середовища, отримання необхідної і достатньої за критерієм повноти, точності і достовірності інформації про зміни і стан природного середовища, виявлення випадків шкідливого впливу на окремі компоненти або природне середовище в цілому, профілактика понаднормативної екологічної шкоди і ін.

Методи аналізу та контролю природного середовища – система прийомів і методів вивчення закономірностей формування, еволюції, просторової диференціації, динаміки та охорони природного середовища за умов всезростаючого негативного антропогенного впливу.

Контроль за природним середовищем здійснюють державні органи та громадські організації. Державний контроль – це надвідомча контрольна діяльність компетентних органів держави, яка здійснюється ними по відношенню до всіх міністерств і відомств, підприємств і організацій незалежно від їх приналежності.

Основні напрямки екологічного аналізу та контролю:

- аналіз зворотних і незворотних деградаційних процесів;

- кількісна оцінка загальних і локальних втрат природного середовища;

- розробка і класифікація об’єктивних критеріїв стану рівноваги екосистем;

- нормування способів і засобів отримання екологічної інформації;

- розробка локальних і регіональних екологічних шкал;

- розробка методів профілактики, відновлення і комплексної реконструкції природного середовища.

Перераховані напрямки за своїм характером є комплексними, які спираються на дослідження, що відповідають специфіці конкретної екосистеми. Однак, не дивлячись на можливі відмінності методичних підходів реалізації того чи іншого напрямку, основна ціль – боротьба з екологічним антагонізмом в системі «людини – природа».