6.Трансформація просторово-часових відносин

З переходом до цивілізації, із зростанням енергетично-інформаційної потужності людство посилює тиск на природу. Оскільки цей тиск неоднаковий в різних осередках, то відбувається циклічний перерозподіл соціальних функцій в екосистемі людини залежно від пріоритетності на тому чи іншому історичному етапі територій окремих міст.

Той процес, який розпочався понад 10 тис.років втілився сьогодні у істотній поляризації розміщення господарства світу. Економічна активність зосередилася в кількох десятках країн, які інтерпретуються науковцями як світовий «центр», та в ключових містах як «центру» так і «периферії», що набули функцій управління світогосподарськими процесами. З розвитком міжнародної інтеграції кордони країн стають «прозорішими», але зростає значення і розширюються функції провідних (особливо столичних) міст, господарство яких безпосередньо долучається до процесів міжнародного поділу праці. Отже, виник феномен «світових міст».

Результати досліджень показують, що декілька розкиданих по країні і по світу великих дискретних вузлів виявляються ближче один до одного, ніж до своїх периферій. Взагалі ж існує уявлення про континуально-дискретну структуру географічного простору. Континуальність — безперервність; дискретність — переривчастість. Та сама територія може бути континуальною для пішохода, дискретною для пасажира і мережною для автомобіліста, ізотропною для всюдихода й анізотропною для потяга. У світі йде боріння між тенденціями, з одного боку, до перетворення простору в мережно-вузловий, з пануванням могутніх вузлів і магістралей, а з іншого боку - до збереження (чи відновлення, регенерації) його безперервності і рівнопроникливості. Саме ці тенденції в найбільшому ступені висвітлюють боріння між екологічними і соціальними функціями сучасних міст.

Загальніх висновки:

• Агроекосистеми – урбоекосистеми – дві окремі, але спадкоємні гілки ноосферного розвитку. Друга поступово виходить з першої при досягненні певного рівня речовинно-енерго-інформаційного ущільнення геопростору.

• Формою такого ущільнення в агроекосистемах є поява (та подальша реалізація) надлишкового продукту (що транспортується далеко за їх межі) за рахунок або унікальної природної родючості ґрунтів (Ніл,Межиріччя), або застосування зрошення та меліораці (на сучасному етапі – застосування селекції та мінеральних добрив), або потрапляння агроекосистем в хінтерланд (зону впливу) якогось міста (тоді обов’язково похідним є організація фуражної ріллі), оскільки наявність хінтерланду - в сучасному уявленні приміської зони - передбачає ущільнення геопростору завдяки інтенсифікації передусім сільськогосподарського використання земель: головна передумова –зменшення відстані, а отже ущільненість.

• Головна екологічна відзнака урбоекосистем – виникнення і подальший розвиток галузей, що виробляють інформацію (раніше – різні послуги та паперову інформацію; зараз – віртуальну).

• Намагання більшості істориків і філософів шукати в великих містах і урбанізації свідчення цивілізаційної єдності людства – безпідставне і методологічно помилкове. «Світові міста» сьогодні лише поглиблюють розбіжності між «цивілізованими» та «традиційними» суспільствами, розподіляючи географічний простір на свою користь.

ЗАНЯТТЯ №28