Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kurslekczijzagalnaekol.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
8.87 Mб
Скачать

Тема: «ноосферологія. Агроекосистема – основа ноосферних екосистем» План заняття

1.Поняття про агроекосистему.

2.Різновиди і типи агроекосистем.

3.Порівняння природних і штучних екосистем та принцип екологічної надійності землеробства.

4.Екологічна надійність систем землеробства та баланс гумусу в ґрунтах.

5.Трофічні відносини в агроекосистемі.

1.Поняття про агроекосистему

Агроекосистема - екологічна система, що охоплює ділянку території (географічний ландшафт), зайняту господарством, яке виробляє сільськогосподарську продукцію. До складу агроекосистеми входять: ґрунти з їхнім населенням (тварини, водорості, гриби, бактерії); поля-агроценози; худоба; фрагменти природних і напівприродних екосистем (ліси, природні кормові угіддя, болота, водойми); людина.

Основні риси агроекосистеми визначає людина, що стоїть на вершині екологічної піраміди й зацікавлена в одержанні максимальної кількості сільськогосподарської продукції. Агроекосистема - автотрофна екосистема, основним джерелом енергії для якої є Сонце. Велику роль в агроекосистемі грають бактерії-азотфіксатори, з яких найбільш важливі види, симбіотично пов'язані з бобовими, тому що при обробці ґрунту плугом біологічна азотфиксация за рахунок вільноживучих бактерій знижується в 4-5 разів.

На відміну від природних екосистем агроекосистеми більше відкриті і з них відбувається відтік речовини й енергії із урожаєм, тваринницькою продукцією, а також у результаті руйнування ґрунтів (дегуміфікація й ерозія ґрунтів). Для компенсації цих втрат і контролю складу агроекосистеми (регулювання щільності популяцій бур'янистих рослин, комах-шкідників і ін.) людина здійснює енергетичні субсидії. Однак величина антропогенної енергії навіть у найбільш енергонасичених господарствах становить менше 1% від енергії Сонця, яка фіксується рослинами агроекосистеми.

2.Різновиди і типи агроекосистем.

Агроекосистеми досить різноманітні й можуть розрізнятися за спеціалізацією (рослинницькі, тваринницькі, комплексні) і за величиною антропогенних енергетичних субсидій (екстенсивні, компромісні, інтенсивні). В екстенсивних рослинницьких агроекосистемах використовується залежно-переложна система землеробства (а в умовах лісової зони - підсічно-вогнева). У таких системах відбувається постійна ротація (змінюваність) ділянок ріллі й природної рослинності, у результаті чого відновлюється родючість ґрунтів.

При компромісному рослинницькому господарстві ґрунтовідновлюючу роль грають посіви багаторічних трав і однолітніх бобових культур у сівозмінах, а також сидерати (зелені добрива). У помірній кількості використовуються фосфорно-калійні добрива, а для контролю щільності комах-шкідників - біологічні методи захисту рослин і система корисних симбіотичних зв'язків.

В інтенсивному рослинницькому господарстві зберігається та ж схема виробництва, що й при компромісному, але різко збільшуються дози мінеральних добрив, можливі полив і використання пестицидів у високих дозах. Сівозміни спрощуються до двох-трьох ланок і не включають сидератів або використовується монокультура. Зі збільшенням вкладень антропогенної енергії зростає ризик руйнування ґрунтів.

Екстенсивні тваринницькі агроекосистеми - це випас худоби на природних кормових угіддях (із сінокосінням або без нього залежно від клімату). Енергетичні субсидії при цьому мінімальні й зводяться до витрат на життєзабезпечення пастухів і первинну обробку тваринницької продукції.

При компромісній тваринницькій агроекосистемі корм виробляється на природних кормових угіддях і на ріллі (багаторічні трави, просапні культури й ін.), родючість ґрунтів якої підтримується внесенням гною, можливе використання невисоких доз фосфорно-калійних добрив.

При інтенсивній тваринницькій агроекосистемі тваринницька продукція виробляється на худобовідкормочних комплексах, а корми одержують із ріллі при високих енергетичних субсидіях і крім того завозять із інших районів (у таких країнах, як Нідерланди або Сінгапур - навіть із інших держав). Частина гною вноситься на поля, але його кількість виявляється більшою, ніж можна внести в ґрунт.

У комплексній тваринницькій агроекосистемі при низьких енергетичних субсидіях зберігається ротація полів і природних кормових угідь (частина ріллі через певний час закидається для природного відновлення родючості, хоча частково воно підтримується за рахунок гною). Мінеральні добрива або не використовуються, або вносяться в низьких дозах фосфорно-калійні туки. Забезпечення ґрунту азотом досягається за рахунок біологічної азотфіксації. При інтенсивному варіанті виробництво кормів на природних кормових угіддях мінімізується, і з ріллі одержують як рослинницьку продукцію, так і корм для худоби. Дози внесених добрив і пестицидів високі. Можливий полив.

При компромісному варіанті найбільше повно реалізується адаптивний підхід. Площа ріллі обмежена, її родючість підтримується гноєм, сівозмінами й помірними дозами фосфорно-калійних добрив. Контроль бур'янів, шкідників і хвороб культурних рослин проводиться або біометодом, або інтегрованим методом захисту рослин. Худоба одержує корм як на природних кормових угіддях, так і з ріллі, оскільки в сівозмінах значне місце займають багаторічні трави й кормові однолітні бобові культури. Все це дозволяє підтримувати досить високу продуктивність агроекосистеми.

Оскільки зі збільшенням енергетичних субсидій ускладнюється досягнення сестайнінга агроекосистеми, найбільш виправдані екстенсивні тваринницькі агроекосистеми в умовах, де немає можливості одержувати рослинницьку продукцію, і компромісні комплексні агроекосистеми. У другому випадку головна умова забезпечення сестайнинга - екологічна оптимізація структури агроекосистеми.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]