3.Різнотлумачення терміну «біота»

Твердження про існування біотичної регуляції (теорія Горшкова) видає бажане за дійсне й приховано припускає необхідність стабільності планетарних умов, незмінності складу й властивостей біосфери. Але деградація в змінених умовах одних біологічних видів сполучається із процвітанням і пануванням інших і зародженням третіх, що й відбиває таблиця. Визначення сучасних змін планетарних умов як глобальної біотичної кризи повинне бути доведене загальністю кризового стану біоти.

В.І.Данілов-Даніельян так прокоментував процес становлення біосфери: «Під впливом біоти формувалося регульоване навколишнє середовище, одночасно розвивалися відповідні регулюючі механізми самої біоти. У результаті утворилася високоорганізована система - біосфера, у якій за допомогою належного підстроювання потоків біогенів (речовин, що беруть участь у функціонуванні біоти) забезпечується висока точність регулювання всіх параметрів (фізичних і хімічних характеристик клімату, атмосфери, ґрунту, гідросфери)».

Витримки з його публікації показують, що під біотою розуміється система з «певною досить стабільною внутрішньою структурою, що характеризується через розподіл загальної біомаси, потоків енергії й біогенів по групах організмів», у якій загибель біологічного виду дезорганізує всю систему і є катастрофою, тоді як зміни навколишнього середовища в результаті життєдіяльності організмів розглядаються як збурювання в границях стійкості біоти.

Не беручи до уваги різний зміст терміна «біота» або «жива речовина планети» стосовно до різних історичних періодів, що відбите геохронологічною шкалою, популяризатори теорії біотичної регуляції вважають, що «незважаючи на наявність критичних виступів проти теорії Горшкова, вони набагато менш переконливі, ніж сама теорія» і що «теорії біотичної регуляції нема чого протиставити: не відома ніяка інша наукова концепція, що містила б систему логічно несуперечливих відповідей».

4.Теорія біотичної регуляції та теорія компенсації

«Російській школі» біотичної регуляції планетарних умов протистоїть теорія компенсації біотою негативних впливів людства (див. публікації 1994-1997 років В.Голубєва, А.Тарко, Ю.Маліновського й ін.). Обидві течії є вираженням системно-кібернетичних уявлень про біосферу як стійку систему. Прихильники теорії біотичної компенсації також визнають, що «біота контролює хімічний склад навколишнього середовища за рахунок компенсації розімкнення біогеохімічного круговороту» називають цей процес адаптацією, але вважають, що така адаптація може бути як повною, так і неповною.

На відміну від теорії Горшкова, теорія компенсації дозволяє сподіватися на можливість стабілізації стану біосфери, оскільки містить доводи на користь збереження біосферою рівноважного стану й у наш час.

Мабуть, з'єднання понять про стійкість біосфери й розімкнення потоків біогенів - основне досягнення обох теорій. Але знання про регульовані процеси в керованих системах, що становлять предмет кібернетики, можуть бути застосовні відносно біосфери тільки в тому випадку, якщо доведено стабільність складової планетарної живої речовини, тобто, якщо можна підтвердити регульованість біотою умов свого існування й можливості «природного керування» з уточненням, що мається на увазі під цим терміном.

Звичайно, дуже хочеться, щоб сучасний стан біосфери залишалося незмінним. Таке положення гарантувало б збереження умов на планеті для існування людства і його цивілізацій. Але біосфера має більший ступінь свободи. І полеміка між новітніми «біотичними школами» при спільності їхніх вихідних посилок показує, що відмінність теорії біотичної регуляції від теорії біотичної компенсації полягає лише в тому, що визнаний зовнішнім стосовно біоти господарський вплив людини в одному випадку вважається тим, що перевищив «регулятивні можливості біоти», а в іншому випадку затверджується, що «можлива стабілізація біогенів на новому, не катастрофічному для людства рівні».

Тому для визначення кризової екологічної ситуації доводиться знову й знову звертатися до геохронологічної шкали й характеристик розглянутих систем, для того щоб показати: немає причин для пошуку проявів принципу Ле Шательє поза граничними умовами його встановлення.

Наполягаючи на тому, що принцип Ле Шательє порушується під збурюючим впливом, людства в біосфері, прихильники теорії біотичної регуляції науково обґрунтовують необхідність скорочення чисельності планетарного населення або виробництва благ для нього й відповідні політичні заяви.

Прихильники ж теорії біотичної компенсації займають більш гуманну позицію. А всі численні оцінки мінливості середовищ перебування й форм життя (див. хоча б публікації журналу «Екологія») стоять як би осторонь і вписуються в «природні флуктуації» стабільної системи.