2. Сімейства та комплекси неоекологічних дисциплін

Зокрема, серед сімейства природознавчих неоекологічних дисциплін можна виділити комплекс наук про Землю, який включає «Екологічну геологію з основами екологічної геоморфології», «Педоекологію», «Екологічну метеорологію і кліматологію», «Геоекологію», «Ландшафтну екологію», «Ерозіознавстіо», та ін. Так само до сімейства природознавчих неоекологічних дисциплін можна віднести комплекс наук про життя, основу якого формують біологія та хімія, - «Основи традиційної екології», «Біоекологія», «Екосистемологія», «Хімічна екологія», «Агроекологія», «Гідроекологія» та ін.

До сімейства екологічно спрямованих технічних дисциплін можна віднести комплекс наук про технічні системи, зокрема «Техноекологію», «Інженерну екологію», «Фізичну екологію». Так само сюди ж можна віднести комплекс наук про технічні (штучні) середовища, зокрема «Урбоекологію», «Космоекологію», «Ландшафтний дизайн» та ін. Окреме місце у сімействі екологічно спрямованих технічних дисциплін займає комплекс моніторингових дисциплін, до якого слід віднести «Загальний моніторинг», «Моніторінг атмосферного повітря», «Моніторінг ґрунтів», «Моніторінг вод», «Екологічну експертизу».

Відповідно сімейство екологічно спрямованих гуманітарних дисциплін включатиме комплекси наук суспільного, соціального спрямування. Зокрема, комплекс наук екологічного менеджменту - «Нормування антропогенного навантаження на природне середовище», «Організація управління екологічною діяльністю», «Екологічне право», «Заповідна справа» та ін. Тут як підкомплекс може виступати сполучення наук про природні ресурси і економіку природокористування - «Основи збалансованого природокористування та ресурсознавства», «Економіка природокористування» та ін.

Далі, комплекс соціоекологічних дисциплін – «Екологія людини», «БЖД», «Охорона праці», «Екологічна демографія», «Екологія виробничої сфери», «Екологія невиробничої сфери».

Далі комплекс прикладних екологічних дисциплін – «Основи екологічного підприємництва», «Екологічний туризм», «Екологічна безпека продуктів харчування»

Таким чином, всі неоекологічні дисципліни зайняті пізнанням закономірностей розвитку й функціонування антропосфери, взаємин і взаємозв'язків живого між собою і з навколишнім середовищем, тобто, маючи загальний об'єкт дослідження, кожна дисципліна із сімейства, комплексу вивчає свій власний компонент, аспект. При цьому кожна приватна неоекологічна дисципліна відповідає всім критеріям, у тому числі й основному: об'єкт кожної приватної неоекологічної науки вивчається не ізольовано, а у взаємозв'язку й взаємозалежності з об'єктами інших часток неоекологічних дисциплін.

3. Напрямки в системі неоекологічних наук

Напрямки у будь-якій науці виділяються відповідно до дій дослідника по відношенню до предмета і об’єкта науки. Всередині неоекології виділяється два взаємозалежних напрямки - фундаментальний (переважно природничонауковий) і галузевий (науково-технічний). Фундаментальний напрямок неоекології охоплює методологічні підвалини як природничих, так і гуманітарних наук, а головною сферою його інтересів є предмет екології, його розвиток і зміна у часі. Головною задачею фундаментального напрямку неоекологічних досліджень була і залишається задача коректної постановки і остаточного вирішення екологічної проблеми. Взагалі ця задача складна, і майже нерозрішувана, тому актуальність фундаментальних неоекологічних досліджень буде лише зростати.

Галузевий же напрямок тяжіє переважно до технічних, прикладних наук. Сьогодні ці науки більшу увагу приділяють усьому різноманіттю об’єктів екологічних досліджень, зберігаючи наукові традиції класичної екології і відповідаючи при цьому на головне запитання - як, яким чином об’єкти взаємодіють між собою. Зокрема – галузь господарства-довкілля; організм – середовище та ін. Всередині прикладного напрямку неоекологічних досліджень чітко виділяється інженерно-технічний (інструментальний), який охоплює весь комплекс моніторингових досліджень з залученням дослідництких методик переважно природничих наук – біології, хімії, фізики, географії.

Проте, поділ на фундаментальні і прикладні науки всередині неоекології досить умовний. Усе різноманіття екологічних і неоекологічних наук залежно від вирішуваних задач може бути віднесене як до фундаментальних, так і до прикладних. Зокрема в межах техноекології можлива постановка фундаментальної екологічної проблеми – розробка та перехід на альтернативні джерела енергії, так само як і вирішення приватних техноекологічних питань – підвищення ККД існуючих енергоперетворюючих пристроїв. Так само в межах соціоекології до фундаментальних можна віднести дослідження екологічних рис виду Homo Sapiens, а до прикладних – розробку соціальних та культурологічних моделей екологічно-толерантної поведінки цього виду.

Якщо ж умовно розбити усі науки на ті, які просто ставлять екологічну проблему і ті, що намагаються її практично вирішити виникає значний методологічний парадокс. Так, більш практичне забарвлення мають економіка (розробляє економічні механізми раціонального природокористування), географія (за самою назвою «конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів»), правознавство (юридично регулює екологічні відносини), техногенна безпека (намагається упередити прояви екологічних криз). Біологічні ж науки за старою геккелівською традицією продовжують ділити світ на «об’єкти дослідження».