3. Об’єкт, предмет і методи дослідження неоекології.

Об'єктом, дослідження неоекології є антропосфера - унікальна й найбільш складна із всіх сфер, у межах якої взаємодіють різні рівні організації складної системи «природа - господарство – населення». Сьогодні у різних джерелах різних авторів виділяється більше двох десятків різних сфер. Людина як біологічний вид належить до біосфери, але будучи соціальною істотою, наділеною розумом і озброєною технікою, утворює у її межах більш вузьку самостійну сферу, пов'язану із громадським життям і діяльністю, - антропосферу. Власне антропосфера, або ойкумена, має кілька визначень. Насамперед «антропо» - це складова частина складних слів, що вказує на відношення їх до людини.

Згідно Е.В.Малашевичу (1987, с. 17), антропосфера -

1) земна сфера, де живе або куди проникає людство;

2) частина біосфери, використовувана людиною;

3) сфера Землі й найближчого Космосу, найбільшою мірою прямо або побічно видозмінена людиною в минулому або яка буде змінена людьми в найближчому майбутньому.

За К.М.Ситником й ін.(1994), антропосфера - використовувана і видозмінена людьми частина біосфери (с. 33), антропосфера - сукупність людей як організмів (с. 300).

За І.І.Дедю (1989), антропосфера - використовувана й видозмінена людьми частина біосфери, слово вживається іноді як синонім ноосфери (с. 21).

За Н.Ф.Реймерсом (1990), антропосфера - 1) земна сфера, де живе і куди тимчасово проникає (за допомогою супутників і т.д. ) людство; 2) сфера Землі й ближнього Космосу, що найбільшою мірою прямо або побічно змінена людиною в минулому або буде ще більше змінена людьми в майбутньому; 3) використовувана людьми частина біосфери.

В.Ю.Некос під антропосферою розуміє використовувану й видозмінену людьми частину біосфери, місце, де постійно здійснюється життєдіяльність живої речовини планети й куди вони проникають тимчасово. Це визначення, відрізняється від інших тим, що в ньому не ототожнюється поняття антропосфера й соціосфера. Наприклад, в «Великому енциклопедичному словнику» (М.: Сов. енциклопедия, 1991), сказано, що «антропосфера - складова частина соціосфери, що охоплює людство як сукупність індивідів». «Социосфера - позначення людського суспільства, а також освоєного людиною природного середовища, у сукупності складових частин географічної оболонки» (т. 2, с. 391). З наведеного визначення видно, що в сполученні антропосфера й соціосфера є вже об'єктом географії, а не екології.

За Е.М.Кондратюком, Г.І.Хархотою (Словник-довідник з екології.- К.:Урожай, 1987), соціосфера - новий синонім антропосфери.

За К.М.Ситником й ін. (1994), соціосфера - сфера суцільної виробничої діяльності, охоплена людською працею.

Н.Ф.Реймерс (1990) також пише, що антропосфера - синонім соціосфери. В «Географічному енциклопедичному словнику» (М.: Сов. енциклопедія, 1998, с. 16, 287) пояснюється, що антропосфера - складова частина соціосфери, що охоплює людство як сукупність організмів. Соціосфера - частина географічної оболонки, що включає у свій склад людство із властивими йому на даному етапі розвитку виробничими відносинами, а також освоєну людиною частину природного середовища.

На відміну від наведених вище авторів В.Ю.Некос вважає, що антропосфера й соціосфера - синоніми. Більше того, соціосфера - сфера суцільної виробничої діяльності, є частиною антропосфери, а не навпаки, як це трактується в багатьох джерелах. Як і інші «сфери», антропосфера має свої особливі функції та специфічні риси.

Предметом дослідження неоекології є закони, закономірності, правила розвитку й функціонування антропосфери й біосфери, пошук оптимальних форм внутрішньої взаємодії, що забезпечує екологічно безпечну життєдіяльність всіх складових. Пріоритетне положення в неоекологічних дослідженнях займає вивчення й прогноз забруднення навколишнього середовища й, насамперед, закономірності поводження поллютантів у різних середовищах, зміна ступеня їхньої небезпеки для живої речовини при функціонуванні, формування нового стилю мислення в процесі безперервної екологічної освіти й виховання населення всіх вікових рівнів.

Центральним методом досліджень в неоекології виступає системний підхід, що розглядається в науці як конкретне теоретичне вираження матеріалістичної діалектики. Найбільш важливе завдання системного підходу - не тільки ефективне рішення традиційних проблем і завдань за допомогою системного аналізу, але й пошук нових, раніше відсутніх в неоекологічних дослідженнях шляхів і способів використання системного аналізу. Вивчення механізмів функціонування, поводження й трансформації забруднювачів у різних природних середовищах дозволить вийти на рішення проблем прогнозування стану природного середовища, впливу її на здоров'я людини. При вивченні впливу природного й зміненого природного середовища велике значення у використанні системного підходу має вчення про зворотні зв'язки. Оскільки неоекологія сформувалася на фундаменті багатьох, до того ж різнопланових знань, її методичний апарат надзвичайно різноманітний. Тут благодатний ґрунт для інтегрування й трансформації методів природознавства, математики, техніки й інших наук для вдосконалення існуючих і створення нових.

У числі традиційних методів неоекологічних досліджень найбільше широко використовуються такі як спостереження, експеримент, математичне моделювання й прогнозування, властиві також і класичній екології.