Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kurslekczijzagalnaekol.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
8.87 Mб
Скачать

Тема: «Динаміка екосистем» План заняття

1. Енергія екосистем.

2. Динаміка екосистем.

3 . Закони розвитку екосистем.

1. Енергія екосистем.

Енергія (від грец. еnеrgіа—дія, діяльність) — загальна міра різних форм руху матерії — характеризує можливість виконати роботу. Розрізняють такі види енергії:

- внутрішня енергія — це енергія системи, яка залежить від внутрішнього стану системи. Вона включає всі форми енергії складових системи;

- механічна енергія — енергія механічного руху і взаємодії тіл чи їх частин (енергія магнітного поля — магнітна енергія; енергія електромагнітного поля — електромагнітна енергія; енергія рухомої частки — кінетична енергія; енергія нерухомої частки в гравітаційному полі — потенційна енергія; енергія атомного ядра — ядерна енергія);

- теплова енергія — рівень або зміна теплового стану (теплоти) системи (тіла) під час процесу;

- електрична енергія — енергія взаємодії і руху електричних зарядів.

Енергоспроможність—це властивість екологічної системи сприймати, переробляти, засвоювати та транспортувати зовнішню енергію, а також віддавати її за межі системи. Ця властивість тісно пов'язана з продуктивністю, про що свідчать одиниці виміру останньої—маса або кількість енергії, що зосереджено в цій масі. При цьому не можна забувати, що в одиниці маси різних речовин зосереджена різна кількість енергії.

Більшість енергетичних процесів, а саме забезпечення життєдіяльності організмів, створення й руйнування речовин, перетворення одного виду енергії в інший відбувається на мікрорівні, тобто у середині елементів екологічних систем. Сутність таких процесів, як відомо, розглядається не в екологічних, а в спеціалізованих системах; біологічних, фізичних, технічних тощо. Складові екосистем взаємодіють відповідно до внутрішнього енергетичного потенціалу з рухом енергії у всіх випадках, крім процесу фотосинтезу в одному напрямку — від більшого значення до меншого.

Всі екологічні системи відчувають зовнішній глобальний енергетичний вплив Космосу і земних надр. Найбільш вагомою з космічного впливу є дія Сонця. Відчутний також гравітаційний вплив Місяця. Надра впливають, головним чином, силою земного тяжіння.

Сонячні промені послаблюються атмосферними газами, хмарами і пилом нерівномірно - менше всього це впливає на видиму складову. Тому фотосинтез добре відбувається і в захмарені дні, і під товщею води. Зелені рослини використовують на процес фотосинтезу невелику частину світлової енергії — біля 1%. Основна доля сонячної радіації, яка дійшла до рослин, витрачається на випаровування води і транспірацію. Вона повертається в атмосферу у вигляді теплової енергії — променів з довжиною хвилі більше 600 нм. Довгохвильові промені затримуються водяною парою (тобто хмарами), пилом, вуглекислим газом, що створює так званий парниковий ефект (природний) над земною поверхнею. Завдяки парниковому ефектові в нижній атмосфері температура збільшується на 31-32°С, що забезпечує на земній поверхні одну з умов життя — середню температуру близько +15°С.

Джерелами механічної енергії в екологічних системах є гравітаційна сила, головним чином Землі і Місяцю. Під впливом сили земного тяжіння течуть води річок і струмків, а притяжіння Місяцю викликає приливно-відливні рухи океанічних вод. Вертикальні переміщення атмосферного повітря різної густини відбуваються під впливом сили земної гравітації.

Згідно з глобальним (екологічним) законом збереження енергія не може зникнути, вона лише змінює свій вид, переходячи з однієї форми в іншу. В екологічній системі відношення загального дихання до її сумарної біомаси (К/В) можна розглядати як відношення витрат енергії на підтримку життєдіяльності до енергії, яка міститься в структурі. Це «відношення Шредінгера» є мірою екологічного обертання енергії. Для опису «поведінки» енергії в екосистемах використовують поняття «потік енергії», оскільки на відміну від циклічного руху речовини перетворення енергії йдуть в одному напрямку.

Використання зеленими рослинами сонячної енергії визначає загальний енергетичний режим екосистеми, її продуктивність, інтенсивність колообігу речовин. Потік енергії послідовно пронизує всі трофічні рівні організмів, але лише незначна частина її залишається у вигляді хімічної енергії органічних сполук біомаси та мертвої речовини. Екскременти, відмерлі рослини та їх органи, трупи тварин складають мертву органічну речовину екосистеми — джерело енергії для організмів, що споживають органічні залишки. Тут енергетичний баланс якісно не відрізняється від розподілу енергії на будь-якому рівні харчової піраміди. Ю.Одум приводить наступні цифри, які характеризують енергетику певної наземної екосистеми (в ккал/рік-м2): продуценти — 20810, травоїдні — 3368, хижаки 1 -383, хижаки 2 — 21, деструктори — 5060.

В різних типах екосистем потужність потоків енергії через ланцюги виїдання і розпаду різна. В водних системах більша частина енергії, фіксована одноклітинними водоростями, надходить до тварин, які споживають фітопланктон і далі потрапляє до хижаків. В ланцюг деструкції включається значно менша частина енергії. А в більшості екосистем суші співвідношення протилежне. Наприклад, в лісах більше 90 % енергії річного приросту рослинної маси потрапляє через опади в детритні ланцюги. В період сукцесії енергетика екосистеми змінюється. З енергетичних позицій сукцесія — це нестійкий стан системи, який характеризується небалансом енергії, загальної продуктивності і енергетичних витрат на підтримку обміну речовин. В зрілій стійкій екосистемі увесь річний приріст рослинності використовується в ланцюзі живлення гетеротрофів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]