5. Ландшафтні екосистеми.

П ід ландшафтною екосистемою розуміється сукупність на однорідній за геологічними, геоморфологічними, ґрунтово-гідрологічними, кліматичними показниками ділянці земної поверхні біогеоценозних екосистем, поєднаних між собою генетичними (за походженням), історичними (історія розвитку та освоєння), геохімічними (геохімічне сполучення, стік води, перенесення органічних і мінеральних речовин) та біотичними (міграція тварин, перенесення діаспор і живого рослинного матеріалу) зв'язками й охоплені певним типом господарського використання. Найменшою ландшафтною екосистемою слід рахувати таку територіальну одиницю, в складі якої виділяється не менше двох споріднених між собою біогеоценозів, найбільшою - природний територіальний комплекс, який за розмірами не перевищує фізико-географічного округу чи макроогеохори у визначенні В.Б.Сочави (1978). Таким чином, за просторовими межами до категорії «ландшафтна екосистема» належить будь-який природно-територіальний комплекс (рангу фізико-географічних фацій, урочищ, місцевостей, ландшафтів), потрактований з екосистемологічних позицій, тобто як функціональна, самоорганізована, саморегульована, енергетична система, носієм організованості якої є жива речовина, за В.І.Вернадським.

Залежно від наукових завдань чи практичних потреб ландшафтними екосистемами можна називати територіальні об'єднання споріднених біогеоценозів, наприклад, схилових, плакорних, заплавних, басейнових (басейн озера, річки чи їх частин), окремих гір, гірських хребтів, гірських улоговин, горбів, горбистих пасм чи їх частин тощо). Зовнішні межі ландшафтних екосистем визначаються за зовнішніми межами зовнішніх у природно-територіальному комплексі біогеоценозних екосистем. Важливою ознакою ландшафтних екосистем є внутрішні міжбіогеоценозні (міжекосистемні) зв'язки і міжбіогеоценозний (міжекосистемний) речовинний, енергетичний та інформаційний обмін. У зв'язку з цим вертикальні (верхня і нижня) межі ландшафтних екосистем завжди перевищують вертикальні межі біогеоценозів і можуть знаходитися на висоті десятків - сотень метрів над поверхнею землі і кількох - кільканадцяти метрів під цією поверхнею. Типологічно подібні біогеосистеми однакового рангу, які безпосередньо межують між собою, за Ю.П.Бялловичем, творять вищу територіальну одиницю, відносно однорідний масив біогеосистем під назвою «біогеомасив».

З метою зіставлення розмірностей ландшафтних екосистем з одиницями фізико-географічного поділу території і для порівняльного аналізу структурно-функціональної суті згаданих одиниць доцільно використовувати дворядну класифікацію геосистем В.Б.Сочави (1978). За основну одиницю класифікації геосистем тут береться «гомогенний ареал геосистеми, тобто геомер, або біогеоценоз». Однорідні елементарні геомери об'єднуються в фації, а ці також за ознакою однорідності, але в порядку узагальнення, - в таксони вищого рангу - групи і класи фацій, та ще вищі таксономічні одиниці. Натомість найменше за кількістю територіальне поєднання різнорідних елементарних геомерів, у котрому забезпечуються умови функціонування і збереження специфіки кожного з них на загальному фізико-географічному фоні, являє собою елементарну геохору, або елементарний гетерогенний ареал. Кожна елементарна геохора, в свою чергу, є частиною геохори вищого рангу -мікрогеохори. Останні, за ознакою територіальної сумісності та спільності природних умов, об'єднуються в мезо- , топо- й макрогеохори, а ті - в провінції і ще більші територіальні підрозділи (рис.2.6).

Таким чином, територіальні межі усіх згаданих геохор, починаючи від елементарної до макрогеохори можна використати також для розмежування різнорангових ландшафтних екосистем. Або, іншими словами, екосистемологічний аналіз цих геохор дає підстави для потрактування їх як відповідні ландшафтні екосистеми.

Поняття «макрогеохора» В.Б.Сочава ототожнює з поняттям «ландшафт», відзначаючи, що «макрогеохора, природний округ і ландшафт (як регіональна таксономічна одиниця) просторово співпадають, і всі три назви означають одну й ту саму територію, але не завжди є синонімами в повному розумінні цього слова». Термін «макрогеохора» використовується, коли мова йде про класифікацію геосистем, зокрема про геохори топологічної розмірності. Природний «округ» - це та сама територія, яку аналізуємо з позицій проблеми районування. Слово «ландшафт» у вченні про геосистеми поступово втрачає своє значення, але воно зовсім доречне в топоніміці, коли розглядаються конкретні макрогеохори дискретної географічної території, якій присвоюється спеціальна назва (ландшафт Чарської улоговини, Онон-Аргунського степу, Сургутського полісся тощо). Цей самий обсяг фізико-географічних одиниць використовується для виокремлення найбільшої за розмірами ландшафтної екосистеми, за умови наповнення її екосистемологічним змістом.