Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kurslekczijzagalnaekol.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
8.87 Mб
Скачать

4. Складові традиційної екології.

Сучасні напрямки розвитку екології умовно поєднуються в чотири блоки – біоекологію, геоекологію, техноекологію та соціоекологію. Існує ще поділ на загальну (або теоретичну) екологію (яку більшість фахівців ототожнюють з біоекологією і яка формує теоретичний фундамент екологічних досліджень), а також експериментальну та математичну екологію (моделювання екологічний процесів, обробка інформації та кількісний аналіз), яка за змістом входить до складу загальної екології. Отже теоретичною основою загальної екології є біоекологія.

Остаточна структура сучасної екології ще лише формується і не визначена передусім через надзвичайну складність і розгалуженість напрямів екологічних досліджень. Проте, можливе узагальнене виділення основних напрямів сучасної екології та стисла характеристика їх особливостей:

Агроекологія є одним із головних розділів прикладної екології. Це комплексна наукова дисципліна, об'єктом вивчення якої є агросфера планети, а предметом — взаємозв'язки людини з довкіллям у процесі сільськогосподарського виробництва, вплив сільського господарства на природні комплекси, взаємозв'язки між компонентами агроекосистем і специфіка колообігу в них речовин, енергії та інформації під впливом техногенних навантажень. Агроекологія — ідеологічна основа раціонального, екологічно збалансованого виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції. Головна мета агроекології — забезпечення сталого виробництва якісної біологічної продукції, збереження і відтворення природпо-ресурсної бази аграрного сектора, ефективна екологізація всіх галузей сільськогосподарського виробництва. Агроекологія вивчає особливості екологічних процесів у агросфері. Об'єкт її досліджень — території розвитку сільського господарства, найдавнішої галузі діяльності людини. Агроекологія — ідеологічна основа екологічно збалансованого функціонування агросфери у XXI ст.

Біоекологія займається формуванням уявлень про екологію як економіку природи на основі вивчення потоків речовини, енергії та інформації в життєдіяльності організмів, їх груп та біологічних систем. Вона є праматір'ю і головною складовою сучасної екології. Біоекологія — основа всієї сучасної екології, її головна частина - екологія природних біологічних систем (аутекологія, демекологія, синекологія, біогеоценологія). Друга складова - екологія таксономічних груп; третя - еволюційна екологія.

Геоекологія вивчав специфіку взаємовідносин організмів і середовища їх існування в різних географічних зонах, на суші і в океані, в тундрі тайзі і тропіках, у горах і пустелях тощо; дає екологічну характеристику різних географічних регіонів, областей, районів, ландшафтів; розглядає екологічні наслідки ендо- і екзогенних геологічних процесів, видобутку корисних копалин; займається екологічним картографуванням (нині існує ще кілька визначень геоекології (В. Боков, І. Черваньов, І. Дедю, В. Некос), які суттєво близькі до вищезазначеного).

Екологія природних сфер досліджує екологічні процеси, що відбуваються на територіях, де вплив людини ще не відіграє вирішальної ролі у функціонуванні екосистем (заповідні території, позашельфові зони океанів і морів, пустелі, великі лісові масиви, гори, де антропогенні забруднення мінімальні або в межах допустимих для функціонування біоти норм).

Соціальна екологія — розділ сучасної екології, де вивчається специфічна роль людини в довкіллі не як біологічного виду, а як соціальної істоти, відмітності цієї ролі від ролі інших живих істот. Вона вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою, тісно пов'язана з етнографією і соціологією.

Техноекологія — найбільший за обсягом блок прикладних екологічних напрямів (відповідно, дисциплін), пов'язаних із такими об'єктами людської діяльності, як енергетика, промисловість, транспорт, військова справа, сільське господарство, космос. Займається вивченням обсягів, механізмів і наслідків впливу на довкілля та здоров'я людини різних галузей і об'єктів діяльності, особливостей використання ними природних, ресурсів; розробкою регламентацій природокористування і технічних, засобів охорони природи, проблемами утилізації відходів виробництва та відтворення зруйнованих екосистем; екологізацією виробництв. Серед прикладних екологічних напрямів найефективніше розвиваються техноекологічні. Нині у сфері техноекології потреби у фахівцях-екологах найгостріші (тут зайнято 60-70% загальної кількості працівників екологічних спеціалізацій). За останнє десятиріччя в техноекологічних розділах виокремилися галузеві підрозділи, кожен з яких має свої методи екологічних досліджень і контролю, свою специфіку впливу на довкілля, утилізації відходів та свої методи й шляхи екологізації:

- військова діяльність — до восьми підрозділів за типами діяльності (екологічні проблеми механізованих військ; екологія і ракетна справа; екологія і військово-морський флот; екологічні проблеми військово-промислового виробництва; екологічні наслідки воєн і військових навчань; екологічна освіта військових кадрів; екологічна безпека військової радіотехніки; військова техніка і стан довкілля та ін.);

- енергетика — екологія і ядерна енергетика; гідроенергетика і екологія; екологічні проблеми теплоенергетики; альтернативна енергетика — потужний чинник еколого-безпечного розвитку (вітрова, сонячна, біоенергетика, геотермальна та ін.);

- промисловість — близько двадцяти галузевих підрозділів (екологічні проблеми металургійної, нафтопереробної, хімічної, машинобудівної, будівельної, цементної, м'ясо-молочної, цукрової, фармацевтичної, деревообробної та ін.);

- транспорт — шість підрозділів (екологічні проблеми повітряного, наземного автомобільного, водного, залізничного, трубопровідного, підземного транспорту);

- сільське господарство (агроекологія) — понад десять підрозділів (екологія культурних рослин; екологія сільськогосподарських тварин; екологічні проблеми землеробства; екотоксикологія агросфери; заповідна справа в агросфері; агроекологічний контроль: моніторинг, аудит, експертиза; агроекологічний менеджмент і бізнес; альтернативне землеробство; соціальна екологія агросфери; агроекологічна освіта і виховання; геоінформаційні системи (ГІС) в агропромисловому комплексі; екологічні проблеми електрифікації і механізації сільського господарства та ін.);

- космічна діяльність — чотири підрозділи (екологія ближнього і дальнього космосу, екологія космічних апаратів; екологія землеподібних космічних тіл).

Урбоекологія досліджує процеси урбанізованих і промислових територій, які формують екологічні умови та особливості функціонування екосистем під впливом енергетики, транспорту, будівництва, різних галузей промисловості. Це території найбільш техногенне навантажені.

Крім того, активно розвиваються такі напрями, як: екологічна техніка, екологічна метрологія і стандартизація, економіка природокористування, екологічна політика.

Останнім часом виокремлюється і такий напрям як екологія людини. Об'єктом досліджень цієї науки є людина, але не як соціальний об'єкт, а як біологічний вид. Фактично це — екологія біологічного виду Номо Сапієнс. Але чітких обґрунтованих розмежувань між соціальною екологією і екологією людини поки що не зроблено. Існують також певні неузгодженості і з такими науками, як валеологія, безпека життєдіяльності, медична географія та медична екологія (щодо цілей, завдань, методів досліджень, підходів). М.Реймерс (1990) визначив екологію людини як екологію людської популяції, яка включає як соціально-психологічні і етологічиі стосунки людей між собою, так і ставлення людей до природи, тобто як комплексну еколого-соціально-економічну галузь знань.

Проте, нині ще не можна говорити про екологію як про консолідовану наукову систему. Формування фундаментальних основ її тільки починається, існує низка надзвичайно складних проблем, розв'язання яких вимагає глибоких професійних знань, універсальної підготовки фахівців, їх взаєморозуміння і координації. Існує небезпека спрощень, профанації і помилкових вирішень як практичних, так і теоретичних екологічних питань. За останні 20-30 років почесна справа охорони довкілля не уникла профанації і популізму. Велика і чиста за своїм змістом екологічна ідея стала поступово перетворюватись у щось подібне комуністичній ідеї.

ЗАНЯТТЯ №2

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]