3. Системний підхід в екології
Задовго до появи терміну «екосистема» природознавці фактично користувалися системним підходом, вивчаючи організми у постійному взаємному розвитку, організації і способі життя серед певних природних умов. Вважається, що значний внесок в розвиток екологічної системології зробив Вернадський В.І., який під час вивчення біосфери велику увагу приділяв таким властивостям цієї надскладної системи як цілісність, емерджентність, іерархічність, наявність зворотних зовнішніх зв'язків. Тому сьогодні немає незгодних з використанням системного підходу в екології.
Усі наукові суперечки ведуться навколо питання, яка саме система має право називатися екологічною. Причина різнотлумачень закладена в принципових розбіжностях уявлень про екологію, як науку. Існує багато визначень поняття «екологія». Одне з них, а саме — «екологія — це наука про екологічні системи» — дає відповідь на дискусійне питання. З нього виходить, що екологічні системи повинні охоплювати усі об'єкти, якими займається екологія.
Аналіз усієї кількості визначень екосистеми свідчить про значні відмінності в об'ємі самого поняття. Але загальним є те що в екосистему не включено людину і створені нею штучні об'єкти. За Голубцем М.А. людина з її соціальними, технологічними, економічними, культурними й іншими проблемами повинна розглядатись окремо у вигляді геосоціосистем. Тобто, екосистеми існують поруч з геосоціосистемами і на будь-якому рівні їх треба розглядати разом як дві підсистеми єдиної системи вищого рівня, яку Д. Маркевич і Г.Бачинський та їхні прихильники називають соціоекосистемою.
Соціоекосистема (за Бачинським Г.О.) — це територіальна соціо-природна саморегульована система, динамічна рівновага якої повинна забезпечуватися людським суспільством. Ця система — моноцентрична, її центральним об'єктом є людина. Вона складається з двох підсистем — природної (біотичної і абіотичної) та соціально-економічної (населення і господарство).
В обох випадках системи моноцентричні з людським пріоритетом. Така схема відповідає уявленню про ноосферу, коли людський колективний розум буде керувати процесами на Землі на користь всьому живому і забезпечує надійний розвиток біосфери. Сьогодення вимагає розробки таких схем, в яких всі складові системи (тобто підсистеми) однаково важливі і рівноцінні. Пріоритетність чого завгодно розглядається пізніше, під час аналізу системи в залежності від специфіки поставленої мети і шляхом виявлення коефіцієнтів вагомості складових системи.
На рис.3 ображена схема ієрархії глобальної екологічної надсистеми (ГЕН), в якій людину, як біологічний вид Нomo Sapiens віднесено до тваринного світу (ПТ) живої природи (ПЖ) — однієї з двох підсистем природної системи (ПС).
Людська діяльність створила штучну систему (ШС), де людина присутня у вигляді нематеріальних (НМ) (інтелектуальних, гуманітарних) складових — підсистем управління (УП), освіти (ЕО) екоправа (ЕП) тощо. Така схема відповідає сучасній дійсності — людина, яка створила штучну систему для покращення умов свого життя (перш за все за рахунок комфорту) відчуває, як і всі інші представники біосфери негативний вплив складових штучної системи на довкілля. Бажаючи покращити своє навколишнє середовище люди повинні розуміти, що це неможливо за рахунок природної системи, часткою якої є вони самі. Подвійне положення людини в екосистемі також полегшує вирішення найважливішого питання про обґрунтування людських потреб. Як біологічний вид людина, незалежно від раси, заможності тощо, потребує певної кількості кисню, води, їжі. Це «законні» природні потреби, які повинні задовольнятися повністю. Всі інші потреби, на задоволення яких, головним чином, працює штучна система є комфортними, другорядними (окрім духовних) і їхнє скорочення — одна із складових забезпечення руху до сталого розвитку.
Загальновизнано, що елементом в екологічній системі є ціле, зокрема, живий організм (рослина, тварина, людина). Сукупності організмів (зграя, ліс тощо) утворюють передостанній рівень системи, на якому розташовані і соціальні найпростіші утворення — сім'я, колектив, жителі поселення тощо. Але саме людські угрупування, а не окрема особа, є предметом соціології і соціоекології. Тобто соціоекосистема є частиною екологічної системи, спрощеною на один рівень екосистемою.
ЗАНЯТТЯ №11