Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Л(ГуВМ).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
33.11 Mб
Скачать

4. Штучний мутагенез

Штучний мутагенез − вплив на організм дозованих людиною мутагенів з метою створення високопродуктивних сортів рослин, порід тварин (дуже рідко) та штамів мікроорганізмів.

Історія відкриття: вперше можливість штучного мутагенезу (дія променів Рентгена) була доведена Г.А. Надсоном і Г.Є. Філіповим на бактеріях у 1925 р., Г.Меллером на дрозофілах у 1927 р.. З того часу почався пошук інших мутагенів.

Мутагени, які використовують у штучному мутагенезі: супермутагени, які виявились значно ефективнішими за інші мутагени.

Приклади:

  • завдяки їх впливу на сперму кролів вдалося змінити забарвлення хутра у кольору очей у цих тварин;

  • одержані коропи без спинного плавця, що зменшило рухливість риби, у результаті чого збільшилась його жива маса;

  • виведені штами мікроорганізмів, які становлять основу біологічного мулу, що очищає стічні води від отруйних речовин.

Специфічний мутагенез − метод вибіркового впливу мутагена на окремі чітко визначені гени (автор Р.І. Салганік та ін.).

Суть методу: мутагени хімічно зв’язують з іРНК певного гена і вводять у клітину. РНК з’єднується комплементарно з відповідною ділянкою ДНК і мутаген діє лише на цей ген.

Недоліки: не можна передбачити, яка саме мутація виникне.

Перспективи специфічного мутагенезу: у зв’язку з розвитком генної інженерії з’являється можливість спрямованої зміни генної структури за рахунок внесення у геном тих чи інших генів, у тому числі штучно сконструйованих. Однак застосування цього методу у клітинах вищих організмів це найближчим часом мало імовірне. Тому штучний мутагенез не лише збереже протягом тривалого часу своє значення, але і отримає подальший розвиток.

Лекція 10. ГЕНЕТИЧНІ АНОМАЛІЇ ТВАРИН І ЛЮДИНИ ТА ЇХ ПРОФІЛАКТИКА

План:

  1. Ветеринарна патогенетика як наука.

  2. Генетичні аномалії тварин та людини.

  3. Спадкові хвороби тварин та їх успадкування.

  4. Летальні гени та їх практичне використання у тваринництві.

  5. Спадкові хвороби обміну речовин тварин та людини.

  6. Клініко-генеалогічний метод дослідження.

  7. Хромосомні хвороби тварин ілюдини.

  8. Аномалії тварин та людини, зумовлені геномними мутаціями.

  9. Аномалії тварин і людини, обумовлені мозаїцизмом.

  10. Аномальний гермафродитизм тварин і людини.

  11. Поширення генетичних аномалій у популяціях свійських тварин та їх профілактика.

1. Ветеринарна патогенетика як наука

Патогенетикаце наука про гігієну спадковості і генетичну профілактику. Синонімом патогенетики тварин є ветеринарна генетика, ветеринарна патогенетика, спадкова патологія. Патогенетика − наука профілактичного напрямку.

Завданням патогенетики:

  • запобігання передачі з покоління в покоління генів, що викликають патологію;

  • вивчення впливу умов навколишнього середовища (паратипічних факторів) на прояв генетичних хвороб з метою їх запобігання.

Знання, набуті при вивченні ветеринарної генетики, необхідні лікарю ветеринарної медицини, щоб:

  • уміти шля­хом поєднання ветеринарних, генетичних і генетико-статистичних методів діагностувати генетичні аномалії і спадкові схильності тварин, оцінити їх значення та визначити шляхи боротьби з ними;

  • контролювати ге­нетичне благополуччя популяцій домашніх і сільськогосподарських тварин.