Міністерство аграрної політики і продовольства України

Житомирський національний агроекологічний університет

Кафедра годівлі тварин

та технології кормів

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

На тему:

«Організація нормованої годівлі тільних корів в 2, 3, 4 фазі сухостійного періоду, плановим надоєм 3700, живою масою 500 кг.,середньої вгодованості, 5 лактацією,поголів’ям 45 , віком 7р.»

Виконав

студент II курсу 2 групи

ОКР Магістр

Факультету ветеринарної медицини

Стрілець Дмитро Миколайович

Керівник Бурлака В. А.

Житомир-2012р.

Зміст

Вступ 3ст.

Розділ 1. Огляд літератури

1. Сучасне поняття повноцінної годівлі тільних корів у сухостійний період 5ст.

2. Вплив неповноцінної годівлі корів на їх фізіологічний стан та майбутню продуктивність 9ст.

3. Еколого-зоотехнічні вимоги до підготовки згодовування кормів в раціонах тільних корів 14ст.

4. Симптоми та профілактика отруєнь корів сечовиною,мінеральними добривами,пестицидами, гербіцидами, нітратами, нітритами та отруйними рослинами 19ст.

5. Симптоми та профілактика отруєнь корів кормами ураженими грибами , бактеріями та кормовими шкідниками 22ст.

Розділ 2. Спеціальна частина

2.1Технологія заготівлі, кормова характеристика кормів для тільних корів 26ст.

2.2 Визначення кормових норм годівлі,складання і аналіз раціонів для тільних корів у сухостійний період 30ст.

2.3 Розрахунок потреби в кормах для тільних корів на сухостійний період. 38ст.

2.4 Рішення ситуаційної задачі. 40ст.

Висновки і пропозиції 42ст.

Список використаної літератури

Вступ

Основним фактором успішного ведення тваринництва у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності та переходу до прогресивних технологій є удосконалення системи виробництва кормів їх раціонального використання в годівлі тварин.

Кожна тварина щоденно повинна одержувати певну кількість енергії і поживних речовин для підтримання свого життя, а також на виробництво продукції (молоко, м’ясо, вовна, приріст плода і маси тіла, фізична робота, сім’япродукція в самців тощо). Ця потреба тварин в поживних речовинах встановлена на основі багатьох експериментів і характеризується, як норма годівлі тварин.

Згодовування тваринам недоброякісних кормів з високим вмістом отруйних, шкідливих для організму хімічних речовин, що перевищують гранично допустиму концентрацію, та уражених грибами і бактеріями призводить до тяжких захворювань та отримання продукції низької якості.

Тривала ненормована годівля тварин є шкідливою. Надлишок енергії в раціоні призводить до ожиріння тварин, що негативно позначається не лише на продуктивності, але й на здоров’ї тварин.

Підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин є основним шляхом збільшення виробництва продукції тваринництва, зниження затрат праці і матеріальних ресурсів.

Висока продуктивність тварин і ефективне використання кормів досягається в тих випадках, коли використовуються енергозберігаючі технології вирощування, заготівлі та підготовки кормових засобів до згодовування, контролюється фактична їх поживність та розробляються оптимально-збалансовані системи годівлі тварин, в залежності від фізіологічного стану, рівня продуктивності, віку, живої маси.

Наука годівля – займається розробкою науково обґрунтованих систем організації повноцінної годівлі тварин, птиці, риб, комах.

Розробляються енергозберігаючі технології вирощування, заготівлі та підготовки кормів до використання.

Розділ 1. Огляд літератури

1. Сучасне поняття повноцінної годівлі тільних корів у сухостійний період

Годівля сільськогосподарських тварин базується на знаннях хімічного складу кормів, фізіології тварин, перетравності і поживності кормів. Кормами називають продукти, що містять поживні речовини в засвоювальній формі і не впливають шкідливо на організм тварин. Корми мають певний хімічний склад і поживність, які визначають його якість. Основним показником якості корму є його поживність, під якою розуміють комплексний показник, який характеризує властивість корму задовольняти потребу тварин в енергії та поживних речовинах.[1]

Корми оцінюють за загальною енергетичною поживністю - це кормова одиниця, крохмальний еквівалент і ін.; енергетичною поживністю - обмінна енергія, перетравна, чиста енергія; протеїновою поживністю; мінеральною поживністю; вітамінною поживністю.

У нашій країні загальну поживність різних кормів виражають кормовими одиницями. За одну кормову одиницю взято поживність 1 кг вівса середньої якості, під час згодовування якого зверх підтримуючого раціону у дорослого вола відкладається 150 г жиру, або 1414 Ккал чистої енергії. Всі інші корми порівнюють за поживністю з 1 кг вівса.

При формуванні типу корів велике значення має не тільки загальна кількість енергії, використаної при вирощуванні, а й рівень годівлі в окремі періоди розвитку. Як показують дані наукових досліджень і практика передових господарств, особливо сприятливі умови для розвитку спадкових задатків необхідно створювати в період до 12 місяців, а також під час підготовки нетелей до отелення, коли відбувається формування молочної залози та гормональної системи організму. У цей період важливий не стільки рівень годівлі, скільки його повноцінність за вмістом білків, вітамінів і мінеральних речовин. Забезпечення раціонів цими обмежуючими елементами годівлі дає змогу значно підвищити продуктивність тварин, а отже й економічну ефективність вирощування молодняку та ремонту стада.

На розвиток і будову тіла худоби, її відтворну здатність впливає тип годівлі. Міцний, щільний тип конституції найчастіше зустрічається у первісток, яких вирощували на сінних, сінажних та концентратних раціонах. Нещільний тип притаманний тваринам, яким згодовували соковиті корми, ніжний — велику кількість сіна. Крім того, доведено, що у корів, які вирощені на об'ємистих раціонах, вища запліднювальна здатність при першому осіменінні порівняно з коровами, що вирощені на концентратних раціонах. [2]

На основі потреби тварин в енергії і поживних речовинах протягом певного часу, встановлюють норму годівлі. В довідниковій літературі частіше всього норму годівлі подають на одну добу, з врахуванням ваги тварини, віку, фізіологічного стану, продуктивності тощо.

На підставі норм годівлі складають кормові раціони. Кормовим раціоном називають набір певних кормів у відповідній кількості, які згодовуються тваринам, згідно норми годівлі. Кормовий раціон, як і норма годівлі, охоплює певний проміжок часу - добу, декаду, місяць, рік.

За поживністю кормовий раціон повинен обов'язково відповідати нормі годівлі, а також бути достатнім за масою, враховувати певні особливості тварин (масу, вік, рівень продуктивності тощо), наявність певних кормів у господарстві, кліматичні умови тощо.

У виробничих умовах, як правило, раціони складають для групи тварин певної статті, маси, віку та продуктивності, і таку годівлю називають груповою. Для такої годівлі формують більш-менш однорідні групи тварин, визначають норму і складають раціон із розрахунку на середню голову. [3]

Спрямована дія факторів зовнішнього середовища на рівень продуктивності тварин проявляється у повноцінності їх годівлі. Тобто в раціоні є всі поживні та біологічно активні речовини в їх оптимальному співвідношенні згідно з потребами організму. Ці потреби зумовлені статтю, віком, фізіологічним станом, живою масою, особливістю обміну речовин. Тому розроблено норми годівлі, які відображають потребу тварин у поживних речовинах. Під нормою розуміють кількість поживних речовин у раціоні, що забезпечують високу продуктивність тварин при ощадливій витраті кормів, збереженні здоров’я й оптимальному відтворенні худоби.

Годівлю великої рогатої худоби нормують з деталізованими або основними показниками. З урахуванням вимог сучасного промислового тваринництва розроблені деталізовані норми годівлі, що враховують до 30 показників. Проте в практиці раціони складаються за основними показниками нормованої годівлі худоби: кормові одиниці, перетравний протеїн, кальцій, фосфор, суха речовина, каротин. Обов’язково враховують цукро-протеїнове, кислотно-лужне відношення в раціоні та наявність мікроелементів.[4]

Відповідно до питомої ваги окремих кормів у складі раціонів виділяють різні типи годівлі тварин. Наприклад, для дійних корів за кількістю концентратів розрізняють концентратний, напівконцентратний, малоконцентратний і об'ємистий типи годівлі.

Переведення тваринництва на промислову основу висунуло нові вимоги до нормування кормів, що пов’язано з груповим утриманням тварин і повною механізацією виробничих процесів. У зв’язку з цим впроваджується годівля худоби повнораціонними сумішами, які найбільш повно відповідають вимогам щодо одержання високої продуктивності тварин і збереження їх здоров’я.

Складаючи повнораціонні суміші, застосовують деталізовану характеристику кормів. Сучасні норми годівлі враховують потреби тварин в енергії, сухій речовині, сирому і перетравному протеїні, вуглеводах (крохмаль, цукор), сирій клітковині, сирому жирі, макроелементах (кальцій, фосфор, калій, натрій, хлор, магній, сірка), мікроелементах (залізо, мідь, цинк, кобальт, марганець, йод, селен та ін.),каротині, вітамінах (А, Д, Е,). Нормовану годівлю великої рогатої худоби проводять, дотримуючись таких принципів:

• біологічна цінність кормів та вміст поживних речовин

у них;

• умови утримання та догляду корів;

• індивідуальні якості тварин, пов’язані з генотипом і

станом здоров’я;

• вік корови, жива маса, вгодованість;

• період лактації, підготовка до роздоювання;

• сезон року.

Нормування окремих поживних речовин у раціони проводять із розрахунку на 100 кг живої маси:

• при добовому надої 5 кг – 2,2-2,4 кг, при надої 15 кг

– 2,6-2,8 кг і при надої 25 кг – 3,4-3,5 кг сухої речовини. Якщо тварина має живу масу понад 500 кг на кожні 100 кг додають 0,2 кг сухої речовини;

• кальцію – 4,8 г, фосфору – 4,0 г, кухонної солі – 4,6; магнію – 2,0 г, кальцію – 8,0, сірки – 3,0.

Кількість перетравного протеїну з розрахунку на 1 к.од. має бути 100-120 г, а вміст клітковини – 18-22% за сухою речовиною.

Цукрово-протеїнове співвідношення – 0,8:1,2, а при високих надоях -1,2:1,5.

Оптимальна кількість сирого жиру – 30-40 г на 1 кг

сухої речовини. Потреба в макро і мікроелементах також зумовлена продуктивністю і нормується за рівнем надою або на 1 кг молока. При годівлі тварин за раціонами у вигляді суміші підвищується засвоюваність поживних речовин, а це сприяє збільшенню продуктивності.

Принципи нормованої годівлі при груповій та індивідуальній годівлі визначено такі:

1. Індивідуальна годівля здійснюється при прив’язному утриманні і полягає в нормуванні лише концентрованих кормів і частково соковитих та сіна. Роздача кормів здійснюється мобільно за однією нормою.

2. Нормування кормів з урахуванням термінів отелення і фізіологічного стану при груповому утриманні корів. Розміщення тварин окремими виробничими групами, доїння проходить у залі.

3. Визначення загального раціону, розрахованого на середньодобовий надій корів стада та його диференціація для кожної групи.

4. Групи корів формують з максимальною подібністю, щоб потім не проводити їх перегрупування, що знижує продуктивність тварин.

5. Для нормованої годівлі корів стада складається основний і додатковий раціони. Основний раціон одержують усі корови, а додатковий – з урахуванням

продуктивності, віку та фізіологічого стану.

6. Кожній групі тварин виділяються норми з урахуванням кормового класу: (І – 3 місяці лактації; ІІ– 3-6 місяців; ІІІ – 7 місяців і до запуску; ІV – корови сухостійні).

7. Контроль продуктивності тварин і коригування раціонів.

Одночасно з проблемою підвищення молочної продуктивності корів у майбутню лактацію виникає інша – збереження здоров’я,отримання приплоду з високою енергією росту.[5]