
- •Вступ до математичного аналізу Методичні вказівки і завдання
- •Загальні рекомендації
- •Теоретичні питання
- •Функції і графіки
- •Границі Окіл точки
- •Границя функції в точці
- •Односторонні границі функції в точці
- •Границя функції в нескінченно віддаленій точці
- •Правила граничного переходу
- •Розкриття невизначеностей
- •Обмежені функції
- •Нескінченно великі і нескінченно малі величини
- •Порівняння нескінченно великих і нескінченно малих
- •Друга визначна границя
- •Неперервність функції
- •Точки розриву і їх класифікація
- •Властивості функцій неперервних на відрізку
- •Комплексні числа
- •Дії над комплексними числами
- •Тригонометрична і показникова форми комплексного числа
- •Добування кореня n-го степеня з комплексного числа
- •Завдання Завдання 1. Задано функцію . Побудувати графіки функцій:
- •Завдання 2. Обчислити границі
- •Завдання 3. Задано функцію і два значення аргументу
Властивості функцій неперервних на відрізку
Функція
називається неперервною
на замкнутому
відрізку
,
якщо вона неперервна у відкритому
інтервалі
,
а на кінцях відрізка,
у точках
і
вона неперервна справа
і зліва відповідно,
тобто односторонні
границі
функції в граничних точках
зсередини відрізка
рівні значенням функції в цих точках
,
.
Теорема Вейєрштрасса.
Я
Рисунок 26
цього відрізка
вона приймає (рисунок 26) найбільше
значення
і хоча б в одній точці
– найменше значення
.
Наслідок.
Якщо
неперервна на відрізку
,
то вона обмежена на цьому
відрізку.
Дійсно, для всіх
значень
виконується
, де
.
Теорема Больцано-Коші (про проміжне значення).
Якщо функція
неперервна на замкнутому
відрізку
і приймає на його кінцях значення різних
знаків (
), то всередині відрізка
є
хоча б одна точка
,
у якій функція перетворюється в нуль
.
Зміст
теореми
ілюструє рисунок 27.
Приклад 26.
Розглянемо
многочлен
.
,
,
виходить, на відрізку
є
хоча б один корінь рівняння
.
Н
Рисунок 27 Рисунок 28
і найбільшим
значеннями (рисунок 28), тобто
.
Комплексні числа
Відомо, що квадратне рівняння
не має дійсних
коренів, якщо його дискримінант менше
нуля, наприклад, не має їх найпростіше
рівняння
,
тому що
не визначений.
Введемо уявну одиницю
- число "i ",
що задовольняє умову
.
Тепер можна добути корінь
із будь-якого від’ємного
числа *),
наприклад,
.
Комплексним
числом називається
вираз
,
де x
і y
- дійсні
(реальні) числа. Число x
називається дійсною
частиною z
і позначається
,
а число y
- уявною
частиною і позначається
. **)
Наприклад,
Множину дійсних чисел можна розглядати як підмножину комплексних чисел, у яких Im z=0.
К
Рисунок 29
відповідає точка
на дійсній
осі, а уявному числу
– точка
на уявній осі.
Можна також зображувати
комплексне
число у вигляді
радіус-вектора {x;y}
і визначати його, задаючи його довжину
і кут φ
між віссю Ox
і вектором. Довжина
цього вектора називається модулем
комплексного
числа
,
а
кут
називається аргументом
комплексного
числа і позначається
.
Аргумент визначається
з точністю до доданка 2πk
(k=0,
±1, ±2, ±3,…) і для додатних значень
відлічується від осі Ox
до вектора проти
годинникової
стрілки, а для від’ємних значень – за
годинниковою
стрілкою.
Значення аргументу, що належать
інтервалу
,
називається головним значенням аргументу
і позначається
.
Головне значення аргументу числа
можна обчислювати за формулою
,
де
,
якщо z
знаходиться в першій або четвертій
чвертях,
,
якщо z
знаходиться в другій чверті,
,
якщо z
знаходиться в третій чверті. Якщо
,
то
,
коли
,
і
,
коли
.
Наведемо таблицю значень
для деяких значень аргументу.
-
0
1
0
Нагадаємо
також, що ця функція непарна, тобто
.
Наприклад,
2-й
чверті,
.
Два комплексних
числа
і
вважаються рівними тоді і тільки тоді,
коли рівні відповідно їх дійсні
і уявні частини (
),
тобто вони зображуються
однією
і тією
ж точкою,
а значить, у них рівні відповідно
аргументи та модулі (
та
).
Якщо
,
то пишуть
.
Ясно, що
тоді і лише тоді, коли
.
Це єдине комплексне число, аргумент
якого не існує.
Числа
називаються комплексно спряженими,
вони відрізняються знаком уявної
частини. Наприклад,
.
Зрозуміло, що комплексно спряжені числа
зображуються
на комплексній
площині точками,
симетричними відносно дійсної
осі, і
.
Зауважимо,
що множина
комплексних
коренів многочлена з дійсними
коефіцієнтами завжди має
парне
число коренів, що входять комплексно
спряженими парами. Наприклад, квадратне
рівняння має один або два дійсних
кореня (якщо його дискримінант
)
або два комплексно спряжених кореня
(якщо
),
що знаходяться за відомою формулою.
Приклад
27. Знайти корені
квадратного рівняння
.
Розв’язання.
,
.