Тема 3. Операції з формування ресурсів комерційного банку методичні рекомендації

Вивчення цієї теми треба розпочати з ознайомлення із нормуванням капіталів банків, порядком відкриття, вико­ристанням і закриттям рахунків у національній та іноземній валюті, порядком здійснення банками України вкладних операцій з фізичними та юридичними особами. Особливу увагу потрібно приділити вивченню особливостей діяльності Фонду

25

гарантування вкладів фізичних осіб та порядку відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних, осіб коштів вкладників банків у разі їх ліквідації. :

План самостійної роботи

1. Інструкція “Про. порядок регулювання діяльності банків ” щодо аналізу показників капіталу банку.

2. Інструкція “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті”.

3. Закон України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб’’.

4. - Положення “Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладників банків у разі їх ліквідації”.

5. Положення “Про порядок здійснення банками України, вкладних (депозитних) операцій з фізичними та юридичними особами”.

Література: 1.1; 1.4; 1.7; 1.16; 9; 10; 14; 15; 18; 25; 27; 43, 49, 52, 54, 59, 63-65.

Питання 1. Інструкція “Про порядок регулювання діяльності банків” щодо аналізу показників капіталу банку

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні прийнята з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання= ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ' ризики, що притаманні банківській діяльності. ■

Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці йринцйпів ,і стандартів.

Національний банк Україйи (далі - Національний банк) .встановлює порядок визначення регулятивного капіталу банку

•26

та такі економічні нормативи, що є обов’язковими до виконання всіма банками, нормативи капіталу:

• мінімального розміру регулятивного капіталу (Ні);

• адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Нг);

• співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Нз).

Регулятивний капітал є одним із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе у процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності):

• дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу,

• емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від пер­винної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав);

• резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

а) резерви під стандартну заборгованість інших банків;

б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків (окрім резервів за виданими банком зобов’язаннями);

в) результат переоцінки основних засобів, що включався до суми регулятивного капіталу банків станом на 31.12.10;

г) результат поточного року (прибуток), що зменшений на суму доходів, неотриманих понад 30 днів із дати їх нарахування (крім доходів за державними цінними паперами та цінними паперами, емітованими Національним банком);

ґ) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал);

д) нерозподілений прибуток минулих років;

ж) прибуток звітного року, що очікує затвердження.

Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб-резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг - це звичайні незабезпечені борго­ві капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше, ніж за п’ять років, а у випадку банкрутства чи ліквідації - повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума субординованого боргу, включеного до капіталу, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору.

Під час розрахунку загальної суми регулятивною капі­талу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на:

а) балансову вартість акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком, що випущені банками, у торговому портфелі банку та у портфелі банку на продаж;

б) балансову вартість інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, а також балансову вартість вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;

в) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);

г) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного контрагента, над установленим норма­тивним значенням нормативу максимального розміру кредит­ного ризику на одного контрагента (Н7);

ґ) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного інсайдера, над установленим норма­тивним значенням нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н$>);

д) суму операцій, що здійснені з інсайдерами (пов’яза­ними особами) на сприятливіших за звичайні умовах (у тому числі за угодами, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші, ніж звичайні);

е) суму коштів, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу;

є) балансову вартість позалістингових цінних паперів у торговому портфелі банку (крім цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади, Національним банком та Державною іпотечною установою);

ж) балансову вартість цінних паперів, що не перебувають в обігу на фондових біржах (у тому числі, торгівля яких на фондових біржах заборонена чинним законодавством України), у торговому портфелі банку;

з) балансову вартість цінних паперів недиверсифікованих інвестиційних фондів.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Ні) має становити 120 млн грн. Розмір регулятивного капіталу банку не може бути меншим, ніж його статутний капітал.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встанов­люється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу/плато­спроможності визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень у боргові цінні папери) безумовним зобов’язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав і зважених за ступенем кредитного ризику.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п’ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) І група активів із ступенем ризику 0 відсотків:

• готівкові кошти;

• банківські метали;

• кошти у Національному банку;

• боргові цінні папери органів державної влади, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

• боргові цінні папери, емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

• нараховані доходи за борговими цінними паперами органів державної влади, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

зо

• нараховані доходи за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

• боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

• зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;

• валюта та банківські метали до отримання, за купле­ними опціонними контрактами з метою хеджування;

• облігації Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік;

• нараховані доходи за облігаціями Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік;

• кредити та зобов’язання з кредитування, які надані Міжнародному банку реконструкції та розвитку, Європейському банку реконструкції та розвитку, Міжнародній фінансовій корпорації;

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

• короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам державної влади;

• нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади;

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

• боргові цінні папери органів місцевого самовряду­вання, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

• боргові цінні папери органів місцевого самовряду­вання у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

• нараховані доходи за борговими цінними паперами органів місцевого самоврядування, що рефінансуються Націо­нальним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та у портфелі банку до погашення;

• кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• депозити овернайт, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• нараховані доходи за депозитами овернайт, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, що розміщені у банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

г) IV група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

• кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

• нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

• депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

• короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

• нараховані доходи за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування;

• гарантійні депозити в інших банках (покриті);

• зобов’язання з кредитування, які надані банкам;

• валюта та банківські метали, які куплені за форвард­ними контрактами;

• активи до одержання;

• валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, що не належить до інвестиційного класу;

• кредити овернайт, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

• валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;

• дисконт/премія до отримання за форвардними валют­ними контрактами;

• хеджовані процентні доходи майбутніх періодів в іноземній валюті;

• витрати майбутніх періодів, які хеджовані;

• іпотечні кредити, що надані фізичним особам у національній валюті та повністю забезпечені заставою нерухо­мого майна житлового призначення, яке належить позичальнику на праві власності та є вільним від будь-яких обмежень речових прав на нерухоме майно;

• іпотечні облігації, емітовані Державною іпотечною установою;

г) V група активів із ступенем ризику 100 відсотків:

• прострочені нараховані доходи за коштами на вимогу в інших банках;

• прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування;

• короткострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

• нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;

• довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

• гарантійні депозити в інших банках (непокриті) за даними аналітичного обліку;

• прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках;

• кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

• довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

• нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

• фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

• прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані інтим банкам;

• кредити, що надані суб’єктам господарювання;

• нараховані доходи за кредитами, що надані суб’єктам господарювання;

• прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб’єктам господарювання;

• дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

• транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

• прострочена заборгованість за кредитами, які надані органам державної влади та місцевого самоврядування;

• кредити, надані фізичним особам;

• нараховані доходи за кредитами, наданими фізичним

особам;

• прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими фізичним особам;

• акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж;

• боргові цінні папери, випущені банками, небан- ківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та у портфелі банку до погашення;

• нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та у портфелі банку на продаж;

• нараховані доходи за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

• прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

• товарно-матеріальні цінності;

• основні засоби;

• інші активи банку;

• зобов’язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

• непокриті акредитиви;

• цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу,

• інші зобов’язання, що надані клієнтам.

Довгострокові активні операції, які здійснені з пере­вищенням строків розміщення над строками залучення коштів, додатково зважуються на коефіцієнт ризику 50 відсотків.

Нормативне значення нормативу Нг діючих банків має бути не меншим ніж 8 відсотків, починаючи з 01.03.04 - не меншим ніж 10 відсотків.

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

• протягом перших 12 місяців діяльності (із дня отри­мання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

• протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

надалі - не менше 10 відсотків.

Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (далі - норматив Нз) відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій.

Норматив Нз установлює мінімальний коефіцієнт спів­відношення регулятивного капіталу до сукупних активів.

До сукупних активів банку під час розрахунку нормативу Нз включаються:

• готівкові кошти;

• банківські метали;

• кошти у Національному банку;

• казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

• кошти в інших банках;

• кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання, фізич­ним особам;

• дебіторська заборгованість за операціями з банками та з клієнтами;

• цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в прртфелі банку До погашення;

• запаси матеріальних Цінностей;

• інші активи банку;

• суми до з’ясування та транзитні рахунки;

• інвестиції в асоційовані та дочірні компанії;

• основні засоби.

Під час розрахунку нормативу Нз до сукупних активів не включається сума сформованих резервів за всіма активними операціями банку.

Нормативне значення нормативу Нз має бути не менше ніж 9 відсотків.

У разі недотримання нормативу Нз банк зобов’язаний ужити заходів для приведення його у відповідність до вимог.

Питання 2. Інструкція “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті”

Інструкція “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах” регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання, фізичним особам, іно­земним представництвам, нерезидентам-інвесторам, об’єд­нанню європейських футбольних асоціацій (далі - УЄФА), виборчим блокам політичних партій.

Суб’єкти господарювання, нерезиденти-інвестори, іно­земні представництва і фізичні особи мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності та власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки у банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокрем­леного підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокрем­леного підрозділу). Порядок відкриття банками рахунків

клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.

Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам Інструкції.

Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється чинним законодавством України, у тому числі нормативно- правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються з допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-право­вими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банків­ського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій із допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

• рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

• поточні рахунки типу “Н”, що відкриваються у національній валюті офіційним представництвам і представ­ництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

• поточні рахунки типу “П”, що відкриваються у націо­нальній валюті постійним представництвам;

• поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкри­вається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до чинного законодавства України та умов договору.

До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення” для накопичення заощаджень на виплату пенсії.

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається у банку, а другий банк зобов’язаний надати клієнту під підпис.

Письмова форма договору банківського вкладу вважа­ється дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються:

• вид банківського вкладу;

• сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок;

• строк зберігання коштів (за строковим вкладом);

• розмір і порядок сплата процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін;

• умови дострокового розірвання договору;

• інші умови за погодженням сторін.

Питання 3. Закон України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”

Законом України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” встановлюються засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також регулюються відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) є банки та філії іноземних банків, включені до Державного реєстру банків, який веде Національний банк України, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Участь у Фонді банків і філій іноземних банків є обов’язковою. Санаційний банк не є учасником Фонду.

Учасники Фонду зобов’язані сплачувати збори до Фонду.

Учасником Фонду є банк, який виконує встановлені Національним банком України економічні нормативи щодо достатності капіталу і платоспроможності та може виконувати свої зобов’язання перед вкладниками.

Фонд гарантує кожному вкладнику-учаснику (тимчасо­вого учасника) Фонду та санаційного банку відшкодування кош­тів за його вкладами, включаючи відсотки, у розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 150 000 грн по вкладах кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками (тимчасо­вими учасниками) Фонду. • ■.

У разі розміщення вкладником в одному учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кількох вкладів Фонд гарантує відшкодування коштів за такими вкладами, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше розміру, встановленого відповідно до частини першої цієї статті.

Якщо вкладник має вклади у кількох учасниках (тимчасових учасниках) Фонду, які в подальшому реоргані­зувалися шляхом їх злиття, приєднання або перетворення в один банк - юридичну особу, Фонд гарантує відшкодування коштів за цими вкладами до закінчення строку дії договорів за цими вкладами на тих же умовах, що й до реорганізації. Вклади, залучені після реорганізації учасників (тимчасових учасників) Фонду, гарантуються Фондом у загальній сумі, але не більше розміру, встановленого відповідно до частини першої цієї статті.

Вклади, розмір яких становить менше 1 гривні, не підлягають відшкодуванню.

Відшкодування вкладів в іноземній валюті відбувається у національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів.

Джерелами формування коштів Фонду є:

1. початкові збори з учасників Фонду;

2. регулярні збори з учасників (тимчасових учасників) Фонду;

3. спеціальні збори з учасників (тимчасових учасників) Фонду;

4. кошти, внесені Національним банком України у розмірі 20 млн грн;

5. щорічні внески Національного банку України від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами у розмірі, встановленому законом;

6. доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України;

7. кредити, залучені від Кабінету Міністрів України, Національного банку України, банків та іноземних кредиторів;

8. пеня, яку сплачують учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне або неповне перерахування зборів до Фонду;

9) доходи від депозитів, розміщених Фондом у Націо­нальному банку України.

Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Фонд має право придбавати та орендувати майно, необхідне для виконання його функцій, у межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою і погодженого з Міністерством фінансів України та Національним банком України. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України.

Вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступ­ності вкладів.

Ліквідатор учасника (тимчасового учасника) Фонду має надати Фонду протягом двадцяти робочих днів з дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із визначенням їх розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню відповідно до Закону України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”.

На підставі одержаного від ліквідатора учасника (тимчасового учасника) Фонду переліку вкладників із визначенням розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду, Фонд у місячний строк перевіряє подані розрахунки з урахуванням вимог Закону та приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам.

Фонд протягом трьох робочих днів із дня прийняття рішення про відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб повідомляє вкладників через офіційні засоби масової інформації. З дня настання недоступності вкладів припиняється нарахування відсотків за ними.

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб затверджується адміністративною радою Фонду. Відшкодування за вкладами здійснюється в готівковій або без­готівковій формі.,

Питання 4. Положення “Про порядок відшкодування фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладників банків у разі їх ліквідації”

Л

і

іквідатор (ліквідаційна комісія) протягом 20 кален­дарних днів із дня настання недоступності вкладів подає Фонду список вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду (далі - Список), із визначенням за даними бухгалтерського обліку, розрахункової суми вкладів, що підлягають відшкодуванню.

Список подається на паперових та електронних носіях (файли з розширенням (ЇМ).

До Списку не включаються розрахункові суми, що не підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду, за вкладами:

а) членів наглядової ради, ради директорів і ревізійної комісії банку;

б) працівників незалежних аудиторських фірм (аудито­рів), які здійснювали аудиторські перевірки банку протягом останніх трьох років;

в) акціонерів, частка яких перевищує 5 відсотків статутного капіталу банку;

г) членів сімей вкладників, які зазначені в підпунктах “а”, “б”, “в” цього пункту;

ґ) третіх осіб, які діють від імені вкладників, зазначених у підпунктах “а”, “б”, “в” цього пункту; >

д) за якими вкладник на індивідуальній основі отримує від банку пільгові відсотки та має фінансові привілеї, які призвели до погіршення фінансового стану банку.

Список на паперових носіях має засвідчуватися підписами керівника і головного бухгалтера та відбитком печатки ліквідаційної комісії. Керівник ліквідаційної комісії несе відповідальність за достовірність наданих Фонду даних згідно з чинним законодавством України.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) на вимогу Фонду зобов’язаний надати йому додаткову інформацію та документи, що потрібні для здійснення перевірки списків вкладників.

Розрахункова сума вкладів, що підлягає відшкодуванню згідно зі Списком, включається ліквідатором (ліквідаційною комісією) до проміжного ліквідаційного балансу та статистичної форми 621 “Звіт про роботу ліквідатора (ліквідаційної комісії) комерційного банку”.

Після отримання Фондом копії постанови Правління Національного банку України про ліквідацію банку, що сплачував збори до Фонду, виконавча дирекція Фонду визначає (за погодженням з Національним банком України) одного чи кількох банків-агентів, уповноважених здійснювати виплату відшкодувань за рахунок коштів Фонду фізичним особам- вкладникам банку, що сплачували збори до Фонду.

Після отримання від ліквідатора Списку вкладників виконавча дирекція в двотижневий строк:

• укладає з банком-агентом угоду на тримісячний термін про виконання послуг з виплати сум відшкодувань, дія якої в разі потреби може бути подовжена;

• перевіряє поданий ліквідатором (ліквідаційною комісією) Список і розрахунки сум вкладів, що підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду, безпосередньо на місці роботи ліквідаційної комісії;

• складає реєстр одержувачів відшкодувань за рахунок коштів Фонду за вкладами, що розміщені в банках (далі - Реєстр), та приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам.

Протягом трьох робочих днів із моменту прийняття рішення про відшкодування Фонд через засоби масової інформації повідомляє вкладників про недоступність вкладів і порядок їх відшкодування.

У місячний строк з дня настання недоступності вкладів Фонд:

• відкриває в банку-агента відповідний рахунок у національній валюті України для зарахування сулі "коштів Фонду, які банк має сплатити одержувачам відшкодувань відповідно до Реєстру;

• подає до банку-агента затверджені реєстри у двох примірниках із супровідним листом і копію платіжного доручення на переказ коштів. Реєстри подаються на паперових та електронних носіях для подальшого надсилання їх банком- агентом до своїх філій з урахуванням місцезнаходження одержувачів коштів. Реєстри на паперових носіях засвідчуються підписами виконавчого директора або його заступника та головного бухгалтера та відбитком печатки Фонду.

Фонд набуває право кредитора щодо банку, що сплачував збори до Фонду, на всю суму, яка підлягає відшкодуванню, з дня її виплати.

Вимоги Фонду як кредитора до банку, що сплачував збори до Фонду, мають бути заявлені протягом одного місяця від дня першої публікації повідомлення про ліквідацію банку в офіційному друкованому органі.

Фонд протягом трьох років з дня настання недоступності вкладів розглядає звернення громадян, які не одержали відшкодувань за вкладами протягом встановленого три­місячного строку, та приймає відповідні рішення за кожною заявою.

Банк-агент (його філії) здійснює виплату відшкодувань відповідно до реєстрів Фонду.

Після одержання коштів і реєстрів від Фонду банк-агент на другий робочий день перераховує відповідні суми коштів і надсилає реєстри до своїх філій для здійснення виплат за місцезнаходженням одержувачів коштів. Банк-агент (його філії) зараховують кошти на рахунок 2909 “Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку” і надсилають пойменованим у реєстрі Фонду вкладникам особисті повідомлення. Виплата коштів вкладникам з рахунку 2909

здійснюється банком (його філіями) у терміни, що визначені чинним законодавством України.

Банк-агент розробляє та затверджує внутрішній технологічний порядок щодо обслуговування виплат, в якому зазначається, що:

• уповноважений працівник банку-агента засвідчує прийняття реєстрів своїм підписом на супровідному листі, один примірник якого повертається Фонду;

• уповноважений працівник банку-агента (його філій) перевіряє документи одержувача (документ, що засвідчує особу) і виписує видатковий касовий ордер. Одержувач розписується у Реєстрі (у двох його примірниках), зазначає в Реєстрі дату виплати та одержує свої кошти за касовим ордером;

• за дорученням клієнта - одержувача коштів банк- агент (його філії) може відкривати йому поточний рахунок для зарахування належних безготівкових коштів або перераховувати ці Кошти за заявою одержувача на зазначений ним поточний рахунок.

У разі виявлення невідповідності даних Реєстру документам одержувача відшкодування банк-агент не здійснює виплату та не пізніше наступного дня після виявлення невідповідності повідомляє про це Фонд.

Виплата поновлюється після усунення виявлених невідповідностей.

Якщо факт зміни прізвища, адреси проживання та паспортних даних вкладника підтверджується довідками державних органів, уповноважених їх видавати, то банк-агент здійснює виплати сум відшкодувань.

Банк-агент інформує Фонд про хід виплат сум відшкодувань двічі на місяць (за станом на 1 та 15 числа) протягом трьох робочих днів після звітного періоду за визначеною формою звітності.

Звітність подається на паперових та електронних носіях.

Після повного здійснення виплат коштів вкладникам за реєстрами банк-агент (його філії) повертає Фонду по одному примірнику цих реєстрів протягом десяти днів із дня здійснення останньої виплати за цими реєстрами.

Банк-агент припиняє виплати відповідно до розпо­рядження Фонду і протягом п’яти днів:

• направляє Фонду остаточний звіт за встановленою формою;

• другі примірники реєстрів із підписами вкладників про одержання сум відшкодувань;

• перераховує суму невиплачених коштів.

Звітність подається на паперових та електронних носіях.

Питання 5. Положення “Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з фізичними та юридичними особами”

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами регулює загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

Грошові кошти у національній та іноземній валюті, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного у письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до чинного законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті. Додержання письмової форми договору є обов’язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником. Договори банківського рахунку та банківського вкладу (депозиту) визначають права, зобов’язання суб’єктів вкладних

47

(депозитних) операцій та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, і мають бути підписані сторонами договору (уповноваженими ними особами). Договір, укладений із фізичною особою, скріплюється печаткою банку, а договір, укладений із юридичною особою, скріплюється печатками сторін.

Один примірник договору зберігається у банку, а другий банк зобов’язаний надати клієнту під підпис.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід у іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строко­вий вклад (депозит)).

Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити чинному законодавству України.

Сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визначаються між банком та вкладником на договірних засадах. Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:

• договором банківського рахунку;

• договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

• договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

• договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим зако­

ном, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Процентні ставки за вкладними (депозитними) опера­ціями встановлюються банками самостійно. Національний банк України встановлює індикативні розміри процентних ставок для банків з урахуванням ситуації на грошово-кредитному ринку. Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти:

• у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті;

• у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи у національній валюті;

• у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та у порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.

Проценти на вклад (депозит), залучений відповідно до договору банківського вкладу (депозиту), якщо інше не передбачено договором, нараховуються від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів або банківських металів, до дня, який передує поверненню грошових коштів або банківських металів вкладнику або списанню з вкладного (депозитного) рахунку вкладника з інших підстав.

Виплата процентів за вкладом (депозитом) здійснюється у строки, що обумовлені у договорі.

Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перераховуються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками у безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб.

Банки можуть перераховувати грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок юридичної особи з її іншого вкладного (депозитного) рахунку, відкритого у цьому банку, лише у разі зміни банком порядку бухгалтерського обліку рахунку юридичної особи, пов’язаної із:

• запровадженням банком процедури зміни рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у випадках та у порядку, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України;

• зміною умов договору банківського вкладу (депозиту).

Нараховані проценти за вкладами (депозитами) юридич­них осіб відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) банки можуть перераховувати на поточний рахунок юридичної особи або зараховувати на поповнення вкладу (депозиту).

Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов’язаних із реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та чинного законодавства України.

Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого вкладного (депозитного) рахунку або поточного рахунку і повертаються банками готівкою або у безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. Банки можуть відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) перераховувати фізичним особам нараховані проценти за вкладами (депозитами) на їх поточний рахунок, для поповнення вкладу (депозиту) або видавати готівкою.

Якщо відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) вклад повертається вкладникові на його вимогу до закінчення, строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений вищий процент. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу (депозиту) із закінченням строку, установленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу (депозиту), унесеного на інших умовах повернення, то після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Особливості залучення грошових коштів на вклади (депозити) регулюються внутрішніми положеннями банків, розробленими відповідно до чинного законодавства України.

Банки мають встановлювати основні умови залучення банківського вкладу (депозиту) відповідного виду. Зазначені умови мають бути оприлюднені банком шляхом розміщення відповідної інформації в установі банку в загальнодоступному для клієнтів місці. Ця інформація може додатково розміщу­ватися банком у засобах масової інформації.

Запитання для самоперевірки

1. Яким нормативно-правовим актом регулюється діяль­ність банків в Україні?

2. Які нормативи регулювання капіталу комерційного банку запроваджені НБУ?

2. Який порядок визначення регулятивного капіталу банку?

3. З яких елементів складається основний капітал?

4. З яких елементів складається капітал 2-го рівня?

5.3 якою метою встановлено норматив адекватності регулятивного капіталу та яка методика його розрахунку?

6. У чому полягає особливість розрахунку нормативу адекватності основного капіталу?

7. На які групи поділяються акіиви банку за ступенем ризику ?

8. Яка особливість розрахунку нормативу Нз - коефіці­єнту співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів ?

9. У чому полягає особливість порядку відкриття, вико­ристання та закриття рахунків у національній та іноземній валюті?

10. Які типи рахунків відносять до поточних рахунків?

11. Яка інформація зазначається у договорі банківського вкладу?

12. З якою метою був створений Фонд гарантування вкладів фізичних осіб?

13. Який порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладників банків у разі їх ліквідації?

14. Який порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій із фізичними та юридичними особами?

15. Складіть словник за термінами понятійного ряду:

Поточний рахунок -

Вкладний рахунок -