Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
АС 11-2-1 ЛЕКЦІЯ № 2. Особистість. Темперамент...docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
261.25 Кб
Скачать

Фізіологічне підґрунтя темпераменту

Уперше науковий підхід до з’ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І.Павлов у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у тварин і людини. Ці основи він вбачав у особливостях функціонування кори великих півкуль головного мозку, її умовнорефлекторній діяльності.

Фізіологічною основою темпераменту є динаміка співвідношення сили нервових процесів збудження і гальмування в корі головного мозку.

Вивчаючи вищу нервову діяльність тварин, І.П.Павлов установив, що в основі темпераменту лежать такі властивості нервової системи:

а) сила процесу збудження і гальмування, яка залежить від працездатності нервових клітин;

б) урівноваженість нервової системи, баланс гальмування і збудження;

в) рухливість нервових процесів, тобто швидкість зміни збудження на гальмування і навпаки.

Певне поєднання цих властивостей утворює тип нервової системи. Павлов виділив чотири їх види.

Зв’язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності

Вид

темпераменту

Тип нервової системи

Сила

нервових

процесів

співвідношення

Особливості

зовнішньої

поведінки

Група

крові

Холерик

Сильний, неврівноважений

З і Г сильні

З > Г

Занадто

Активний

рухливий

І (16,4%)

ІІІ та ІV (разом 65,2%)

Сангвінік

Сильний врівноважений

З і Г сильні

З = Г

Активний

рухливий

І та ІІ (разом 83,4%)

Флегматик

Сильний врівноважений

З і Г сильні

З = Г

Млявий

малорухливий

І та ІІ (100%)

Меланхолік

Слабкий, неврівноважений

З і Г слабкі

З < Г

Скутий

інертний

(позбавлений активності

та ініціативи; недіяльний)

І (30,7%)

ІІ, ІІІ та ІV (по 23,1%)

Цей поділ відповідає поділу, здавна прийнятому у психології, відповідно до якого розрізняють сангвіністичний, флегматичний, холеричний, меланхолічний темперамент. Але з цього не випливає, що кожна людина може віднести себе до одного з перелічених типів темпераменту в його чистому вигляді, оскільки такий темперамент зустрічається в житті досить рідко і швидше в дитячому віці.

  1. Основні властивості темпераменту

Темперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має певні властивості, які позитивно або негативно позначаються на його проявах. Розрізняють такі основні властивості темпераменту:

  • Сензитивність (лат. sensibilis – чутливий) – це міра чутливості до явищ дійсності, що стосуються особистості. Незадоволення потреб, конфлікти, соціальні події в одних людей викликають яскраві реакції, страждання, а інші ставляться до них спокійно, байдуже.

Відомий радянський психології Б.Ананьєв вважав, що сензитивність пов'язана з орієнтувальною рефлекторною діяльністю і входить до структури темпераменту. Вважається, що існують не лише окремі різновиди чутливості як потенційні властивості окремих аналізаторів, а й загальний для певної людини спосіб чутливості, що є властивістю сенсорної організації людини загалом. Сензитивність, на думку Б. Ананьєва, – порівняно стійка особливість особистості, в якій виражається тип нервової системи людини і яка відіграє свою роль у здібностях людини до різних видів діяльності.

  • Реактивністьце особливості реакції особистості на подразники, що виявляються в темпі, силі та формі відповіді, а найяскравіше – в емоційній вразливості, і відображуються на ставленні особистості до навколишньої дійсності та до самої себе.

Бурхливі реакції при успіхах або невдачах у будь-якій діяльності позначаються на різних особливостях темпераменту. Реактивність як особливість темпераменту виразно виявляється при психічних травмах – у реактивній депресії (пригніченість, рухова та мовна загальмованість), в афективно-шокових реакціях (реакції на катастрофи, аварії, паніка), для яких характерна або безладна рухова активність, або повна загальмованість, ступор.

  • Пластичністьце показник гнучкості, легкості пристосуванні до обставин, що змінюються. Завдяки пластичності певні сторони психічної діяльності перебудовуються або компенсуються завдяки пластичності вищої нервової діяльності.

Слабкість, неврівноваженість або недостатня рухливість типу нервової системи за належних умов життя та виховання набирають позитивних якостей.

  • Ригідність (лат. rigidus – твердий, заціплений) – це особливість, протилежна пластичності, складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини.

У пізнавальній діяльності ригідність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності; в емоційному житті – у закляклості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці – у негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально-етичних вчинків при цілковитій очевидності їх недоцільності.

  • Резистентність це міра здатності опиратися негативним або несприятливим обставинам.

Досить яскраво ця особливість виявляється у стресових ситуаціях, при значному напруженні в діяльності. Одні люди здатні опиратися найскладнішим умовам діяльності або обставинам, що несподівано склалися (аварії, конфлікти, асоціальна бравада), а інші розгублюються, легко здають позиції, стають нездатними продовжувати роботу, хоча за звичайних умов з ними цього не трапляється, незважаючи на втому, важкі умови праці.

  • Екстравертованість – це спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших.

  • Інтровертованість – це спрямованість реакцій та діяльності особистості на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення.

Вважають, що екстраверсія та інтроверсія як властивості темпераменту – це прояви динамічних, а не змістових сторін особистості. Екстравертованим типам властиві сила і рухливість нервових процесів і у зв'язку з ними імпульсивність, гнучкість поведінки, ініціативність. В інтровертованого типу переважають слабкість та інертність нервових процесів, замкнутість, схильність до самоаналізу, а тому йому властиві ускладнення соціальної адаптації.

Зазначені властивості темпераменту проявляються в актах людської поведінки не ізольовано, а утворюють певну єдність. Це дає змогу чітко відмежувати темперамент від інших психічних особливостей особистості – її характеру, спрямованості чи інтелекту.