Ііі. Соціальна

Включає знання, вміння, навички та звички, набуті в особистому досвіді, шляхом навчання

Структура особистості (за С.Л.Рубінштейном):

Виявляється в потребах, ідеалах, переконаннях, домінуючих мотивах діяльності та поведінки, в світогляді

Спрямованість

Отже, психологічна структура особистості дуже складна і багатогранна. Пізнавальна, емоційно-вольова діяльність особистості, її потреби, інтереси, ідеали та переконання, самосвідомість – складові духовного життя особистості, які перебувають у складній взаємодії і в своїй єдності становлять її “Я”, яке керує всіма аспектами внутрішнього життя та проявами його в діяльності та стосунках з іншими.

2. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості

Активність живих істот – один з основних і необхідних проявів життя, внутрішня спонукальна сила, спрямована на задоволення потреб організму. Проте активність людини докорінно відрізняється від активності тварин. У тварин вона є проявом інстинктивних біологічних потреб організму людини провідними в її активності є свідомі й цілеспрямовані прагнення.

Активність людини і форми її виявлення розвинулись історично й мають соціально спрямований характер.

Щодо джерела активності особистості у психології існували різні погляди.

Уперше питання про активність особистості було порушене австрійським психіатром З.Фрейдом – фундатором теорії та практики психоаналізу. Основні положення цієї теорії обґрунтовують думку, що джерелом активності людини є інстинктивні спонукання, які вона має від народження і які передаються спадково. Це світ інстинктів, біологічних і фізіологічних потягів, неусвідомлюваних імпульсів, природа яких «невідома». Засадовим стосовно його вчення є визначення пріоритету біологічного в людині. Позитивним у вченні З.Фрейда можна вважати його звертання до царини підсвідомого у психіці людини, яке істотно позначається на її життєдіяльності. Неофрейдисти, керуючись основними постулатами З.Фрейда про підсвідоме, ішли в напрямку обмеження потягів у з’ясуванні психіки людини та пошуках нових рушійних сил людської поведінки.

Розроблюючи проблему активності особистості, вітчизняна психологія виходить з визнання того, що джерелом активності особистості є:

• СПРЯМОВАНІСТЬ, яка виявляється через органічні та духовні потреби (їжа, одяг, знання, праця)

Залежно від того, які мотиви в діяльності та поведінці відіграють домінуючу роль, розрізняють такі види спрямованості:

• особистісна спрямованість – характеризується переважанням у особистості мотивів, спрямованих на забезпечення особистого благополуччя. Наприклад, успішно закінчити навчання, щоб зробити хорошу кар’єру;

• колективна спрямованість – зумовлена переважанням мотивів, спрямованих на забезпечення успіху в спільній роботі. Наприклад, намагання здобути командну перемогу у змаганнях;

• ділова спрямованість – відображає переважання мотивів, які породжені діяльністю і зорієнтовані на неї: інтерес до праці, бажання оволодіти конкретним видом діяльності.

• ПОТРЕБА – це стан організму, особистості чи суспільства, зумовлений необхідністю в об’єктах для існування, розвитку, який виражає залежність від об’єктивних умов їхнього існування.

Так без задоволення елементарних потреб людина не могла б існувати як живий організм. Потреби людини дуже різноманітні. Це потреби в їжі, теплі, кисні, безпеці, продовженні роду, одержанні інформації, спілкуванні, любові, визнанні, повазі, авторитеті тощо. Безумовно, різноманітність потреб людини не може бути вичерпана переліченими, існує цілий комплекс складніших суспільно зумовлених потреб. Потреби особистості часто формуються під впливом зовнішнього середовища, яке значною мірою детермінує їх. Вони залежать від виховання в широкому розумінні (прилучення до світу людської культури) і самовиховання.

Потреби людини мають індивідуальний характер, наприклад, фізіологічна потреба в їжі. Одним до вподоби гостра їжа, другим – солодка, третім – солона тощо. Є особи, які віддають перевагу стравам із м’яса, другі – з риби, треті – молочним стравам.

Види потреб:

• Моральні потреби – це стан особистості, який виражає необхідність в стосунках з іншими людьми. Розрізняють потребу надавати допомогу людям, співпереживати, працювати, керувати, підкорятися тощо. І хоч більшість людей мають ці потреби, ступінь їх розвитку у конкретних особистостей неоднаковий, більше того, при неправильному вихованні можуть розвинутися протилежні за змістом потреби, наприклад, робити шкоду людям, задавати їм страждань.

• Естетичні потреби – відбивають стан постійного бажання особистості сприймати прекрасне, гармонійне в природі, у творах мистецтва, в стосунках між людьми. Рівень розвитку естетичних потреб – це результат виховання й самовиховання особистості. Він залежить від навколишнього середовища та його змісту. Особливе значення для розвитку мають звичаї суспільства, в якому живе людина. Високі вимоги до рівня сформованості естетичних потреб ставить специфіка трудової діяльності медичних працівників, для яких пізнання прекрасного (літератури, природи, музики) завжди допоможе знайти спільну мову з хворим, викликати симпатію в нього до себе і тим самим створити позитивні емоції у хворого, що, як відомо, є найважливішими ліками.

• Інтелектуальні потреби – відображають необхідність людини в пізнанні нового, в вирішенні проблем, нерозв’язаних завдань. Формування інтелектуальних потреб – найважливіше завдання дитячих закладів, загальноосвітньої школи та медичних навчальних закладів. Безумовно, в розвитку інтелектуальних потреб зацікавлене не тільки суспільство, а й сама особистість. Високий рівень інтелектуальних потреб викликає в людини задоволення, позитивні емоції, що спонукає до подальшого пошуку.

Однією з найвідоміших класифікацій у психології, яку запропонував Маслоу виділяють класифікацію людських потреб, яка ієрархічно побудована за групами, послідовність яких вказує на порядок появи потреб у процесі індивідуального розвитку.

Ієрархія людських потреб (за Маслоу)

П ОТРЕБИ У САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ

Реалізація своїх цілей,

здібностей, розвиток

власної особистості

ЕСТЕТИЧНІ ПОТРЕБИ

Гармонія, симетрія,

порядок краса

ПІЗНАВАЛЬНІ ПОТРЕБИ

Знати, вміти, розуміти, досліджувати

ПОТРЕБИ ПОВАГИ, ШАНУВАННЯ

Компетентність, досягнення успіхів,

схвалення, признання, авторитет

ПОТРЕБИ У НАЛЕЖНОСТІ ТА ЛЮБОВІ

Належність до суспільства,

знаходитися поруч із людьми,

бути визнаним та прийнятим до них

ПОТРЕБИ У БЕЗПЕЦІ

Відчувати себе захищеним,

позбутися страху, невдач, агресивності

ФІЗІОЛОГІЧНІ ПОТРЕБИ

Голод, спрага, статевий потяг

• МОТИВ(від лат. moveo, movere – рухати, приводити в дію, штовхати) – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб, у яких виявляється активність суб’єкта.

У будь-якому випадку мотиви в чистому вигляді не існують, вони лише результат відображення у психіці потреб організму, викликаних зовнішніми и внутрішніми умовами. Тому кажуть, що мотив – це усвідомлена потреба і лише в певному випадку він стає основою цілеспрямованих дій особистості.

Так, у нашому прикладі медичний працівник відчуває потребу надати допомогу ближньому, сформовано і відповідний мотив, але він має ще потребу в добротному одязі, смачній їжі, мотив також наявний. Задовольнити другу потребу об’єктивно він не може через низьку заробітну плату. Що ж відбувається? Очевидно боротьба мотивів. Вона може тривати довго і бути досить тяжкою. Самозвинувачення скінчиться, коли ввести додатковий мотив, наприклад, високу оплату праці. Ієрархія мотивів буде відновлена.

• ІНТЕРЕС(лат. interesse – бути всередені) – це стійкий, вибірковий, емоційний вияв пізнавальних потреб людини, що реалізується у спрямованості людини на життєво значущі об’єкти, прагнення глибше і повніше їх пізнати.

Інтереси виникають на ґрунті потреб, але не зводяться до них. Потреба виражає необхідність, а інтерес завжди пов’язаний з особистою зацікавленістю об’єктом, із прагненням більше його пізнати, оволодіти ним. Інтерес може виявлятися в симпатії та прихильності до людини, у захопленні певною діяльністю, літературою, спортом, наукою.

Інтереси також поділяють на:

• матеріальні (до їжі, одягу, різних речей);

• духовні (до навчання, праці, спілкування).

Інтереси в процесі свого розвитку можуть перетворюватися у схильність. Їх розрізняють за змістом, глибиною та стійкістю.

За змістом інтереси характеризуються тими об’єктами, на які вони спрямовані (інтерес до музики, фізики тощо). Глибокий інтерес часто охоплює всю сферу особистості і означає бажання ґрунтовно вивчити чи пізнати об’єкт у всіх деталях, тонкощах і проявах. Результатом його є діяльність, яка викликає задоволення у людини. Поверхневий інтерес проявляється лише в загальному знайомстві з тим чи іншим предметом або явищем.

Враховуючи часову характеристику, розрізняють стійкі і нестійкі інтереси. Стійкі інтереси зберігаються тривалий час, вони відіграють істотну роль у житті людини і є важливим компонентом спрямованості особистості, нестійкі швидко виникають і так само швидко зникають. Інтерес може стати найсильнішим мотивом діяльності людини.

• ПЕРЕКОНАННЯ– це система мотивів особистості, глибока й обґрунтована віра людини в принципи та ідеали, якими вона керується в своєму житті.

Формування переконань відбувається в процесі життя під впливом виховання, навчання і самовиховання, свідомої праці людини над собою.

Переконання як метод впливу на іншу людину через звернення до її свідомості, інтелекту широко використовується лікарями і має свої особливості. Передусім ми маємо закликати – переконуваного до його власного критичного судження. Щоб досягти мети, нам необхідно також надати йому інформацію, логічно впорядковану, яка може бути доведена і мати чіткі висновки. Але й цього для переконання не достатньо. Взагалі переконання та знання лише тоді й можна вважати істинними, коли вони злилися з почуттями і волею людини. Відсутність ясності, нещирість, неправда – головні недоліки, які стоять на перешкоді до досягнення мети в процесі переконання людей.

На основі інтересів, переконань людини складається власний ідеал, який є основним стимулом її самовдосконалювання та формування.

• Ідеал – це образ реальної людини або створеного особистістю взірця, яким вона керується в житті протягом певного часу і який визначає програму її самовдосконалення на майбутнє. Модель, яка є еталоном в усіх проявах життєдіяльності людини.

Ідеали людей формуються під впливом суспільних умов життя, у процесі навчання та виховання. Виховання тих чи інших ідеалів залежить від вольових якостей особистості і соціального середовища. Як ідеали, так і деякі інші якості особистості можуть змінюватися з часом лише частково.

Вагомий вплив в розвитку та становленні особистості відіграють установки, які вони набувають в процесі реальності.

• Установка – це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до діяльності, за допомогою якої людина може задовольнити ту чи іншу потребу. Схильність певним чином сприйняти, зрозуміти, осмислити об'єкт або діяти з ним відповідно до минулого досвіду.

Соціальні установки формуються впродовж життя під впливом культурного середовища, виховання, на підставі власного досвіду, а також прочитаного чи почутого людиною. Установка до різних фактів життя може виявлятися у стандартизованих судженнях, некритично засвоєних людиною під час спілкування з іншими людьми, в упередженні, виокремленні того, що має для неї важливе життєве значення. Саме тому особистість може бачити в об’єктах та явищах життя те, що вона хоче бачити, а не те, що є насправді.