2.4.4 Навчання непрацюючого населення
Непрацююче населення самостійно:
- вивчає пам'ятки та інший інформаційно-довідковий матеріал з питань цивільного захисту,
- вивчає правила пожежної безпеки у побуті та громадських місцях;
- має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, через засоби масової інформації іншу наочну продукцію, відомості про НС, а також про способи захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних такими надзвичайними ситуаціями.
Висновок
Захист населення — це створення необхідних умов для збереження життя і здоров'я людей у надзвичайних ситуаціях.
Головна мета захисних заходів - уникнути або максимально знизити ураження населення.
З метою захисту населення, зменшення втрат та шкоди економіці в разі виникнення НС має проводитися спеціальний комплекс заходів.
Результативність всього комплексу заходів залежить багато в чому від організації та проведення моніторингу небезпек, що можуть спричинити надзвичайну ситуацію.
3. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити надзвичайну ситуацію
3.1 Положення про державну систему моніторингу потенційно небезпечних об’єктів
3.2 Мета і завдання системи моніторингу потенційно небезпечних об’єктів
3.3 Організація і функціонування системи моніторингу надзвичайних ситуацій
3.4 Системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення
3.5 Взаємовідносини суб’єктів системи та порядок ведення моніторингу
Література
1. Кодекс цивільного захисту України.2.10.2012р.
2.Положення про моніторинг потенційно небезпечних об'єктів. - Наказ МНС України від 06.11.2003р. №425.
3. Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1198 (1198-98-п);
4. Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 1288 ( 1288-2002-п );
5. Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затверджене наказом МНС України від 18 грудня 2000 року N 338 ( z0062-01 ) і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за N 62/5253.
6. Заходи з розвитку Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій на 2003 - 2005 роки щодо створення інформаційної підсистеми моніторингу стану потенційно небезпечних об'єктів. - Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 502-р (502-2002-р ),
3. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити надзвичайну ситуацію
Реалізація заходів у сфері запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та завчасне реагування на них - є одним із головних пріоритетних напрямів роботи Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
3.1 Положення про державну систему моніторингу потенційно небезпечних об’єктів.
Для того щоб помітити антропогенні зміни на фоні інших (природних), виникла потреба в організації спеціальних досліджень змін стану біосфери під впливом людської діяльності.
Систему повторних досліджень одного та більшої кількості елементів довкілля в просторі та часі з визначеною метою і відповідно до підготованої програми було запропоновано назвати – моніторингом.
Моніторинг походить від латинського слова monitor – той, хто нагадує, попереджує.
Моніторинг - це комплексна система регламентних періодичних спостережень, оцінка і прогнозування змін складу навколишнього природного середовища.
Природні зміни стану довкілля, як коротко часові, так і довші, значною мірою спостерігаються та вивчаються існуючими в багатьох країнах геофізичними службами (гідрометеорологічними, сейсмічними, іоносферною, гравіметричною, магнітометричними та рядом інших).
З метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, відверненню або пом‘якшенню їх наслідків, центральні та місцеві органи виконавчої влади,органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації організовують та здійснюють:
- проведення оцінок ризиків виникнення надзвичайних ситуацій;
- прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій;
- своєчасне оповіщення та достовірне інформування населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, розвиток подій, методи та способи захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки;
- спостереження та лабораторний контроль;
- комплекс заходів інженерного, медичного, психологічного, біологічного, радіаційного та хімічного захисту населення і територій;
- забезпечення готовності захисних споруд цивільного захисту до укриття населення у надзвичайних ситуаціях;
- функціональні заходи державного регулювання та контролю з питань цивільного захисту;
- створення і підтримання в робочому стані автоматизованих систем контролю за станом техногенної безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки;
- створення страхового фонду документації для забезпечення проведення аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт;
- своєчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайних ситуацій на підставі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів;
- створення резервів фінансових і матеріальних ресурсів;
- розроблення і реалізацію цільових та науко-технічних програм з проблем запобігання надзвичайним ситуаціям;
- створення, підготовку та належне утримання в готовності до дій у надзвичайних ситуаціях необхідних органів управління та оптимально достатньої кількості та спеціалізації сил і засобів цивільного захисту;
- підготовку населення діям в умовах надзвичайних ситуацій.
Як вже було відмічено, для забезпечення функціонування системи спостережень та контролю навколишнього середовища, що може виділити зміни, спричинені антропогенною діяльністю, потрібна детальна інформація про природні коливання і зміни в довкіллі.
Моніторинг включає в себе такі основні напрямки діяльності:
1.Спостереження за факторами, які впливають на довкілля, та його стан.
2.Оцінку фактичного сану природного середовища.
3.Прогноз стану навколишнього природного середовища та оцінка цього стану.
Таким чином, моніторинг - це система спостережень, оцінки та прогнозу стану довкілля, що не передбачає управління якістю навколишнього середовища, прогнозом його стану з метою попередження його погіршення.
Національним моніторингом називають систему моніторингу в межах однієї держави; така система відрізняється від глобального моніторингу не тільки масштабами, але й тим, що основною задачею національного моніторингу є отримання інформації і оцінка стану довкілля в національних інтересах.
Так, підвищення рівня забруднення атмосфери в окремих містах чи промислових районах може й не мати суттєвого значення для оцінки стану біосфери в глобальному масштабі, але є важливим питанням для вживання заходів в даному районі, заходів на національному рівні.
Звичайно, що глобальна система моніторингу повинна базуватись на підсистемах національного моніторингу, включати елементи цих підсистем (немає необхідності включати в глобальну систему повністю ці підсистеми, так як в їх компетенцію входять і національні питання).
Отже, моніторинг є багатоцільовою інформаційною системою.
Його основні задачі:
- спостереження за станом біосфери,
- оцінка та прогноз її стану;
- визначення інтенсивності антропогенного впливу на довкілля,
- виявлення факторів та джерел такого впливу, а також інтенсивності їх впливу.
Система моніторингу є складовою частиною національної інформаційної інфраструктури, сумісної з аналогічними системами інших країн.
Система моніторингу це відкрита інформаційна система, пріоритетами функціонування якої є:
- захист життєво важливих екологічних інтересів людини і суспільства;
- збереження природних екосистем;
- відвернення кризових змін екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям.
«Положення про моніторинг потенційно небезпечних об'єктів» було затверджено Наказом МНС України від 06.11.2003р. №425.
Це Положення визначає загальні засади моніторингу потенційно небезпечних об'єктів (далі - ПНО) та порядок його здійснення у межах завдань єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (далі - єдина державна система).
Нормативно-правові посилання:
1. Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1198 (1198-98-п );
2.Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів України від 18 грудня 2000 року N 338 ( z0062-01 ) і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за N 62/5253.
3.Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 1288 (1288-2002-п);