2.2.2 Інформування у сфері цивільного захисту

Інформацію з питань цивільного захисту становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також про способи та методи захисту від них.

Органи управління цивільного захисту зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію, зазначену в частині першій цієї статті, а також про свою діяльність з питань цивільного захисту, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі.

Керівники суб'єктів господарювання, що експлуатують потенційно небезпечні об'єкти та об'єкти підвищеної небезпеки, зобов'язані систематично та оперативно оприлюднювати інформацію про такі об'єкти в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах, інформаційних стендах та в інший прийнятний спосіб.

Інформація має містити дані про суб'єкт, який її надає, та сферу його діяльності, про природу можливого ризику під час аварій, включаючи вплив на людей та навколишнє природне середовище, про спосіб інформування населення у разі загрози або виникнення аварії та поведінку, якої слід дотримуватися.

2.2.3 Укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту

До захисних споруд цивільного захисту належать:

С ховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.

П

СХОВИЩЕ

ротирадіаційне укриття (ПРУ) - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту - захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.

Споруда подвійного призначення - це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення.

Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Захисні споруди поділяються:

1. за захисними властивостями:

- сховища;

- протирадіаційні укриття (ПРУ);

- прості укриття — щілини (відкриті і перекриті).

2 . за призначенням:

- для захисту населення;

- для розміщення органів управління (ПУ);

- для медичних установ;

3. за місцем розташування:

-

Медичний пункт

вбудовані у будинки;

- побудовані окремо;

- метрополітени;

- обладнані у гірських виробітках;

4. за термінами будівництва:

- зведені завчасно;

- швидко збудовані;

Укриттю підлягають:

1) У сховищах:

а) працівники найбільшої працюючої зміни суб'єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту та розташованих у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів, які продовжують свою діяльність в особливий період;

б) персонал атомних електростанцій, інших ядерних установок і працівники суб'єктів господарювання, які забезпечують функціонування таких станцій (установок);

в) працівники найбільшої працюючої зміни суб'єктів господарювання, віднесених до категорії особливої важливості цивільного захисту та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктів, а також працівники чергового персоналу суб'єктів господарювання, які забезпечують життєдіяльність міст, віднесених до відповідних груп цивільного захисту;

г) хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров'я, які не підлягають евакуації або не можуть бути евакуйовані у безпечне місце;

Сховища забезпечують найбільш надійний захист людей від усіх вражаючих чинників (високих температур і шкідливих газів в зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд та ін.), а також від ЗМУ та звичайних засобів нападу.

Сховища за місткістю поділяються на:

- малі (150—300 осіб)

- середні (300—600 осіб)

- великі (більше 600 осіб)

Сховища повинні зводитися з урахуванням наступних вимог:

1. Забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше двох діб.

2. Будуватися на ділянках місцевості, що не піддаються затопленню.

3. Бути віддаленими від ліній водостоку і напірної каналізації. Не допускається прокладка транзитних інженерних комунікацій через сховища.

4. Мати входи і виходи з тим же ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок завалу — аварійні виходи.

Сховища повинні бути обладнані:

- вентиляцією;

- санітарно-технічними пристроями;

- засобами очищення повітря від PР, OР і БЗ.

Сховище складається з основних і допоміжних приміщень (Рис. 3.1).

До основних приміщень відносяться:

- приміщення для людей;

- пункт управління;

- медичні кімнати.

Рисунок. 3.1 - План сховища:

1- захисно-герметичні двері; 2 - шлюзові камери (тамбури);

3 -санітарно-побутові відсіки; 4 - основне приміщення для розміщення людей; 5 - галерея і оголовок аварійного виходу;

6 – фільтровентиляційна камера; 7-комора для продуктів харчування;

8 - медична кімната (приміщення 7 і 8 можуть не влаштовуватися)

У сховищах лікувальних установ, крім того, можуть бути:

- операційно-перев'язочні;

- передопераційної стерилізації.

До допоміжних приміщень відносяться:

- фільтровентиляційні приміщення (ФВП);

- санітарні вузли;

- захищені дизельні електростанції (ДЭС);

- приміщення для зберігання продуктів харчування;

- шлюзи-тамбури, тамбури;

- станція перекачування та приміщення для кисневих балонів.

У сховищах лікувальних установ також є буфетні і санітарні кімнати.

У приміщеннях для людей норма площі на одну людину складає:

0,5 м² - при двох'ярусному,

0,4 м² - при триярусному розташуванні нар,

у приміщеннях ПУ — 2 м² на одного працюючого.

У приміщеннях встановлюються двох - або триярусні нари:

- нижні — для сидіння з розрахунку 0,45 x 0,45м на людину

- верхні — для лежання з розрахунку 0,55 x 1,8м на людину.

Кількість місць для лежання повинна складати:

20% місткості при двох'ярусному розташуванні нар і 30% місткості сховища — при триярусному.

При висоті приміщень від 2,15 м до 2,9 м встановлюються двох'ярусні нари, а при висоті 2,9 м і більш – триярусні.

Внутрішній об'єм приміщень повинен бути не менше 1,5 м³ на людину.

Постачання сховища повітрям здійснюється за допомогою фільтровентиляційних систем.

Система повітря забезпечення повинна забезпечувати очищення зовнішнього повітря, та необхідний його обмін.

Система повітря забезпечення сховища включає:

- оголовки;

- повітря забори;

- противибухові пристрої;

- фільтри;

- вентилятори;

- пристрої регенерації і кондиціонування повітря;

Режими вентиляції повітря.

(Режим I) режим чистої вентиляції, коли повітря очищається тільки від пилу в проти пильних фільтрах.

(Режим II) режим фільтровентиляції, коли повітря очищається від OР, PР, БЗ у фільтрах-поглиначах.

(Режим III) у місцях, де можлива загазованість приземного шару повітря СДОР і продуктами горіння, в сховищах слід передбачати режим ізоляції і регенерації внутрішнього повітря з утворенням підпору.

Кількість зовнішнього повітря, що подається в сховища, приймається:

- при режимі I від 8 до 13 м³/чол. в годину (залежно від того, в якій кліматичній зоні розташовано сховище);

- при режимі II — 2 м³/чол. в годину.

У сховищах, розташованих в 3-й і 4-й кліматичних зонах, де середня температура найжаркішого місяця складає відповідно 25...30^°С і більш 30^°С для режиму II допускається збільшення кількості повітря, що подається, до 10 м³/чол. в годину.

Електропостачання сховища необхідне для живлення електродвигунів системи забезпечення повітрям, відкачування фіскальних вод, освітлення і здійснюється від електромережі міста (підприємства).

При неможливості використання електроенергії міської мережі в сховищах застосовуються захищені джерела електропостачання — дизельні електростанції (ДЕС).

У сховищах без ДЕС передбачаються місцеві джерела освітлення (переносні електричні ліхтарі, акумуляторні світильники та ін.), а забезпечення повітрям здійснюється за допомогою електроручних вентиляторів.

Кожне сховище повинне мати телефонний зв'язок з пунктом управління підприємства і гучномовці, підключені до державної і місцевої радіотрансляційних мереж.

Водопостачання і каналізація сховища здійснюються на базі міських і об'єктових водопровідних і каналізаційних мереж. На випадок їх відключення або пошкодження створюються аварійні запаси води (з розрахунку 3 л/чол. на добу) і аварійні резервуари для збору стоків.

Запас продуктів харчування створюється з розрахунку не менше ніж на дві доби для кожної людини, що укривається.

Опалювання сховища здійснюється від опалювальної мережі підприємства (будівлі) за самостійним відгалуженням, яка може відключатися при заповненні сховища людьми.