Стаття 22

1. Держави-учасницi вживають необхiдних заходiв, з тим щоб забезпечити дитинi, яка бажає одержати статус бiженця або такою, що вважається бiженцем, вiдповiдно до застосовуваних мiжнародним або внутрiшнiм правом процедур як такої, що супроводжується, так i такої, що не супроводжується її батьками або будь-якою iншою особою, належний захист i гуманiтарну допомогу в користуваннi застосовуваними правами, викладеними в цiй Конвенцiї та iнших мiжнародних документах по правах людини або гуманiтарних документах, учасницями яких є зазначенi держави.

2. 3 цiєю метою держави-учасницi сприяють у випадках, коли вони вважають це за необхiдне, будь-яким зусиллям Органiзацiї Об'єднаних Нацiй та iнших компетентних мiжурядових або неурядових органiзацiй по захисту такої дитини i надання їй допомоги у пошуку батькiв чи iнших членiв сiм'ї будь-якої дитини-бiженця, з тим щоб одержати iнформацiю, необхiдну для її возз'єднання зi своєю сiм'єю. В тих випадках, коли батьки або iншi члени сiм'ї не можуть бути знайденi, цiй дитинi надається такий же захист, як i будь-якiй iншiй дитинi, через якiсь причини тимчасово або постiйно позбавленiй сiмейного оточення, як це передбачено в цiй Конвенцiї.

Cтаття 23

1. Держави-учасницi визнають, що неповноцiнна в розумовому або фiзичному вiдношеннi дитина має вести повноцiнне i достойне життя в умовах, якi забезпечують її гiднiсть, сприяють почуттю впевненостi в собi i полегшують її активну участь у життi суспiльства.

2. Держави-учасницi визнають право неповноцiнної дитини на особливе пiклування, заохочують i забезпечують надання за умови наявностi ресурсiв дитинi, яка має на це право, та вiдповiдальним за турботу про неї допомогу, щодо якої подано прохання i яка вiдповiдає стану дитини та становищу її батькiв або iнших осiб, що забезпечують турботу про дитину.

3. На визнання особливих потреб неповноцiнної дитини допомога згiдно з пунктом 2 цiєї статтi надається при можливостi безкоштовно з урахуванням фiнансових ресурсiв батькiв або iнших осiб, що забезпечують турботу про дитину, та має на метi забезпечення неповноцiннiй дитинi ефективного доступу до послуг у галузi освiти, професiйної пiдготовки, медичного обслуговування, вiдновлення здоров'я, пiдготовки до трудової дiяльностi i доступу до засобiв вiдпочинку таким чином, який призводить до найбiльш повного по можливостi втягнення дитини в соцiальне життя i досягнення розвитку її особи, включаючи культурний i духовний.

4. Держави-учасницi сприяють у дусi мiжнародного спiвробiтництва обмiну вiдповiдною iнформацiєю в галузi профiлактичної охорони здоров'я, медичного, психологiчного i функцiонального лiкування неповноцiнних дiтей, включаючи розповсюдження iнформацiї про методи реабiлiтацiї, загальноосвiтньої i професiйної пiдготовки, а також доступу до цiєї iнформацiї, з тим щоб дозволити державам-учасницям полiпшити свої можливостi i знання та розширити свiй досвiд у цiй галузi. В цьому зв'язку особлива увага має придiлятися потребам країн, що розвиваються.

Стаття 24

1. Держави-учасницi визнають право дитини на користування найбiльш досконалими послугами системи охорони здоров'я i засобами лiкування хвороб та вiдновлення здоров'я.

2. Держави-учасницi домагаються повного здiйснення цього права, зокрема вживають заходiв для:

а) зниження рiвня смертностi немовлят i дитячої смертностi;

b) забезпечення надання необхiдної медичної допомоги i охорони здоров'я всiх дiтей з придiленням першочергової уваги розвитку первинної медико-санiтарної допомоги;

с) боротьби з хворобами i недоїданням, у тому числi в рамках первинної медико-санiтарної допомоги, шляхом поряд з iншим застосуванням легкодоступної технологiї та надання достатньо поживного продовольства i чистої питної води, беручи до уваги небезпеку i ризик забруднення навколишнього середовища;

d) надання матерям належних послуг по охоронi здоров'я у допологовий i пiсляпологовий перiоди;

е) забезпечення обiзнаностi всiх прошаркiв суспiльства, зокрема батькiв i дiтей, щодо здоров'я i харчування дiтей, переваги грудного годування, гiгiєни, санiтарiї середовища перебування дитини i запобiгання нещасним випадкам, а також їх доступу до освiти та їх пiдтримки у використаннi цих знань;

i) розвитку просвiтницької роботи i послуг у галузi профiлактичної медичної допомоги та планування розмiру сiм'ї.

3. Держави-учасницi вживають будь-яких ефективних i необхiдних заходiв з метою скасування традицiйної практики, що негативно впливає на здоров'я дiтей.

4. Держави-учасницi зобов'язуються заохочувати мiжнародне спiвробiтництво i розвивати його з метою поступового досягнення повного здiйснення права, яке визнається в цiй статтi. В цьому зв'язку особлива увага має придiлятися потребам країн, що розвиваються.