- •Міжнародні та регіональні документи про права людини
- •Загальна декларацiя прав людини Преамбула
- •Стаття 1
- •Стаття 2
- •Стаття 22
- •Стаття 23
- •Стаття 24
- •Стаття 25
- •Стаття 26
- •Стаття 27
- •Стаття 28
- •Стаття 29
- •Стаття 30
- •Конвенцiя про права дитини
- •Преамбула
- •Частина I Стаття 1
- •Стаття 2
- •Стаття 8
- •Стаття 9
- •Стаття 10
- •Стаття 11
- •Стаття 12
- •Стаття 13
- •Стаття 14
- •Стаття 15
- •Стаття 16
- •Стаття 17
- •Стаття 18
- •Cтаття 19
- •Стаття 20
- •Стаття 21
- •Стаття 22
- •Cтаття 23
- •Стаття 24
- •Стаття 25
- •Стаття 26
- •Стаття 27
- •Стаття 28
- •Стаття 29
- •Cтаття 30
- •Стаття 31
- •Стаття 32
- •Стаття 33
- •Стаття 34
- •Стаття 36
- •Стаття 37
- •Стаття 38
- •Стаття 39
- •Стаття 40
- •Стаття 44
- •Стаття 45
- •Стаття 50
- •Стаття 51
- •Стаття 1
- •Розділ і Стаття 2
- •Стаття 3
- •Стаття 4
- •Стаття 5
- •Стаття 6
- •Стаття 7
- •Стаття 8
- •Стаття 9
- •Стаття 10
- •Стаття 11
- •Стаття 21*
- •Стаття 22*
- •Стаття 23*
- •Стаття 24
- •Стаття 25
- •Стаття 26
- •Стаття 27
- •Стаття 28*
- •Стаття 29*
- •Стаття 30*
- •Стаття 31*
- •Стаття 32
- •Стаття 40*
- •Стаття 41*
- •Стаття 42
- •Стаття 43*
- •Стаття 44
- •Стаття 45
- •Стаття 46
- •Стаття 47
- •Стаття 48
- •Стаття 64
- •Стаття 65
- •Стаття 66
- •Європейська соціальна хартія (переглянута)
- •Преамбула
- •Частина I
- •Частина II
- •Стаття 1 Право на працю
- •Стаття 2 Право на справедливі умови праці
- •Стаття 3 Право на безпечні та здорові умови праці
- •Стаття 4 Право на справедливу винагороду
- •Стаття 5 Право на створення організацій
- •Стаття 6 Право на укладання колективних договорів
- •Стаття 7 Право дітей та підлітків на захист
- •Стаття 8 Право працюючих жінок на охорону материнства
- •Стаття 9 Право на професійну орієнтацію
- •Стаття 10 Право на професійну підготовку
- •Стаття 11 Право на охорону здоров'я
- •Стаття 12 Право на соціальне забезпечення
- •Стаття 13 Право на соціальну та медичну допомогу
- •Стаття 14 Право на користування соціальними службами
- •Стаття 15 Право інвалідів на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства
- •Стаття 18 Право займатися прибутковою діяльністю на території інших Сторін
- •Стаття 19 Право трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей на захист і допомогу
- •Стаття 20 Право на рівні можливості та рівне ставлення при вирішенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі
- •Стаття 21 Право на інформацію і консультації
- •Стаття 22 Право брати участь у визначенні та поліпшенні умов праці та виробничого середовища
- •Стаття 23 Право осіб похилого віку на соціальний захист
- •Стаття 24 Право на захист у випадках звільнення
- •Стаття 27 Право працівників із сімейними обов'язками на рівні можливості та рівне ставлення до них
- •Стаття 28 Право представників працівників на захист на підприємстві та умови, які мають створюватися для них
- •Стаття 29 Право на інформацію та консультації під час колективного звільнення
- •Стаття 30 Право на захист від убогості та соціального відчуження
- •Стаття b Відношення до Європейської соціальної хартії та Додаткового протоколу 1988 року
- •Стаття g Обмеження
- •Стаття j Поправки
- •Частина VI Стаття k Підписання, ратифікація та набрання чинності
- •Стаття l Територіальне застосування
- •Стаття m Денонсація
Стаття 8
1. Держави-учасницi зобов'язуються поважати право дитини на збереження iндивiдуальностi, включаючи громадянство, iм'я i сiмейнi зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
2. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всiх елементiв iндивiдуальностi, держави-учасницi забезпечують їй необхiдну допомогу i захист для найшвидшого вiдновлення її iндивiдуальностi.
Стаття 9
1. Держави-учасницi забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадкiв, коли компетентнi органи згiдно з судовим рiшенням визначають у вiдповiдностi iз застосовуваним законом i процедурами, що таке розлучення необхiдне в якнайкращих iнтересах дитини. Таке визначення може бути необхiдним у тому чи iншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не пiклуються про неї, або коли батьки проживають роздiльно i необхiдно прийняти рiшення щодо мiсця проживання дитини.
2. Пiд час будь-якого розгляду згiдно з пунктом 1 цiєї статтi всiм заiнтересованим сторонам надається можливiсть брати участь у розглядi та викладати свою точку зору.
3. Держави-учасницi поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, пiдтримувати на регулярнiй основi особистi вiдносини i прямi контакти з обома батьками, за винятком випадкiв, коли це суперечить iнтересам дитини.
4. У тих випадках, коли таке розлучення випливає з якого-небудь рiшення, прийнятого державою-учасницею, наприклад при арештi, тюремному ув'язненнi, висилцi, депортацiї чи смертi (включаючи смерть, що наступила через будь-яку причину пiд час перебування даної особи у вiданнi держави) одного чи обох батькiв або дитини, така держава-учасниця надає батькам, дитинi чи, якщо це необхiдно, iншому члену сiм'ї на їх прохання необхiдну iнформацiю щодо мiсцеперебування вiдсутнього члена (членiв) сiм'ї, якщо надання цiєї iнформацiї не завдає шкоди добробуту дитини. Держави-учасницi надалi забезпечують, щоб подання такого прохання само по собi не призводило до несприятливих наслiдкiв для вiдповiдної особи (осiб).
Стаття 10
1. Вiдповiдно до зобов'язання держав-учасниць за пунктом 1 статтi 9 заява дитини чи її батькiв на в'їзд у державу-учасницю або виїзд iз неї з метою возз'єднання сiм'ї повинна розглядатися державами-учасницями позитивним, гуманним i оперативним чином. Держави-учасницi надалi забезпечують, щоб подання такого прохання не призводило до несприятливих наслiдкiв для заявникiв та членiв їх сiм'ї.
2. Дитина, батьки якої проживають у рiзних державах, має право пiдтримувати на регулярнiй основi, за виключенням особливих обставин, особистi вiдносини i прямi контакти з обома батьками. 3 цiєю метою i вiдповiдно до зобов'язання держав-учасниць за пунктом 2 статтi 9 держави-учасницi поважають право дитини та її батькiв залишати будь-яку країну, включаючи власну, i повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну дiють лише такi обмеження, якi встановленi законом i необхiднi для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моралi населення або прав i свобод iнших осiб, i сумiснi з визнаними в цiй Конвенцiї iншими правами.