Зубна альвеола.

Ділянки верхньої і нижньої щелеп, в яких розміщуються корені зубів, називаються альвеолярними відростками, ямки для кожного зуба - альвеолами або чарунками. Стінки альвеоли утворені кістковою тканиною, яка мало чим від­різняється від інших кісток тіла людини. Альвеола має зовнішню (щічну або губну) і внутрішню (ротову або язикову) стінки. Між цими стінками перпендикулярно до них розміщені міжзубні перегородки. Альвеоли, в яких розміщені багатокореневі зуби, розділені міжкореневими перегородками.

Альвеолярний відросток складається з зовнішньої і внутрішньої кортикаль­них пластинок, між якими міститься губчаста речовина. Кортикальні пластинки являють собою пластинчасту кістку, яка складається з поздовжніх кісткових пласти­нок і гаверсових систем (остеонів). Останні мають прямовисний напрям. Губчаста кістка щелеп утворена системою переплетених між собою кісткових балок, про­стори між якими заповнені кістковим мозком. У дітей це червоний кістковий мозок, у дорослих він замінюється на жовтий. Особливість губчастої кістки щелеп полягає в тому, що її тонкі перекладини не містять гаверсових каналів.

Розвиток зубів. Утворення щічно-губної та первинної зубної пластинок. Формування зубних зачатків.

Історично зуби є похідними слизової оболонки порожнини рота. Багато­шаровий плоский епітелій дає початок емалевим органам, які беруть участь в утворенні емалі, а підлегла мезенхіма йде на утворення дентину, пульпи, цементу, а також твердих і м'яких тканин, які оточують зуб. Таким чином, більша частина тканин зуба має мезенхімальне походження, і тільки емаль виникає з ектодермального епітелію.

У розвитку зуба розрізняють три етапи, які нерізко відмежовані один від одного: перший - закладка і утворення зубних зачатків, другий - диференціація зубних зачатків, третій - гістогенез тканин зуба.

Перші ознаки розвитку зубів з'являються на 6 - 7 тижнях ембріогенезу. Багато­шаровий плоский епітелій утворює вздовж верхнього і нижнього краю первинної ротової щілини потовщення, яке потім вростає вглиб підлягаючої мезенхіми. Епі­теліальна пластинка, яка при цьому виникає, поділяється потім на дві: передню, або щічно-губну, і розташовану під прямим кутом до неї зубну пластинку. У бічних відділах порожнини рота ці обидві пластинки виникають незалежно одна від одної і беруть початок від епітелію порожнини рота.

Щічно-губна, або вестибулярна пластинка, яка лежить більш вертикально, невдовзі розщеплюється і перетворюється у відкриту щічно-губну борозну. Ця борозна, або щілина, дає початок присінку порожнини рота. Зубні пластинки одночасно набувають форми дуг; які закладені в мезенхімі верхньої і нижньої щелеп (рис. 34).

По вільному краю зубних пластинок на їх передній, оберненій до губи або щоки, поверхні утворюються розростання епітелію, що мають форму колбоподібних виростів, спочатку зубних бруньок, пізніше ковпачків, які надалі пере­творюються в емалеві органи зубів. Для молочних зубів зверху ізнизу з'являється по 10 таких утворень. На десятому тижні ембріогенезу в кожний емалевий орган починає вростати мезенхіма і він стає схожим на дзвін або келих. Мезенхіма дає початок зубним сосочкам. У процесі росту емалевий орган поступово відокрем­люється від зубної пластинки і наприкінці третього місяця з'єднується з нею лише за допомогою тонкого епітеліального тяжа. Останній отримав назву шийки емалево­го органу. Одночасно з цим навкруги утворюється ущільнення мезенхіми, яке охоплює зачаток і називається зубним мішечком. На цьому закінчується перший етап розвитку зуба.