Пульпоцити, дентинобласти, інші клітини пульпи.

Пульпа, або зубний м'якуш, розташовується в коронковій порожнині зуба і кореневих каналах. Вона складається з пухкої волокнистої сполучної тканини, до складу якої входять клітини, волокна та основна (аморфна) речовина.

Клітинний склад пульпи: фібробласти, макрофаги, спеціалізовані клітини -дентинобласти і предентинобласти, адипоцити, адвентиційні клітини, лімфоцити, нейтрофільні, базофільні і еозинофільні гранулоцити, плазмоцити. Клітинний склад різний в залежності від шару пульпи. У периферійному шарі найбільше дентинобластів, у проміжному ~ предентинобластів, у центральному переважають фібробласти, макрофаги, плазмоцити, адвентиційні клітини.

Дентинобласти - це спеціалізовані клітини пульпи, які розташовуються в її периферійному шарі в 2-4 ряди. Клітини мають довгасту або грушоподібну форму. Ядро розміщується в базальній частині клітини. У цитоплазмі добре розвинена ендоплазматична сітка, мітохондрії, рибосоми. Дентинобласти мають центральний і периферійний відростки . Центральний не виходить за межі пульпи, дентинний, або периферійний, проникає в дентин, проходить в канальцях і, досягнувши емалево-дентинної межі, ділиться на дві гілочки. На своєму шляху дентинні від­ростки обмежені плазмолемою і повністю заповнюють просвіт дентинного каналь-ця. У відростках знаходяться фібрили, вільні рибосоми, ліпідні гранули, мікро-трубочки, мікрошноцитозні везикули. Між собою дентинобласти з'єднані за допомогою десмосом.

Предентинобласти, або мало диференційовані дентинобласти, лежать у про­міжному шарі. Вони мають зірчасту форму за рахунок численних відростків, які з'єднуються з відростками сусідніх клітин; утворюючи синцитій.

До пульпоцитів належать усі клітини пульпи, крім дентинобластів, - фібро­бласти, макрофаги, адипоцити. плазмоцити. адвентиційні клітини, гранулоцити і агранулоцити, які виселились з крові. Ці клітини мають типову для кожного виду будову.

Коронкова та коренева пульпа. Реактивні властивості та кровопостачання пульпи. Дентиклі.

Пульпа зуба розташовується в його порожнині, у цілому повторює зовнішні анатомічні контури зуба і поділяється на коронкову і кореневу.

В однокореневих зубах коронкова пульпа непомітно переходить у кореневу, у багатокореневих між кореневою і коронковою є виражена межа. У коронковій пульпі колагенові волокна дуже тонкі і не утворюють пучків. Деяке згущення колагенових і ретикулярних волокон спостерігається лише вздовж стінок крово­носних судин. Коренева пульпа побудована по типу досить щільної сполучноїтканини з перевагою пучків колагенових волокон над клітинними елементами. За своєю будовою коренева пульпа нагадує сполучну тканину періодонту, з якою вона зливається в ділянці верхівкового отвору кореня. Стосовно клітинних елементів, то в кореневій пульпі шар дентинобластів значно тонший, ніж у коронковій. Самі клітини тут менші за розмірами і лежать тісно одна при одній. Проміжний шар добре виражений у коронковій і менше - в кореневій пульпі. Макрофаги та інші пульпоцити рівномірно розподілені в центральному шарі пульпи яку кореневій, так і в коронковій її частинах.

Судини разом з нервовими волокнами проникають у порожнину зуба через основний і додаткові канали, розміщені в корені зуба. Судини представлені артеріо­лами, прекапілярами, капілярами, посткапілярними венулами. Капілярна сітка густа і петлі капілярів широко анастомозують між собою.

До реактивних властивостей пульпи належить здатність швидко реагувати на вплив різних факторів. Найчастіше зміни відбуваються в дентинобластах: вакуолізація з подальшою дистрофією, їх переміщення, збільшення кількості пре­дентинобластів (поява реактивних центрів у пульпі). Фізіологічні подразнення ведуть до проявів захисної функції дентинобластів, патологічні - до реактивних, "вторинних" проявів. Пульпа бере також участь в імунних реакціях. Як відповідь на травматичне пошкодження пульпи може спостерігатись утворення в ній ден-тиноподібних структур - дентиклів. За локалізацією дентиклі поділяються на вільно розташовані, оточені з усіх боків пульпою, і пристінкові - які стикаються з стінкою порожнини зуба і замуровані серед вторинного дентину. У залежності від струк­тури розрізняють високоорганізовані, або каналізовані, і малоорганізовані, або дентиклі без канальців. Несправжні дентиклі - це ділянки обмеженого звапнування в тканині пульпи.