Цемент. Клітинний і безклітинний цемент. Цементоцити.

Цемент - це тверда тканина, яка покриває дентин кореня зуба. За будовою і хімічним складом нагадує грубоволокнисту кісткову тканину. 70% цементу складають неорганічні компоненти (фосфорнокислі та вуглекислі солі кальцію), 30% - органічні сполуки. Основна речовина цементу містить колагенові волокна, розташовані в різних напрямках. Деякі з них йдуть паралельно до поверхні цементу, інші, більш товсті, перетинають товщу цементу в радіальному напрямку, проходять через періодонт, вплітаються в окістя альвеоли (відповідають проривним, або шарпеєвським, волокнам).

Цемент, який оточує бічні поверхні кореня, не містить клітин. Це безклітин­ний цемент (первинний). Цемент, який розташовується біля верхівки кореня, а в багатокореневих зубах ~ у міжкореневих ділянках, містить велику кількість клітин (цементоцитів). Цементоцити розташовуються в кісткових порожнинах і за будовою нагадують остеоцити. Цементоцити мають витягнуту полігональну форму, харак­теризуються наявністю численних відростків, які анастомозують з відростками сусідніх цементоцитів і дентинобластів. На відміну від кістки, у цементі немає кровоносних судин і живлення відбувається дифузно через судини періодонту Циркуляція рідини в твердих частинах зуба здійснюється за рахунок тиску крові в судинах пульпи і періодонту. Зв'язок канальців цементу з канальцями дентину є додатковою системою живлення останнього в випадках порушення крово­постачання пульпи.

Пульпа зуба. Периферійний, проміжний та центральний шари пульпи.

Пульпа - це м'яка тканина зуба. Фізіологічні особливості пульпи зуба відпові­дають загальній уяві про сполучну тканину, її біологічні властивості і пластичні можливості. Будова пульпи і процеси життєдіяльності, які в ній відбуваються, різно­манітні. Стоматолог повинен вміти оцінити стан пульпи зуба, враховуючи вік, конституцію, захворювання організму та інші фактори.

Пульпа побудована з пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини. За місцем розташування розрізняють коронкову і кореневу пульпу. Вона має три зони: периферійну, проміжну і центральну.

Периферійна зона пульпи побудована з незрілих колагенових волокон та денти­нобластів, які відіграють вирішальну роль у розвитку і збереженні нормального дентину. Дентинобласти звичайно розміщуються кількома (6-8) рядами. Клітини розташовуються паралельно і постійно дотикаються одна до одної. Міжклітинні щілини містять колагенові волокна Корфа. Довжина дентинобластів не перевищує ЗО мкм, ширина - 6 мкм. Ядро дентинобласта лежить у базальній частині клітини, цитоплазма дрібнозерниста, базофільна. При вивченні в електронному мікроскопі видно (рис.ЗО), що дентинобласти мають видовжене тіло і довгий відросток (Томса), спрямований до дентину. Тіло клітини містить добре розвинену гранулярну ендо­плазматичну сітку, великий комплекс Гольджі. Відросток Томса розташовується назовні від замикальної пластинки, не містить ендоплазматичної сітки, а запов­нений секреторними гранулами, окремими пухирцями, мікротрубочками і філаментами. Міжклітинний простір, який оточує основу відростків, містить матрикс предентину. Пізніше в предентині відкладаються солі вапна і він пере­творюється в дентин. Матрикс дентину на 90% складається з колагену і на 10% - з фосфопротеїдів. Процес синтезу преколагену і його секреція відростками дептино-бластів відбувається таким же чином, як і в фібробластах сполучної тканини. Вважають, що відростки дентинобластів беруть участь у постачанні мінеральними солями дентину і емалі.

Деякі дослідники під шаром дентинобластів у коронковій пульпі виділяють вільну від клітин зону (шар Вейля), який, на їх думку, містить нервові елементи.

Наступним є проміжний шар пульпи, багатий на клітини. У цьому шарі роз­мішуються незрілі колагенові волокна і дрібні клітини мезенхімального поход­ження, предентинобласти, які в результаті диференціювання замінюють дентино­бласти, що гинуть.

Внутрішній, центральний, шар пульпи складається з клітин і волокон пухкої сполучної тканини, кровоносних судин, нервових волокон і закінчень. Серед клітин (пульпоцитів) - фібробласти, макрофаги, адипоцити, тканинні базофіли, плазмоцити, адвентиційні клітини, лейкоцити (грануло- і агранулоцити). Серед волокон переважають колагенові, довкола кровоносних судин і дентинобластів розміщуються ретикулярні і вищезгадані волокна Корфа. Еластичні волокна відсутні. Склад основної (аморфної) речовини пульпи типовий для пухкої сполуч­ної тканини (вода, білки, ліпіди, полісахариди, мінеральні речовини). Вміст полі­сахаридів - 0,5%-5,0%, (глікозаміноглікани сульфатовані і несульфатовані). Основна речовина створює умови для пересування клітин, здатних до руху, є шляхом транспорту поживних речовин і продуктів метаболізму.

Пульпа тісно пов'язана з дентином, має зв'язки з цементом і пародонтом. Відомо, що пульпа живить тверді тканини зуба, забезпечуючи їх високу резистент­ність. Неповноцінність пульпи сприяє крихкості твердих тканин, відлому емалі, а також ураженню карієсом. Особливу увагу привертає система пульпа-дентин. Канальці дентину заповнені циркулюючою дентинною рідиною, яка живить тверді тканини з боку пульпи. Кровоносні судини пульпи віддають в оточуючу тканину плазму, постачаючи дентинні капальці розчиненими в ній речовинами через від­ростки дентинобластів, У рідині містяться всі сполуки, необхідні для транскапіляр-ного обміну і збереження захисної функції пульпи.

Пульпа, виходячи зі структури, виконує такі функції: дентиноутворення, захис­ну, адаптаційну, поглинаючу, імунну, реактивну. Тобто, пульпа, яка є сполучною тканиною, має властиві цій тканині загальні функції, і специфічні (дентино­утворення), що надає їй особливого значення в організмі людини.