Звапнування дентину. Дентинні кульки. Інтерглобулярний дентин.

У процесі розвитку зуба дентин першим з'являється в коронці наприкінці четвертого місяця ембріогенезу. В утворенні дентину активну участь беруть дентинобласти. Вони синтезують фібрилярні структури дентину, тобто, колагенові волокна І типу, і складові частини основної речовини. Мінеральні солі відкладають­ся в основній речовині між колагеновими фібрилами. Звапнування самих колаге­нових волокон не відбувається. Кристали мінеральних солей можуть розташовува­тись по ходу колагенових фібрил під прямим кутом до дентинних канальців. Поряд з цим, у дентині спостерігається інша форма відкладання кристалів вапна - у вигляді кульок. Така форма є найбільш типовою для звапнування дентину. Зливаючись між собою, кульки утворюють суцільний шар дентину. Звапнування дентину навіть у нормальних зубах відбувається нерівномірно. У результаті цього в зубах дорослої людини залишаються ділянки мало- або зовсім незвапненої основної речовини, обмежені характерними кулястими поверхнями. Ці ділянки отримали назву інтер-глобулярного дентину. Він відрізняється від звичайного відсутністю в його складі солей кальцію. Дентинні канальці проходять через інтерглобулярний дентин, не змінюючи свого напрямку і не перериваючись. Особливо чітко ділянки інтерглобу­лярного дентину помітні в коронці зуба поблизу дентинно-емалевої границі. Кіль­кість і розміри цих ділянок мають різну вираженість у залежності від ступеню звапнування дентину. Хоча ділянки незваїшеного дентину зустрічаються в кожному нормальному зубі, збільшення їх чисельності можна розглядати як ознаку недостат­нього звапнування речовини зуба.

У корені зуба ділянки інтер глобулярного дентину мають вигляд тісно роз­ташованих зернят чорного кольору, які широкою смугою тягнуться вздовж межі з цементом, утворюючи зернистий шар Томса.

Предентин. Вторинний дентин. Прозорий дентин. Реакція дентину на пошкодження.

У дентині сформованого зуба є ще одна зона, яка в нормі не звапнюється. Це внутрішня зона, найближча до пульпи частина припульпарного дентину, яка при­лягає безпосередньо до шару дентинобластів. Через неї проходять дентинні каналь­ні і волокна Томса, які далі прямують у звапнований дентин. Ця ділянка носить назву предентину і є місцем постійного росту дентину. Ріст не припиняється і в дорослої людини, тому спостерігається поступове звуження пульпарної порожнини.

У зубах людей похилого віку солі вапна відкладаються не тільки в основній речовині дентину, але й в канальцях, викликаючи тим самим облітерацію просвіту частини з них. Через це показники заломлення канальців і основної речовини вирівнюються, і такі ділянки здаються прозорими. Це так званий прозорий, або склерозованнй дентин.

Якщо в результаті патологічного процесу частина дентинобластів з відростками гине, внутрішні кінці канальців заповнюються іррегулярним (вторинним) ден­тином, а порожнини канальців внаслідок розпаду їх вмісту - повітрям. Такі канальці на шліфах при спостереженні в прохідному світлі здаються чорними. Вони названі "мертвими трактами" дентину і відповідають ділянкам із пониженою чутливістю (рис.29).

Дентин, який утворюється в зубі після його прорізування, називається вторин­ним. Він відрізняється від первинного менш правильною структурою (змінюється хід і число дентинних канальців, порушується звапнування - стає або сильнішим, або слабшим). Продукція вторинного дентину посилюється при подразненнях волокон Томса (карієс, підвищена стертість емалі, препарування порожнини зуба та інші). У пульпі можна бачити відкладання маси вторинного дентину з неправиль­ним розташуванням волокон і канальців, тобто іррегулярного дентину (дентиклі або камені пульпи).