1.Інноваційність як ознака сучасності.

2. Схарактеризувати вимоги до освітнього рівня фахівців сучасного високотехнологічного виробництва.

3. Визначити специфіку інноваційного навчання у початковій школі та його роль у розвитку самоцінної особистості.

4. Співробітництво та співтворчість як характеристики інноваційності у процесах навчання і виховання у початковій школі.

Тема 3. Сучасні підходи до організації навчання й інтерактивні технології.

Мета лекції: ознайомити студентів із поняттям “педагогічна технологія” та сучасними підходами до організації навчання в початковій школі.

План лекції

1.Особливості впровадження інтерактивних технологій у навчальний процес.

2. Принципи застосування інтерактивних технологій.

3. Обґрунтування ефективності використання сучасних підходів до організації навчання в початковій школі.

Зміст лекції

Педагогічний процес представляє собою складну систему різних видів діяльності учителя і учнів, передбачає визначення мети і змісту навчання і виховання, організацію та матеріально-технічне забезпечення, створення необхідного соціально-психологічного клімату тощо. Специфіка педагогічного процесу, його структура і зміст вимагають діяльності педагога-майстра, який реалізує на практиці функції розвитку, навчання й виховання людей.

Сучасна діяльність педагогів має бути різноманітною, варіативною, такою, що враховує потреби і можливості учня; гнучкою, адаптивною, здатною реагувати на зміни в освітньому просторі; неповторною, особливою, творчою – за характером, спрямованою на самореалізацію та саморозвиток особистості.

Головне завдання викладача-майстра:

• навчити учнів учитися, тобто з пасивних виконавців указівок учителя перетворити учнів в активних суб‘єктів власного навчання;

• сприяти створенню ситуацій успіху, умов для самовираження і самореалізації;

• сприяти успішній діяльності учнів у процесі навчання як на уроках, так і в позаурочний час.

Сучасний учитель має бути справжнім майстром своєї справи – досконало володіти прийомами педагогічної майстерності.

Нині особливого значення набуває професійна майстерність учителя, уміння тонко інструментувати вплив на особистість і будувати його як психологічно обґрунтований акт. Вирішальною умовою ефективності процесу навчання учнів у початковій школі є застосування необхідних педагогічних методів і прийомів.

Педагогічна майстерність включає основні підсистеми: педагогічна технологія; педагогічна творчість; педагогічна культура; знання предмета; педагогічний стиль.

Сьогодні можна стверджувати, що перехід на ринкові відносини стосуються освіти і культури. Тому для педагогів ринкової системи освіти І.П.Підласий пропонує розуміти технологію виховання і навчання як “комплексний педагогічний вплив, що дозволяє одержати педагогічний продукт заданої кількості та якості відповідно до запрограмованих витрат часу, сил і засобів”. Учитель повинен перетворитися на педагога-технолога, а учень – стати активним учасником процесу навчання. Методична майстерність сучасного учителя має розвиватися “не через забезпечення його великою кількістю готових рецептурних посібників і широке використання готових поурочних розробок. Йому потрібні передусім фундаментальні знання з базового предмета, висока загальна культура і ґрунтовна дидактична компетентність”.

У сучасній педагогічній літературі досі не існує єдиних, вичерпних визначень понять “освітні”, “педагогічні” технології. Деякі дослідники нараховують близько 300 трактувань цих термінів, що різняться за змістом. Одні науковці під терміном “технологія” розуміють управління педагогічними процесами, інші – способи організації діяльності учнів, різноманітні методи і прийоми досягнення педагогом навчальної мети. У глосарії термінів ЮНЕСКО поняття “педагогічна технологія” трактується як конструювання й оцінювання освітніх процесів шляхом урахування людських, часових та інших ресурсів для досягнення освіти.

Ф.Янушкевич і Ч.Г.Куписевич під технологією навчання розуміють сукупність методико-організаційних дій, спрямованих на оптимізацію процесу навчання шляхом раціонального використання в цьому процесі сучасних технічних засобів та дидактичних матеріалів, включаючи комп‘ютери.

М.В.Кларін, аналізуючи певний досвід, пропонує розглядати “технологію навчання” і “технологію в навчанні”. Технологію навчання він пов‘язує з розробкою оптимальних методик викладання, а технології в навчанні – з використанням різноманітних дидактичних засобів.

Акцентуючи увагу на діяльності педагога як на процесі безперервного вирішення різних педагогічних завдань, М.Е.Полєнова подає педагогічну технологію як “сукупність науково-обґрунтованих способів організації педагогічної діяльності (у тому числі способів і педагогічного впливу на самого себе і на вихованців), здійснення яких приводить до оптимального вирішення поставлених завдань”.

Педагогічна технологія відповідає на запитання: як, у який спосіб (методами, прийомами, засобами) досягти поставленої педагогічної мети, установлюючи порядок використання різних моделей навчання.

Так, В.П.Беспалько визначає педагогічну технологію як систематичне та послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого педагогічного процесу.

Технологія навчання відображає шлях засвоєння конкретного навчального матеріалу в межах педагогічної технології. Деякі дослідники називають її ще й дидактичною технологією .

П.М.Гусак технологію навчання розглядає як науково обґрунтовану організацію навчально-пізнавальної діяльності учнів у структурі певної педагогічної системи. Автор стверджує, що технологія визначає спосіб реалізації змісту освіти, який передбачений навчальними програмами, системою методів, форм і засобів навчання з позицій ефективного забезпечення діагностичних цілей .

Важливим є аналіз визначених П.М.Гусаком вихідних психолого-педагогічних позицій технології диференційованого навчання :

• визнання особистості учня як центральної фігури навчального процесу;

• урахування індивідуально-типологічних особливостей учнів в організації навчального процесу;

• оптимальне поєднання індивідуального характеру засвоєння знань з колективною організацією навчальної діяльності учнів;

• варіативність цілей і змісту навчання, способів діяльності, організаційних форм та засобів навчання;

• свобода і самостійність учнів у виборі власної траєкторії навчання;

• систематичний зворотній зв‘язок, побудований на засадах об‘єктивності оцінювання знань і умінь учнів;

• завершеність навчання, що зумовлюється структуруванням змісту навчального матеріалу та повним засвоєнням кожної його структурної одиниці;

• організаційно-методичне забезпечення навчального процесу на основі врахування механізмів управління;

• стимулювання позитивної мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів і учителів.

Аналіз зазначених позицій дозволяє нам здійснити дослідницьку діяльність у процесі навчання учнів початкової школи , оцінити результати втілення конкретної технології у педагогічний процес, побачити перспективу роботи щодо застосування методики оптимізації у школі.

Незважаючи на різні підходи до пояснення суті та змісту педагогічної технології, вона покликана створювати оптимальні умови для розв‘язання практичних завдань і є процесом комплексного впливу на особистість.

Педагогічна інноватика полягає у постійному пошуку і впровадженні нових ефективних технологій навчання. Проблеми інновацій досліджують К.Ангеловськи, М.В.Кларін , М.І.Лапін , Е.І.Огарьов, В.Г.Оношкін , В.Ф.Паламарчук , І.П.Підласий , С.Д.Поляков , А.І.Пригожин , В.А.Сластенін , Н.Р.Юрсубекова та інші.

Використання інноваційних технологій навчання вимагає такої організації педагогічного процесу, де головним стає не формальне засвоєння знань, умінь і навичок, а пошук варіантів розв‘язання проблем, аналіз альтернатив. Розв‘язання цих проблем потребує впровадження оптимальних засобів та активних методів навчання у процес навчання молодших школярів, що дозволяє підвищити активність і творчість усіх учасників процесу навчання, найбільш повно реалізувати власні потенційні можливості, розвиває здібності спілкування з іншими людьми у різних ситуаціях.

В інноваційній діяльності вчителів надано перевагу особистісно орієнтовній технології; технології критичного мислення як основі розвитку особистості, які сприяють розвитку творчих здібностей та умінь дитини Для здійснення технології навчання необхідним є комплекс навчальної та контрольної літератури. До комплексу входять підручники, робочі зошити з друкованою основою, технологічні картки з тестами, задачами, вправами щодо періодичного контролю. Процес упровадження подібного комплексу для здійснення, будь якого методу , програми, методики навчання може бути як ефективним, так і ні для конкретних умов, але слід пам‘ятати, що кожна новація є породженням своєї епохи.

Процес розробки конкретної педагогічної технології можна назвати процесом педагогічного проектування. У сфері освіти проектування охоплює всі його компоненти, починаючи від змісту навчальних програм, підручників і закінчуючи засобами навчання.

Слід зазначити, що технологія відрізняється від методики. “Методика виникає в результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія ж проектується, виходячи з конкретних умов, й орієнтується на заданий, а не передбачуваний результат ”. Для технологічного навчання обов‘язковим є постійний зворотний зв‘язок, коригування подальшої діяльності.

Таким чином, технологія – це комплекс, що складається з:

1. запланованих результатів;

2. засобів оцінювання для коригування та вибору оптимальних методів, прийомів навчання в конкретній ситуації;

3. розробленого педагогом на цій основі набору моделей навчання.

Очевидно, що технологія навчання забезпечує проектування процесу навчання і досягнення поставлених цілей. Методика навчання виступає компонентом технології навчання, яка, у свою чергу, організовує педагогічний процес, уточнює характер процедур, операцій і засобів досягнення дидактичних цілей та одержання передбачуваного результату. Застосування гуманістично-спрямованих педагогічних технологій у навчанні сприяє становленню особистості учителя, спроможного творити і діяти в сучасному світі. Підготовка учителів до інноваційної діяльності має включати активну творчу діяльність, науково-дослідну роботу, спрямовуватися на формування індивідуального стилю діяльності. Іноваційні технології у початковій школі передбачають не тільки підвищення якості викладання а й підвищення якості контролю за рівнем засвоєння знань, умінь і навичок учнями з певного навчального предмета.

Соціальні умови і відповідні їм зміст, методи, форми постійно змінюються, тому існують певні вимоги до учителя щодо методики викладання навчального предмета. Знання предмета представляє базу для творчості учителя, що стосується змісту, методики його викладання. За даними досліджень, якщо спеціаліст не володіє новою сучасною інформацією з предмета, то за рік його кваліфікація знижується на 20-25%. Щоб не відставати, йому потрібно витрачати біля 20% власного часу на вивчення передових наукових досягнень. Стиль учителя має бути індивідуальним. Оптимальний стиль характеризується впевненістю у своїх позиціях, прагненням постійного самовдосконалення, різноспрямованістю позитивного відношення до справи, до самого себе, до учнів. Для ефективного навчання у школі важливі всі рівні пізнання і всі види методик і технологій.

Досвід у навчанні та вихованні, ерудованість учителя дозволяє вивчати навчальний предмет з перспективою, передавати інформацію, яка забезпечує учням критичне мислення. Робота за трафаретом, звичка пошуку відомих рецептів збіднюють педагогічний процес і негативно впливають на авторитет учителя.

Творчість учителя базується на повноті інформації, науковому прогнозуванні, вмінні щоразу по-новому й ефективно застосовувати в навчально-виховному процесі різні комбінації засобів, форм і методів педагогічної взаємодії.

Цілі та методи навчання діалектично взаємопов‘язані. Кожний навчальний предмет має ціль, яка специфічна тільки для нього. Цей факт викликає необхідність застосування загальних методів та виконання конкретних дій з реалізації цих методів.

Пріоритетом розвитку освіти, як визначено Національною доктриною, є створення індустрії сучасних засобів, розвиток інформаційних технологій та впровадження їх в освітню галузь, що забезпечить подальше вдосконалення навчально-виховного процесу з метою підготовки молодшого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві .

Існує величезна кількість засобів навчання, тому перед учителем постає питання добору та конструювання засобів в інтересах підвищення якості педагогічного процесу. Успіх упровадження сучасних засобів навчання залежить саме від того, як учитель може розібратись у створеній ситуації, поєднати всі можливі нюанси, створити методологічну, психологічну та наукову базу для роботи учнів. Упровадження чогось нового – це експеримент, результати якого залежать переважно від особистості учня. Від нього залежить, наскільки швидко та інтенсивно зростає роль учня як суб‘єкта навчання. Учитель покликаний бути терпимим до думок інших, задовольняти їх активність, вірити в можливості кожної дитини.

Запитання для самоперевірки:

1.Зазначити основні особливості впровадження інтерактивних технологій у навчальний процес.

2. Схарактеризувати принципи застосування інтерактивних технологій.

3. Обґрунтувати механізм визначення ефективності використання сучасних підходів до організації навчання в початковій школі.