Інструменти та пристосування
Інструменти та пристрої, які застосовуються при виготовленні макетів поділяються на такі групи:
Вимірювально-розмічувальні: циркульні, лінійки, вимірювачі, штангенциркулі, кутники, шила, голки, шаблони, лекала, трафарети.
Вимірювання та розмічування повинні виконуватися з максимальною точністю, аби уникнути невідповідностей деталей та співпадання ребер з’єднання при згортанні фасадних розгорток в об’єм. Розмічування деталей із паперу, картону та інших матеріалів, які не потребують подальшого оздоблення непрозорими фарбами, виконується тільки із зворотного боку. Шила та голки використовують для виконання деталей і розгорток у тих випадках, коли неможливо виконати розмічування із зворотного боку. Шаблони та трафарети застосовують при виготовленні великої кількості однакових деталей.
Розкрійні та розпилювальні: пили, лобзики, ножівки, циркулярки тощо.
Вони призначаються для роботи з товстими і міцними матеріалами (деревина, товстий картон, оргскло).
Стругальні: рубанки, фуганки, стамески.
Ці інструменти застосовуються, головним чином, для опорядження деталей із деревини.
Інструменти для свердління, нарізки та опорядження матеріалів.
Вони призначаються для обробки паперу, картону, деревини, оргскла, гіпсу та ін. Найчастіше використовуються різці, які виготовляються із загартованого ножовочного полотна (по металу), ріжучим кромкам яких надається різноманітна форма. Такі різці обов’язково опоряджуються міцними та зручними ручками, які роблять їх безпечними в роботі (див. рис. 3.1).
Правильне заточування інструментів, які застосовуються в макетних роботах, є передумовою для якісного та швидкого виготовлення деталей макета. Ріжуча кромка інструмента повинна бути рівною, гострою, без вибоїн та вищерблень. Їх грубе заточування виконується на точильному верстаті з наступним доведенням на абразивних брусках різної крупності, включаючи бруски найтоншого ґатунку. Завершальне доведення ріжучих кромок виконується на тонкому абразивному камені з водою або гасом.
До додаткових інструментів та обладнання, які використовуються в макетних роботах, слід віднести:
деревообробні верстати (типу «Умілі рику»), за допомогою яких можна виконати наступні операції: розкрій картону, фанери і тонкої деревини, заточення інструменту, шліфування дерев’яних та пластмасових деталей, токарні роботи по дереву й оргсклу;
верстати для розкрою пінопластів (вертикального та горизонтального нарізування) (див. рис. 3.2);
електричні та ручні дрилі і коловороти;
електролобзики для розкрою картону й тонкої фанери;
струбцини, лещата, затискачі, преси для фіксації деталей, що склеюються, кондуктори;
компресори (що застосовуються в холодильних агрегатах) для аерографів та пульверизаторів.
При роботі з гіпсом необхідні сита для просіву гіпсу, крейди та місткості для їх затворення.
Для нарізування паперу й картону в якості основи, що захищає робочу поверхню столу, на якому виконується розкрій розгорток, від порізів, використовується лист реліну або лінолеуму.
Аби уникнути розколу, деревина шпона перед розкроєм обов’язково фіксується із зворотного боку шляхом наклеювання тонкого паперу або тушової кальки.
Аналогічно макетам із деревини виконуються заготовки із пінопласту, органічного скла, фанери.
При виготовленні макета із гіпсу попередньо відливаються заготовки елементів з невеликим збільшенням їх об’єму для наступного опорядження шляхом зрізки зайвої товщини. Потім виконується попереднє збирання об’єкта з метою підгонки елементів. Тонкі та складні за формою елементи армують тонким дротом, цвяхами, нитками, металевою сіткою, тканиною, дерев’яними планками і рейками.
Збирання макета здійснюється у такій послідовності:
попереднє збирання об’єму (без склеювання) з метою підгонки елементів один до одного і визначення форми та розмірів архітектурних деталей;
виготовлення та монтаж архітектурних та декоративних деталей;
остаточне склеювання елементів;
виготовлення архітектурних та декоративних деталей по місцю.
По закінченні склеювання макета виконуються операції, що включають у себе камуфляж дефектів збирання: наклейка стрічок з паперу, шпаклювання щілин, вклейка або забивання дерев’яних клинців, трісок у шпарини, що утворилися, і т.п. Після цього виконуються опоряджувальні роботи: ґрунтовка та пофарбування даху, стін архітектурних деталей.