5. Методика проведення обмірів архітектурних об’єктів
5.1. Історико-архівні пошукові роботи
Цей етап передбачає збирання, виявлення, упорядкування та вивчення письмових й ілюстративних матеріалів і документів, у яких містяться відомості про об’єкт, його описи та зображення.
5.2. Попередні роботи
Попередні роботи полягають у виконанні схематичних обмірів об’єкта, візуальному обстеженні та визначенні обсягів робіт, розподілі робіт між ланками й окремими членами ланок.
5.3. Натурні пошукові роботи
5.3.1. Археологічні, дослідження,, зондажі, шурфи, розкриття
Зондаж – це один із видів розкриття об’єкта, який має місцевий характер, невеликий за розмірами й виконується для перевірки тих чи інших припущень реставраторів стосовно первісного вигляду об’єкта. Виконання зондажа, тобто зняття на незначній площі стіни, підвалин, покрівлі більш пізніх нашарувань фарби, тиньку, обшивки дає можливість точно та документально виявити послідовність виникнення окремих частин споруди, встановити їх первинність й вторинність.
Зондажі виконуються у всіх місцях об’єкта, де це потрібно для виявлення можливих змін об’єкта за час його існування.
Результати зондажів ретельно обміряються, фіксуються фотознімками та описами.
Шурф – невеликі викопані заглиблення в землі розмірами 1 x 1,5 – 2 м у плані та необхідної глибини. Шурфи закладають біля стін споруди для виявлення глибини закладки підвалин, форми та висоти цоколя, який увійшов у землю, виявлення підвалин неіснуючих споруд та інших частин об’єкта. Під час виконання шурфів можуть бути виявлені частини об’єкта, які з різних причин у різні часи впали на землю. Знахідки такого роду можуть мати неабияку цінність, оскільки можуть сприяти відновленню втрачених фрагментів чи деталей.
5.3.2. Рисунки, акварелі, фотографії об’єкта, що обміряється
При обмірах виконується фіксація об’єкта, яка полягає у відтворенні його в рисунках, акварелях і фотографіях.
Рисунки дають приблизне уявлення про об’єкт, його фрагменти та деталі. Вони є допоміжним матеріалом при виконанні креслень. Рисунки, повинні виконуватися чіткими лініями, правильно відтворювати пропорції частин зображення. Світлотіньове моделювання повинно доповнювати рисунок, давати уявлення про об’ємно-просторову організацію об’єкта, але не деформувати форми та не завуальовувати деталі.
Акварелі виконуються з метою документальної фіксації колірного вирішення об’єкта. Колірні ефекти, які виникають при зміні освітлення об’єкта, не повинні враховуватися. Акварельні зображення виконуються в ортогональних проекціях. Відповідність кольору зображення та оригіналу визначається шляхом прикладання акварельного малюнка до площини, яка зображується.
Фотографії (світлини) забезпечують документальне зображення об’єкта з великою точністю та достатньою повнотою. Фотографувати об’єкт і його частини необхідно під кутами, наближеними до прямих, бажано у розсіяному світлі. Під час фотографування можна розміщувати поруч з фрагментом, який фотографується, мірну рейку,тасьму з поділом на сантиметри чи дециметри залежно від розмірів фрагмента.
5.3.3. Прориси, естампажі, шаблони
Із метою точнішого відображення окремих фрагментів і деталей об’єкта застосовують допоміжні засоби:
прориси – фіксування розписів, мозаїк, фресок шляхом зняття з них кальок,на які потім наносять кольори оригіналу за допомогою акварельних фарб. На загальних кресленнях об’єкта прориси фіксуються кількома точками, прив’язаними до координат;
естампажі – рельєфні копії з окремих деталей скульптурного оздоблення об’єкта, невеликих, але складних архітектурних деталей. Естампажі виконуються за допомогою пластиліну чи глини методом зняття відбитків і подальшого відливання у гіпсі. Окремі точки естампажів обов’язково прив’язуються координатним методом на загальних кресленнях об’єкта;
шаблони – фіксування складних, криволінійних фрагментів об’єкта (кронштейнів, ґрат, огорож тощо) шляхом зняття з них кальок. Як у попередніх випадках, окремі точки шаблонів обов’язково прив’язуються до загальних креслень об’єкта.
Прориси, естампажі й відливки з них і шаблони обов'язково оформлюють належним чином і здають разом з кроками, рисунками та кресленнями під час заліку.
5.3.4. Ескізні креслення – кроки
Першим етапом обмірів є виконання ескізних креслень, які мають назву «кроки» (від фр. crocus). Ці креслення виконуються від руки, чіткими лініями, олівцем, з дотримуванням пропорцій. Формат для виконання кроків – 297 x 420 мм. Розташування зображень – вертикальне чи горизонтальне – береться залежно від пропорція об’єкта чи фрагмента, що обміряються. Ліворуч (при горизонтальному розташуванні креслень) або зверху (при вертикальному розташуванні) необхідно залишити вільну від креслень смугу завширшки 30 мм для подальшого зшивання кроків. З решти боків треба залишити чисті смуги завширшки 10 – 15 мм (рис. 5.3.3.1).
У правому нижньому кутку розмішують текст такого змісту:
«Назва населеного пункту, в якому розташовано об’єкт;
поштова адреса об’єкта;
найменування об’єкта; найменування змісту креслення (фасад, план, деталь А тощо);
крок рисував (прізвище, ім’я, по батькові, підпис);
обміряли (прізвища, імена, по батькові, підписи);
дати початку та завершення обмірів;
аркуш № _______. Усього аркушів ____.
Усі написи, літери та числа виконують чітким архітектурним шрифтом висотою 3,0 – 3,5 мм.
Розміри на кроках проставляються у міліметрах. На кроках фасадів, які мають складні фрагменти чи деталі, вказують лише їх граничні розміри. Самі ж фрагменти чи деталі зображуються на окремих аркушах, на яких проставляється решта розмірів. При цьому на загальних кроках обов'язково позначаються фрагменти, які виносяться, та вказується номер аркуша, на якому ці фрагменти зображено.
При наявності руйнацій, тріщин, добудов вони обов'язково позначаються на кроках, надписуються й обміряються.
Після того, як кроки будуть виконані, починають безпосередні обміри об’єкта.
Рис. 5.3.4 – ескізне креслення – крок