1. Види обмірів

Залежно від цілей виконання та за точністю обміри поділяються на реєстраційні, необхідні для визначення загальних габаритів споруд; інвентаризаційні, необхідні для державної паспортизації споруд (обміряються переважно плани та розрізи); архітектурні, тобто повні обміри з метою фіксації існуючого стану споруд, які мають правильні геометричні форми без деформацій, руйнацій чи перебудов; археологічні – найбільш точні обміри, під час яких ретельно фіксуються усі деформації, відхилення від вертикальних і горизонтальних напрямів й прямих кутів, втрати, руйнування, часові нашарування, добудови тощо.

Під час навчальної практики виконуються обміри, які поєднують у собі елементи архітектурних і археологічних обмірів з метою якнайповнішого вивчення методики обмірних робіт.

2. Матеріали, інструменти, прилади і обладнання для проведення обмірів та їх призначення

2.1. Матеріали

При обмірах архітектурних об’єктів використовують такі матеріали:

• папір креслярський формату A3 (297 x 420 мм) для виконання обмірних ескізних креслень в обсязі, необхідному для повної фіксації об’єкта;

• планшет чи тека з цупкого картону формату A3 із пристроями для фіксації паперу (зажимами, наклеєними кутниками, кнопками тощо);

• олівці креслярські «ТМ», «М», «НВ», «В» для виконання обмірних ескізних креслень;

• гумка для виправлення помилок на ескізних кресленнях;

• калька рулонна для зняття шаблонів і виконання прорисів;

• копіювальний папір для зняття відбитків площинних і прорізних орнаментів чи деталей;

• пластилін чи глина для зняття відбитків-естампажів із рельєфних деталей об’єкта;

• дріт із м’якого металу (мідь, алюміній) для зняття шаблонів із криволінійних деталей;

• олійна фарба для нанесення позначок на стінах об’єкта;

• кольорова крейда та малювальний вугіль для тих самих цілей.

2.2. Інструменти

При обмірах архітектурних об’єктів використовують такі інструменти:

• гідростатичний нівелір, який являє собою гумовий шланг, заповнений водою, у кінці якого заправлено скляні трубки, з’єднані тимчасовим шматком такого ж шлангу (рис. 2.2.1а); гідростатичний нівелір використовують для нанесення на об’єкти, що обміряються, ідеальної горизонтальної лінії (так званого «нуля»), від якої виконують виміри висот точок на фасадах об’єктів;

• теслярський рівень (ватерпас) (рис. 2.2.1б), за допомогою якого горизонтально встановлюють рейки, кутники для обмірів частин фасадів, що виступають;

• тасьмяна рулетка, дубльована металевим кордом довжиною 10 м, для безпосереднього виконання обмірів (рис. 2.2.1в);

• висок для визначення відхилень ліній фасадів від вертикального напрямку (рис. 2.2.2а);

• телескопічна вудка або довга (3 – 4 м) рейка з гачком на кінці для підвішування рулетки при вимірах недосяжних точок на фасадах (рис. 2.2.2б);

• металеві чи дерев’яні вішки довжиною 1,2 – 1,5 м у кількості не менше чотирьох для фіксації кутів базису навколо об’єкта (рис. 2.2.2г);

• шнур нейлоновий товщиною 1,5 – 2,0 мм довжиною на 10-20 м більшою за периметр об’єкта для виконання обноски базису (рис. 2.2.2в);

• молоток чи невелика кувалда для забивання вішок (рис. 2.2.3а);

• штангенциркуль з глибиноміром для вимірювання глибинних розмірів на деталях об’єкта (рис. 2.2.3б);

• скребачка для зчищення з фрагментів і деталей об’єкта нашарувань тиньку, фарби, бруду та ін. (рис. 2.2.3в);

• різак чи перочинний ніж для загострення олівців (рис. 2.2.3г);

• пензель № 5 – 7 (плоский) для нанесення позначок олійною фарбою на стінах об’єкта (рис. 2.2.3д);

• кутник для вимірювання виносів фрагментів фасадів (рис. 2.2.4а);

• дерев’яна рейка з рівними гранями для вимірювання виносів карнизів, кронштейнів тощо (рис. 2.2.4б);

• лопати штикові та совкові для виконання шурфів (часткових розкрить підвалин, зняття культурного шару поблизу об’єкта) (рис. 2.2.4в);

• зубила для виконання зондажів стін (рис. 2.2.4г).

* У навчальних обмірах тасьмяну рулетку можна замінити на металеву.

* Довжина рулетки обмежена тим, що у міру того, як розмір мірної стрілки перевищуватиме 10 м, при обмірах значних довжин ймовірне суттєве провисання стрічки, що погіршить точність вимірів.

Рис. 2.2.1: а) – гідростатичний нівелір; б) – теслярський рівень (ватерпас); в) – тасьмяна рулетка	Рис. 2.2.2: а) – висок; б) – телескопічна вудка; в) – шнур нейлоновий; г) – металеві чи дерев’яні вішки

Рис. 2.2.3: а) – молоток; б) – штангенциркуль із глибиноміром; в) – скребачка; г) – перочинний ніж; д) – плоский пензель	Рис. 2.2.4: а) – кутник; б) – дерев’яна рейка; в) – лопати штикові та совкові; г) – зубила