Будова підщелепної та під'язикової залоз.

Підщелепна слинна залоза - складна альвеолярна, місцями альвеолярно-трубчаста, розгалужена залоза. За характером секрету - змішана, білково-слизова. Зовні вона оточена сполучнотканинною капсулою, всередині містить прошарки пухкої сполучної тканини (строма) і між ними часточки (паренхіма). У часточках містяться кінцеві відділи, вставні і посмуговані вивідні протоки (рис. 19).

Кінцеві відділи двох типів: білкові і білково-слизові, тобто змішані. Переважають білкові кінцеві відділи. Кожен ацинус утворений 10-15 сероцитами, на периферії розміщені міоепітеліальні клітини, оточені базальною мембраною. Клітини-сероцити нагадують однойменні клітини привушної залози. Змішані кінцеві відділи за розмірами більші від білкових і складаються з двох видів клітин - слизових і білкових. Слизові (мукоцити) більші від серозних, мають ущільнені і сплющені ядра. У цитоплазмі добре розвинена агранулярна ендоплазматична сітка. Гранули добре забарвлюються муцикарміном. Невелика кількість білкових клітин роз-міщуєтьсаі збоку в вигляді білкового півмісяця ("півмісяць" Джіануцці). Секрет поступає в міжклітинні секреторні канальці, а далі - у вставні протоки. Останні вистелені плоским або кубічним епітелієм і менш розгалужені, ніж у привушній залозі. Наступні протоки - посмуговані, розвинені добре, вистелені призматичним епітелієм з темними, світлими дрібними малодиференційованими і дрібними трикутними клітинами. У деяких тварин, окрім посмугованих проток, є гранулярні відділи. В їх клітинах знаходять гранули з трипсиноподібними протеазами, гормональними і рістстимулюючими факторами (ендокринна функція).

Кінцеві відділи, вставні і посмуговані протоки охоплюються міоепітеліоцитами. Загальна протока підщелепної залози (протока Вартона) впадає в ротову порож­нину на передньобічній поверхні вуздечки язика.

Під'язикова залоза - складна альвеолярно-трубчаста розгалужена залоза, за типом секрету - змішана з перевагою слизового компоненту. Білкових відділів мало. Змішані ацинуси становлять переважну більшість кінцевих відділів цієї залози. Вони містять у білкових півмісяцях серомукозні клітини (мукосероцити), які, поряд із білковим секретом, можуть виробляти слиз. Вставні і посмуговані протоки виражені слабо. Строма розвинена краще, ніж у привушній і підщелепній залозах. Секрет виводиться через малі протоки під'язикової залози (протоки Вальтера, протоки Ривінуса) - вивідні протоки часточок, які впадають у ротову порожнину по під'язиковій складці, і непостійну велику протоку (Бартоліна). Остання відкривається на передньомедіальній поверхні вуздечки язика спільно з протокою підщелепної залози.

Обидві залози закладаються на 6-8 тижні ембріогенезу. Кінцеві відділи формуються на 16 тижні. Секреція починається у чотирьохмісячних плодів.

Язик Розвиток.

Язик - це орган, який бере участь у механічній переробці їжі, акті ковтання, забезпечує артикуляцію (звукотворення), дегустацію. Він складається з м'язового тіла язика, покритого слизовою оболонкою. Язик розвивається з двох зачатків, різ­них за походженням. Передній відділ (верхівка і тіло) виникає з ектодерми дна ротової порожнини, задній відділ (корінь язика) має ентодермальне походження.

Передня закладка язика розташовується на внутрішній поверхні першої зябрової дуги і складається з трьох горбиків - правого, лівого і непарного серед­нього, розміщеного дещо позаду. У ділянці горбиків під поверхневим епітелієм знаходиться мезенхіма (рис.20).

Задня закладка утворена горбиком, який розташовується на внутрішній поверхні глоткової кишки, між вентральними кінцями II і III зябрових дуг. Останні в цьому місці ніби з'єднуються, тому цей горбик має назву скоби (сорulа). Поверхня горбика вкрита ентодермальним епітелієм передньої кишки, під яким міститься мезенхіма.

Горбики поступово розширюються, зливаються і зрощуються. Пізніше з'єд­нуються передня і задня закладки язика. На місці їх з'єднання утворюється борозна у вигляді латинської букви "V" - термінальна борозна. На верхівці борозни зна­ходиться залишок щитовидно-язикової протоки - сліпа ямка. Біля борозни розвиваються жолобуваті сосочки, які мають ентодермальне походження.

Єдина закладка язика росте, потовщується. У зв'язку з цим місце її прикріп­лення переміщується на дно порожнини рота, від якого язик поступово відокрем­люється завдяки глибоким борознам, які проникають під бічні відділи язика. Тіло язика таким чином набуває рухомості.

Сосочки язика утворюються на поверхні слизової оболонки вже на третьому місяці розвитку. Приблизно на восьмому тижні виникають зачатки смакових бруньок. Язиковий мигдалик розвивається на п'ятому місяці ембріогенезу шляхом міграції в мезенхіму лімфоцитів.