Мікро- і ультрамікроскопічна характеристика кінцевих відділів та вивідних проток.

Кінцеві відділи слинних залоз мають форму ацинуса. Клітини ацинусів різної будови. Серозні кінцеві відділи містять сероцити, які виробляють білковий секрет. Слизові кінцеві відділи містять мукоцити, які продукують слизовий секрет. Змішані кінцеві відділи виробляють змішаний секрет (рис. 17).

Сероцити мають конічну форму, апікальний і базальний відділи. В апікаль­ному містяться секреторні гранули, у базальному — ядро і добре розвинена гранулярна ендоплазматична сітка, розміри і кількість гранул залежать від фази секреторного циклу. У секреторних гранулах виявляється альфа-амілаза, ДНК-аза. Міжсероцитами розміщуються міжклітинні секреторні канальці діаметром біля 1 мкм. Другий шар клітин кінцевих відділів - міоепітеліоцити. За походженням — це епітеліальні клітини, за функцією - це міоцити. Вони мають зірчасту форму, їх відростки охоплюють кінцеві відділи, сприяють виділенню секрету з клітин.

Мукоцити слизових кінцевих відділів більші за розмірами від сероцитів. Ядра сплющені і розташовуються базально. Цитоплазма містить слизовий секрет, гра­нули якого зафарбовуються муцикарміном. Серед органел найбільш розвинена агранулярна ендоплазматична сітка.

Серомукоцити розташовуються найчастіше в півмісяцях під'язикової залози, їх секреторні гранули дають реакцію на муцин. Ці клітини одночасно виділяють серозний і білковий секрет. У них добре розвинена гранулярна ендоплазматична сітка.

Вивідні протоки слинних залоз починаються з вставних проток, які вистелені плоским або кубічним епітелієм. Другий шар у них утворений міоепітеліоцитами. Посмуговані вивідні протоки є продовженням вставних і вистелені призматичним епітелієм. Міоепітеліоцити зберігаються. У базальних частинах епітеліальних клітин виявляється посмугованість, зумовлена мітохондріями, розташованими в складках плазмолеми перпендикулярно до базальної мембрани.

Наступними за посмугованими є міжчасточкові протоки, які вистелені двошаровим епітелієм. Далі протоки збільшуються в діаметрі, вони оточені сполуч­ною тканиною і вистилаються багатошаровим кубічним, а протоки залози -багатошаровим плоским епітелієм при впадінні в порожнину рота.

У деяких тварин, окрім посмугованих проток, є гранулярні відділи. їх гранули містять трипсиноподібні протеази і деякі гормональні тарістстимулюючі фактори.

Найкраще система вивідних проток розвинена в привушній залозі, найгірше — у під'язиковій.

Будова привушної слинної залози.

Привушна слинна залоза - це складна альвеолярна залоза, яка виділяє білковий секрет у ротову порожнину.

Закладка відбувається на восьмому тижні ембріогенезу. З епітелію ротової порожнини в підлеглу мезенхіму починають рости епітеліальні тяжі в напрямку до правого і лівого вушних отворів. Від тяжів відгалужуються вирости, з яких спочатку формуються вивідні протоки, а потім - кінцеві відділи. На 16—24 тижні формуються кінцеві відділи, на 8 - 9 місяці в них з'являються просвіти. З мезенхіми на 5 - 6 місяці ембріогенезу диференціюється капсула і прошарки сполучної тканини. Спочатку секрет має слизовий характер.

Привушна залоза вкрита сполучнотканинною капсулою. Від капсули всере­дину заглиблюються прошарки пухкої сполучної тканини, які розмежовують часточки і містять у собі міжчасточкові протоки, кровоносні і лімфатичні судини, нерви (рис. 18).

Кінцеві відділи привушної залози (ацинуси) - білкові (серозні), складаються з секреторних (сероцитів) та міоепітеліальних клітин. Сероцити мають конічну форму, вузьку апікальну частину і широку базальну. Апікальна частина обмежує просвіт ацинуса. Базальна частина містить ядро і велику кількість елементів гранулярної ендоплазматичної сітки. В апікальній частині розташовуються секреторні гранули з різним вмістом секрету. У секреторних гранулах переважає білковий компонент і виявляється альфа-амілаза, ДНК-аза. Між сероцитами в кінцевих відділах розташовуються міжклітинні секреторні канальці, просвіт яких має діаметр близько 1 мкм. З канальців секрет поступає в просвіт ацинуса, а далі - в систему проток: вставну, посмуговану, міжчасточкову і загальну протоку привушної залози (протока Стенона, протока Блазіуса). Вставні протоки вистелені плоским або кубічним епітелієм, посмуговані - циліндричним, міжчасточкові -двошаровим, загальна протока - спочатку багатошаровим кубічним, а в кінцевій ділянці - багатошаровим плоским епітелієм, властивим для слизової оболонки порожнини рота.

Кінцеві відділи, вставні і посмуговані протоки містять несу цільний другий шар міоепітелюцитів. Останні мають зірчасту форму, охоплюють кошиками ці відділи залози та сприяють виведенню секрету.