6.Інвестиційні якості цп.

Головними інвестиційними якостями цінних паперів є: дохідність, зростання, безпека вкладень і ліквідність. Визначення пріоритетів є дуже суттєвим для інвестора, адже кожен інвестор купує інструменти ринку цінних паперів із певною метою. Залежно від мети він і будує свою стратегію.

Однією з основних інвестиційних якостей є дохідність. Дохідність — це можливість отримання інвестором певних доходів у майбутньому, які складаються з курсової різниці та дивідендів або відсотків за цими цінними паперами.

Основним показником при визначенні дохідності тих або інших цінних паперів є ставка дивіденду компанії, яку визначають шляхом відношення чистого прибутку акціонерного товариства до акціонерного капіталу (у відсотках). Після цього ставку дивіденду порівнюють із середньою відсотковою ставкою за довготерміновими вкладеннями населення та депозитами підприємств.

Дохід власника цінних паперів за певний період часу можна визначити шляхом відношення загальної суми доходу, який складається з дивіденду або відсотка і курсової різниці, до ціни придбання цього цінного папера. Зростання капіталу. Внаслідок дії цього чинника вартість початкових інвестицій із часом зростає. За окремими винятками, ринковий курс усіх видів акцій може збільшуватися. Головна відмінність полягає у темпах, якими зростає курс для різних інвестицій. Найбільші можливості зростання вартості треба очікувати від вкладень у прості, так звані акції зростання. Це акції таких підприємств, які в перспективі проектують розширення виробництва і збуту, а тому сплачують низькі поточні дивіденди своїм акціонерам. Якщо це станеться, ціна акцій різко зросте.

Цінними паперами, що забезпечують високе зростання, є прості акції молодих компаній, які запроваджують нові технології і ноу-хау. Середнє зростання капіталу забезпечують довготермінові облігації й привілейовані акції

Найнезначніше зростання спостерігається у короткотермінових облігацій.

Наступною метою інвестора під час вибору цінних паперів є безпека вкладень, тобто здатність емітента нести відповідальність перед інвестором за залучені кошти та забезпечити захист їх від будь-яких потрясінь. Захист інвестора здійснює держава шляхом правового регулювання функціонування ринку цінних паперів. Наприклад, закони України забороняють випуск цінних паперів для покриття збитків від господарської діяльності емітента. Нарешті, ліквідність для інвестора як стратегічна мета означає можливість швидкого і безболісного перетворення активів на гроші.

Відсутність ліквідності у значної частки цінних паперів, що обертаються на українському ринку цінних паперів, становить гостру проблему, що стримує розвиток вторинного ринку. Як наслідок, ліквідність цих цінних паперів забезпечується переважно самими емітентами або торговцями-посередниками (самокотирування). Таку ліквідність можна назвати штучною, адже для інвестора існує небезпека невиконання емітентом або посередником своїх зобов’язань. Щоб запобігти ризику ліквідності, кошти слід інвестувати переважно у високоліквідні ринкові цінні папери.

_______________________

Класифікація цінних паперів за специфікою їхніх інвестиційних якостей

1.За ступенем передбачуваності інвестиційного доходу розрізняють боргові та пайові цінні папери.

Боргові цінні папери характеризуються чіткою передбачуваніс­тю інвестиційного доходу, розмір якого можна визначити в будь-який момент їхнього обігу. Передбачуваність рівня інвестиційного доходу дає змогу без будь-яких проблем зіставити інвестиційні якості боргових цінних паперів як за шкалою «дохідність-ризик», так і за шкалою «дохідність-ліквідність». Крім цього, боргові цінні папери мають пріоритетні права погашення зобов'язань у разі банкрутства емітента.

Пайові цінні папери відрізняються низькою передбачуваністю інвестиційного доходу за ними, що оцінюється за двома параметрами — рівнем виплат дивідендів і приростом курсової вартості папера. За цими цінними паперами за ефективної господарської діяльності емітента можна отримати вищий рівень доходу порівняно з борговими цінними паперами того самого емітента. При цьому для пайових цінних паперів характерний вищий ступінь кореляції доходів з темпами інфляції. Разом з тим нестабільність інвестиційного доходу робить їх більш ризиковими інструментами інвестування. Низька ефективність господарської діяльності емітента може призвести не тільки до втрати інвестиційного доходу за пайовими цінними паперами, а й до часткової (у разі банкрутства — повної) втрати вкладеного в них капіталу.

2.За рівнем ризику, пов'язаного з характером емітента, цінні папери поділяють на такі види:

Державні цінні папери, що представлені в основному борговими зобов'язаннями та мають найменший рівень інвестиційного ризику. Окремі види державних цінних паперів розглядаються навіть як еталон безризикових інвестицій. Разом з тим рівень інвестиційного доходу за такими цінними паперами, як правило, найнижчий. При цьому зміною облікової ставки НБУ держава має можливість впливати на реальний рівень інвестиційного доходу за своїми цінними паперами в періоди різких коливань кон'юнктури фінансового ринку.

Цінні папери місцевих органів влади (як правило, боргові) відрізняються тим, що рівень їхніх інвестиційних якостей залежить від ступеня інвестиційної привабливості відповідного регіону. Такі цінні папери важко віднести до безризикових, хоча рівень інвестиційного ризику за ними зазвичай невисокий (як, відповідно, і ступінь інвестиційного доходу).

Цінні папери, емітовані банками, мають достатньо високі інвестиційні якості, оскільки рівень дохідності за ними значно вищий, ніж за цінними паперами держави й місцевих органів влади. Крім цього, система економічних нормативів банківської діяльнос­ті та високий рівень держаного контролю за нею знижують потенційний ризик інвестування в цінні папери цих емітентів (хоча нерідко трапляються випадки фінансової неспроможності банків).

Цінні папери підприємств мають в Україні найменші інвестиційні якості, що викликано низькою ефективністю господарської діяльності більшості підприємств, унаслідок чого за акціями багатьох з них не виплачуються дивіденди. Рівень інвестиційного ризику за цінними паперами підприємств (особливо венчурними) найвищий. Крім цього, вони характеризуються найнижчим рівнем ліквідності на ринку цінних паперів.

3.За рівнем ризику та ліквідності, пов'язаних з періодом обігу, виокремлюють короткострокові та довгострокові цінні папери.

Короткострокові цінні папери мають високий рівень ліквідності на ринку. Крім цього, короткий період їхнього обігу значною мірою знижує рівень інвестиційного ризику, пов'язаного зі зміною кон'юнктури фінансового ринку й фінансового стану емітентів. Разом з тим відносно низький рівень ризику й достатньо високий рівень їхньої ліквідності визначають відносно невисокий рівень інвестиційного доходу за такими цінними паперами.

Довгострокові цінні папери мають суперечливі характеристики— низький рівень ліквідності й високий рівень інвестиційного ризику. Відповідно вони мають і вищий рівень інвестиційного доходу.

4.За рівнем ліквідності, пов'язаної з характером випуску та обігу, цінні папери поділяють на іменні та на пред'явника.

Іменні цінні папери мають найнижчу ліквідність, що пов'язано зі складною процедурою їх оформлення та більш жорстким контролем емітента за їхнім обігом.

Цінні папери на пред'явника. Зазначена особливість випуску таких інструментів не перешкоджає процесу їхнього вільного обігу, а, відповідно, підвищує потенційний рівень їхньої ліквідності.

За метою випуску цінні папери можуть поділяються на фондові та комерційні.

Фондові цінні папери призначені для формування капіталу (акції, облігації та ін.), а комерційні — для опосередкування товарних відносин (векселі, акредитиви та ін.). Такий поділ цінних паперів наближається до розмежування цінних паперів за сферою обігу (на фондовому та грошовому ринках). Як правило, фондові цінні папери є безстроковими або діють понад рік, а комерційні переважно короткостроковими. Усі без винятку комерційні папери є борговими й випускаються недержавними емітентами та без спеціального забезпечення (застави). У певному розумінні комер­ційні папери є кредитними грошима й лише частково служать для інвестування капіталу. З огляду на цільове призначення цінних паперів їх можна класифікувати на папери для інвестування, кредитування й розрахунків за постачання та зобов'язання.

За ознакою дроблення цінні папери поділяють на роздроблювані й нероздроблювані.

Роздроблювані — це такі цінні папери, номінальну вартість яких може бути змінено (деноміновано), а нероздроблювані — такі, номінальна вартість яких залишається незмінною протягом усього строку існування паперу. Деномінація — це зміна номінальної вартості всіх цінних паперів певного виду, що супроводжується або їхнім дробленням, або консолідацією. Дроблення полягає в емісії цінних паперів певного виду меншої номінальної вартості та їх пропорційному розміщенні серед усіх власників таких цінних паперів. Консолідація — це заміна всіх цінних паперів певного виду на меншу їхню кількість із пропорційними зниженням кількості цінних паперів у всіх власників і збільшенням номінальної вартості. Існують також і безномінальні цінні папери.

Взагалі потрібно підкреслити, що кількість типів, видів, різновидів і модифікацій цінних паперів значно більша, ніж термінів, які їх називають.

Вище було розглянуто загальні властивості цінних паперів, що визначають їхні інвестиційні якості відповідно до наведеної класифікації. Разом з тим головним завданням у процесі фінансового інвестування є оцінювання інвестиційних якостей конкретних видів цінних паперів (акцій, облігацій, депозитних сертифікатів тощо), що обертаються на ринку цінних паперів.

______________________

Оцінка цінних паперів і їх інвестиційних якостей

Як будь-який товар на фінансовому ринку, цінні папе­ри мають споживчі властивості (інвестиційні якості), що прямо впливають на їхню ринкову вартість. Учасників фондового ринку в першу чергу цікавлять такі інвестиційні якості цінних паперів, як надійність, прибутковість і ліквідність.

Для визначення надійності цінних паперів зручніше всього використовувати кредитні або фондові рейтинги емітентів, скла­дені професійними агентствами.

Рейтинг — це така оцінка основних показників емітента (яко­сті управління, платоспроможності, структури капіталу, ділової репутації, ризику видів його діяльності і інше), що знаходить своє вираження в присвоюванні емітенту визначеного місця за умовною шкалою щодо інших об'єктів для порівняння. Фондові рейтинги можуть складатися не тільки у відношенні емітентів, але і безпосередньо у відношенні їхніх цінних паперів, а також у відношенні професійних учасників фондового ринку, що обслу­говують угоди з цінними паперами. Чим вище і стабільніше по­зиції емітента або його цінних паперів у рейтингу, тим вище на­дійність.

Таким чином, рейтинг — це оцінка ризику, пов'язаного з цін­ними паперами даного емітента, в порівнянні з ризиком, пов'язаним з іншими цінними паперами.

На жаль, в Україні поки немає загальнодоступних, регулярно оприлюднюємих кредитних рейтингів підприємств, а фондові рейтинги, які публикуються в офіційних виданнях ДКЦПФР, да­ють уяву про невелику кількість емітентів і їх цінних паперів (20—50 найменувань). До факторів, що свідчать на користь на­дійності цінних паперів, можна також віднести їх наявність у ліс- тингу фондових бірж і ТІС (за котирувальними списками з висо­кими вимогами до допуску — К1 і К2) [8]

Лістинг — включення до списку ЦП, що котируються.

Котирування полягає у визначенні курсів попиту та пропози­ції на ЦП, який складається на біржі.

Надійність цінних паперів можна визначити на основі оцінки фінансового стану емітента без врахування рейтингів і біржово­го лістингу. Надійність емітента в частині виконання грошових зобов'язань за цінними паперами може підтверджуватися задо­вільними значеннями показників платоспроможності, коефіціє­нтів покриття і фінансової стійкості. Дані коефіцієнти несклад­но обчислити за балансами емітентів, тому що фінансова звіт­ність ВАТ й емітентів облігацій підлягає обов'язковому опри­людненню.

Для визначення надійності цінних паперів доцільно також проаналізувати інформацію про їх емісію й статут емітента. Як­що права власників цінних паперів прописані в цих документах нечітко, якщо обмежений доступ акціонерів до інформації про діяльність підприємства, якщо ревізійна комісія і наглядацька ра­да залежні від правління, то все це повинно насторожити інвес­тора і зменшити його довіру до цінних паперів даного емітента.

Власник цінного папера може одержати дохід із двох дже­рел — за рахунок виплат емітента в розмірі, обумовленому в емі­сії, і за рахунок перепродажу цінного папера за ціною вище ціни придбання (приріст ринкової вартості). Дохід за рахунок емітента виплачується у формі відсотка або дисконту (за борговими цін­ними паперами) і у формі дивіденду (за акціями і інвестсертифі- катами).

Дисконт — це особлива форма доходу за борговими цінними паперами, що полягає в тім, що емітент розміщає свої цінні папе­ри за ціною нижче номіналу, а погашає їх за номіналом вартості. Різниця між ціною погашення і ціною придбання дисконтної об­лігації або векселя складає дохід інвестора.

Розмір доходу, що емітент обіцяє виплачувати набувачам цінних паперів, є платою за використання притягнутих фінансо­вих ресурсів. Величина цього доходу повинна перевищувати відсоток виплат за банківськими депозитами (інакше інвесторам буде невигідно вкладати свої кошти в цінні папери) і не пере­вищувати очікуваного доходу емітента від отриманих у ході емісії інвестицій.

7.Акції.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»: акція — цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.

Акція – пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що за­свід­чує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, під­тверджує членство в товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Одночасно акція є одиницею капіталу, переданого акціонерами у користування акціонерному товариству.