23. Теорія ризику Шарпа.

Шарп продовжує розвивати теорію раціон. портфеля Марковіца. Він вводить важл. умову: на ФР обертається один із видів ц.п., який без ризику приносить інвестору дохід наперед відомого рівня. Це держ. облігації. При цьому інвестр є захищеним від ризику.  Відповідно до цієї теорії, співвідношення між ризиком і доходом формуються на кожну акцію. Основна ідея полягає в тому, що амплітуда коливань висоти доходів на ц.п. визначає ризик. Якщо спостерігається неістотне коливання очікуваних доходів певних акцій, то інвест-ня в них є неризиковим. І, навпаки, ц.п. з доходами, які значно відхиляються від очікуваного рівня, є ризиковими.

В основу стратегічного фін-го управління мають бути покладені управління несистемат. ризиком і ретельне вивчення системат. ризику. в моделі Шарпа індивід. ризик певних активів (тобто інвестицій у ц.п.) може бути скорочений шляхом диверсифікації. Можливість згладити несистемат. ризик або уникнути його розгл-ся як своєрідна компенсація за вимушений системат. ризик.  Доход на оплачений акціонерами капітал з використанням цінової моделі ринку капіталів визначається за формулою: Ri=Rf+E(Rm)-Rf, де Ri- доход на оплачений капітал, Rf- ставка доходу без ризику, - системат. ризик, E(Rm)- очікуваний дохід. Формула показує, що очікуваний акціонерами доход від вкладень у ц.п. корпорації дорівнює ставці доходу на ц.п. без ризику плюс системат. ризик інвестицій, помножений на премію ринкового ризику.  Rf – ставка доходу на ц.п., що не мають системат. ризику, визнач-ся шляхом вибору держ. облігації, випущеної на певний строк. Ідеальною облігацією при цьому є 30-денний скарбничий вексель.  — показує ризикованість вкладення у ц.п. в умовах ринк. ризику в цілому. Визн-ся як відношення (добутку кореляції між доходами від ц.п. і ринк. ставкою доходу та сер. квадрат. відхиленням доходу від ц.п.)до (сер. квадрат. відхилення ринкового доходу). Rm – очікуваний доход ринку капіталів, відображ. його кон”юянктуру, тобто попит і пропозицію фін. рес-в на дану дату. Визначення цього пок-ка потребує врахування знецінення грошей, тобто інфляцію.

25.Структура капіталу корпорації.

Стр-ра капіталу – співвіднош між 2-ма част кап:боргом і акціон кап.Проблема вибору структури кап виникає з наст причин:

1.вар-ть різних елементів кап відрізн;

2.комбінув різних елем-в кап-лу дозвол підвищ ринк оцінку всієї фірми.

В літ зустріч кілька визнач поняття «стр-ри кап-лу».На перш етапах дослідж під структ-ю кап-лу розум тільки комбінац цінних пап, які може емітувати компанія. Такий підхід передбачав обмеж зміст окремих ел-в кап-лу, насамперед, це стосув-ся боргов кап-лу.(тут порівнювалися лише довгострок боргові цін пап, а короткострок не врах-сь).Поступово відбувся перехід, який дозволив включати до оцінки стр-ри кап-лу всі форми власн і запозич кап-лу. Це зумовл тим, що теорію стр-ри кап-лу необхідно було застосов-ти до невел фірм, які в переважній більші орієнтувалися на короткострок борг. Але 1-й підхід продовж існувати.

Поштовхом до роз-ку теорії стр-ри кап стала гіпотеза, висунута в 1958 р амер ек-ми М. Міллером та Ф.Моділ’яні, відпов до якої стр-ра кап не вплив на його вар-ть.Розвиток теорії стр-ри кап можна розділ на 2 етапи:1. До 1958, 2.після 1958.Відповідно всі теорії та моделі стр-ри кап-лу можна розділ на 2 групи: 1.теорія Мертона-Міллера-Моділ’яні, 2. Альтернативні теорії.

Традиц підхід: До 1958 року теорія стр-ри кап-лу не мала чітких моделей, які можна було довести математич. Існув певні твердж стосовно поведінки інвест-в, які грунтув-ся на аналізі прийн ріш тогочасн корпорац. Приймалося, що вар-ть борг кап-лу завжди нижча, ніж вар-ть акц кап-лу. Ця різниця поясн-ся меншим ризиком.WACC=ksWs+kdWd, kd<ks. Два осн принципи традиц підходу: 1.стр-ра кап-лу вплив на його вар-ть, 2. Існує такий оптимум, за якого вар-ть кап-лу буде мін, і відпов , макс-ся ринк вар-ть фірми.

Найважл питанням в управлінні ФЗК є визнач оптим стр-ри кап-лу. Стр-ра кап-лу, тобто співвіднош між основн джерелами при формув фондів, відображ-ся у прав част балансу комерц д-ті і склад-ся з пасивів та оплач кап-лу. Пасиви включають короткостр. й довгостр. борги корпорац, оплаче капітал і НРП. Кожна корпорація прагне досягти оптим-ті (за найнижч вар-ті кап-лу досягти стабілізації дивід-в і доходів, підтримуючи ліквідність на висок рівні) у співвіднош між джерел фін-ня, тому що стр-ра кап-лу впливає на його вартість. При розробці політики в галузі стр-ри кап-лу управляючі корпорац ставлять перед собою певну мету: збільш частини боргу, якщо необх кошти вигідніше придбати в кредит. В інш випадку корпорац надасть перевагу фін-ню розширення своєї д-ті шляхом випуску нових акцій. Важл знач має показник, який наз. фін. ліверидж, тобто викор позичок або привіл акцій для формув фондів корпорації. Фін. ліверидж корпорації має певні межі. Зрост боргу пов’язане, по-перше, з наступним зрост відсотк платежів і збільш витрат; по-друге, з поверн кредитів і погаш облігац в певні строки, які за зміни кон’юнктури ринку можуть різко погіршити ліквідність фірми. При вивч стр-ри капіталу у фін. літерат викор-ся два поняття: 1)підприємниц ризик, тобто ризикованість вкладень в активи корпорації, що не має боргів; 2)фін-й ризик, що є додатк до перш і поклад-ся на власників звич акц як результат заборгов корпорац, а також випуску привіл акц.

Зрост короткострок боргу в стр-рі заборгов-ті- фактор, який потр врах-ти при розгляді питань ліквідності в корпорац-х. Переважн вибір короткострок боргу припад на фази ек циклу з висок ставками % на довгострок борг, коли постає питання про вибір між боргом і випуск нових акцій. Зрост короткострок заборг-ті пов’яз також з інфляцією, коли кредитори вваж-ть за краще не ризикув знецін позички, що повертається.