55. Політика по формуванню портфеля цінних паперів.

Корпорація є не лише емітентом на фін ринку, а й інвестором, вона формує портфель ЦП. Мета -зниження статті грош коштів та придбання ліквідних активів.  Управління вкладеннями в ЦП приблизно 1 - 2 % своїх активів корпорація вкладає в короткострокові високоліквідні ЦП. Головна задача фін мен-ра по цьому питанню - правильно обрати ЦП. В основному мен-р купує ЦП на ринку грошей, тобто короткострокові ЦП; казначейські векселя (практично безризикові). різні комерційні папери, євродоларові депозити тощо. Неписаний захон мен-ра: якщо на поточному рахунку є більше необхідної суми для обороту, він вкладає надлишок в ЦП. щоб забезпечити мінімальну долю доходу.

Поведінка учасників фін.ринку визн-ся не тільки очікуваним мах.доходом на свої інв-ції.Досвіл США показ-є, що всі ЦП з вис. і низьким дох-м прод-ся і куп-ся. Т я покупці врах-ть не тільки розмір доходу, а й ступінь його невизнач-ті (ризику) і кожний інв-р прагне диверс-ти свій портфель ЦП.Згідно з теорією вибору рац-го портфелю інв-цій Марковича,інв-р має підібрати такий набір ЦП, який би знизив ризик втрати доходу. Ризик = відхиленню очік-го див-ду від сер. Рівня.Далі здійсн-ся розрах-ки (зіставлення див-в і ризику), на осн. яких форм-ся портфелі з різних видів ЦП.Такі порт-лі наз.”ефективними”. Це озн.,що за даної стр-ри ЦП інвестор одержить очік-й дохід за мін. ризику.Підбір ЦП здійсн-ся т.ч, що щоб ререважно були ЦП без знач.. коливань ринк. Цін. У Зх. Літ-рі вваж,що неможл.уявити корп-цію,яка б не викор-ла моделі Марковича. Ці моделі розвивав Шарп:нові умови- на р-ку ЦП є такі, що приносять дохід відомого рівня – держ. облігації;-портфель р-ку, якого прагне досягти кожна особа, що вкладає кошти в ЦП. Шарп поділив ризик на -систематичний (Залю від заг. стану ек-ки,а не від корп-ції; не можна позбутись шляхом диверс-ції ЦП; наз. ринковим) –несист-й (ризик даного інв-ра,можна подолати шляхом правильної політики в галузі інв-цій в ЦП) Форм-ня ефект-го портфеля зм-є ризик,оск. якщо 1 вид ЦП не приносить дохід,то ін-забезп-є високий.

Диверс-ціязм-є невизн-ть в одерж-ні доходу.

57. Товарно-матеріальні запаси, їх склад.

Існує три групи ТМЗ: сировина і матеріали; незавершене вир-во; готова продукція. Існування ТМЗ породжує для корпорації певні групи витрат, які модна поділити наступним чином: вимушені витрати і витрати масштабів вир-ва.

До вимушених витрат належать: витрати на утримання, транспортування і зберігання ТМЗ; страхування і податки; витрати невикористаних можливостей; моральний знос і старіння.

Витрати масштабів вир-ва – це витрати, що виникають тоді, коли корпорація має недостатній рівень ТМЗ і змушена витрачатися на їх поповнення для підтримання на належному рівні.

Зростання запасів викликає пропорційне зростання вимушених витрат, але при цьому знижуються витрати масштабів вир-ва.

56. Дебіторська заборгованість. Кредитна політика корпорації.

Стаття “Дебітори” – 20 % активів. Сучасні корпорації збільшують цю статтю. Спостерігається тенденція зростання продажу в кредит. Потрібно розуміти, що ефективне управління ДЗ-стю сприяє збільшенню прибутку, тому корпорація проводить певну кредитну політику.

Управління ДЗ-тю корпорації спирається на стратегічні рішення з дисконтної та кредитної політики та вирішує наступні тактичні задачі:

• вибір методів прискорення вимоги боргів;

• страхування безнадійних боргів і виявлення можливості їх появи до надання кредиту;

• вибір умов продажу, які максимізують обсяги продажів і гарантують сплату рахунків;

• оптимізація строків надання кредиту;

• використання методів селективного кредитування;

• облік та оформлення рахунків;

• мінімізація проміжку часу між продажем товару і випискою рахунків;

• факторинг (перепродаж прав на стягнення ДЗ-ті).

Виділяють такі фактори впливу кредитної політики: ефект доходів; ефект витрат (зростають витрати по реалізації продукції); ефект вартості боргу (надання кредиту вимагає організації відповідного фінансування); імовірності неплатежів; грошовий дисконт.