45. Визначення ринкового ризику, оцінка коефіцієнту бета.
Ринковий ризик зумовлений динамікою інвестицій, оборотом зовнішньої торгівлі, змінами податкової політики та ін. факторів, що не залежать від корпорації. Він спричинений функціонуванням економічної системи і впливає на неї. Від цього ризику неможливо позбавитися шляхом диверсифікації ЦП, тобто підбору оптимального портфеля. Ринковий ризик ще називають систематичним ризиком і він вимірюється β-коеф., який показує ризикованість вкладень у ЦП в умовах ринкового ризику в цілому.
Систематичний
ризик визначається за формулою:
,
де ρ – кореляція між доходом від ЦП і
ринковою ставкою доходу; σk
– середнє квадратичне відхилення доходу
від ЦП; σm
– середнє квадратичне відхилення
ринкового доходу; cov(k,Rm)
– коваріація акції щодо решти ринку;
var(Rm)
– дисперсія доходу ринку.
Якщо вкладення в акції будуть менш ризикованими, ніж на ринку капіталів у цілому, то їхній β буде менший за 1. І навпаки, якщо вкладення будуть більш ризикованими, ніж на ринку в цілому, то їхній β буде більший за 1. Ринковий ризик, вимірюваний коеф. β, являє собою індекс нестійкості ціни акції даної корпорації щодо всього ринку.
43. Внутрішня ставка доходності. Написати формулу та вказати значення цієї ставки при прийнятті рішень.
Економічне значення внутрішньої ставки доходності або внутрішнього показника прибутковості в тому, що він оцінює залучені фінансові ресурси.
Внутрішній
коефіцієнт прибутковості =
,
де СF – грошовий потік, t – період часу,
r – ставка доходності. Під час розв’язання
задач за допомогою цієї формули важливим
моментом є визначення ставки дисконту
r, за якої NPV=0. Її може бути знайдено
підбором чисел.
44. Нетто приведена вартість. Її економічне значення та визначення ставки дисконту з урахуванням часу та ризику.
Нетто приведену вартість визначають від приведеної вартості суми інвестицій. У корпораціях обчислюється як сьогоднішня, так і майбутня вартість капіталу. Сьогоднішню вартість відбиває рух грошових потоків у майбутньому і навпаки, визначення майбутньої вартості доходів дає змогу обчислити теперішню вартість фінансових ресурсів. Тобто компаундінг (нарахування складних процентів) може перейти в дисконтування складних процентів і навпаки.
Приклад, вартість капіталу у часі.
Майбутня вартість (FV, 10 р., 8%) |
Сьогоднішня вартість (PV, 10 р., 8%) |
X0(1+r)n |
X0[1/(1+r)n] |
Нарахування складних процентів |
Дисконтування складних процентів |
Треба завжди пам’ятати про неминучість ризику, який притаманний ринковій економіці. Категорія “ризик” уособлює невизначеність в отриманні доходу, тобто можливість одержати дохід нижчий від сподіваного, або не отримати доходу, тобто збитки. Тому під час нарахування ціни активів обов’язково враховують ризик.
48. Модель “дерево рішень”.
Процес прийняття рішень м б виконано у декілька етапів :
1. Визначення мети (наприклад максимізація прибутку);
2. Визнач. переліку можливих дій для розгляду і аналізу (контролюється особою що приймає рішення) . Менеджер може вибрати один з визначених варіантів;
3. Оцінка можливих результатів і їх ймовірностей (має випадковий характер);
4. Оцінка досягнення мети і вибір оптимального варіанту.
Метод дерева рішень передбачає графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути здійснені для вирішення існуючої проблеми. Цей графік складається з трьох полів, які можуть повторюватися в залежності від складності самої задачі: 1) поле дій (поле можливих альтернатив), тут перелічені всі можливі альтернативи дій щодо вирішення проблеми; 2) поле можливих подій (поле ймовірностей подій), тут перелічені можливі ситуації реалізації кожної альтернативи та визначені імовірності виникнення цих ситуацій; 3) поле можливих наслідків (поле очікуваних результатів), тут кількісно охарактеризовані наслідки (результати), які можуть виникнути для кожної ситуації. З трьох компонент: 1) перша точка прийняття рішення, вона звичайно зображена на графіку у вигляді чотирикутника та вказує на місце, де повинно бути прийнято остаточне рішення, тобто на місце, де має бути зроблений вибір курсу дій; 2) точка можливостей, вона звичайно зображується у вигляді кола та характеризує очікувані результати можливих подій; 3) “гілки дерева”, вони зображуються лініями, які ведуть від першої точки прийняття рішення до результатів реалізації кожної альтернативи.
Ідея методу “дерево рішень” полягає у тому, що просуваючись гілками дерева у напрямку справа наліво (тобто від вершини дерева до першої точки прийняття рішення): а) спочатку розрахувати очікувані виграші по кожній гілці дерева; б) а потім, порівнюючи ці очікувані виграші, зробити остаточний вибір найкращої альтернативи.
Використання цього методу передбачає, що вся необхідна інформація про очікувані виграші для кожної альтернативи та імовірності виникнення всіх ситуацій була зібрана заздалегідь. Метод “дерева рішень” застосовують на практиці у ситуаціях, коли результати одного рішення впливають на подальші рішення, тобто, як говорять, для прийняття послідовних рішень